Міжнародні економічні відносини - Передрій О. С. - 2.4.2. Організаційно-правові основи міжнародного регулювання міграційних процесів

Міграційні процеси регулюються на двох рівнях - національному і міжнародному. Специфічним варіантом регулювання на міжнародному рівні є інтеграційні угруповання. Враховуючи те, що держави суверенні в своєму виборі здійснення міграційної політики, міжнародним співтовариством визнано за необхідне дотримання певних правових норм і стандартів, які й були закріплені у відповідних міжнародних договорах на дво - і багатосторонній основах, а також у документах міжнародних організацій.

Ратифікуючи міжнародні конвенції, країни, що регламентують процес трудової міграції, визнають пріоритети міжнародного права над національним законодавством, що має важливе значення як для самої країни, з точки зору її інтеграції у світове співтовариство, так і для мігрантів, чиї права за кордоном потребують захисту.

У багатьох аспектах інтереси країн-експортерів та імпортерів робочої сили тісно переплетаються. У зв'язку з цим, узгоджуючи взаємні інтереси країн-експортерів та імпортерів робочої сили, згідно з Програмою дій, що була прийнята в 1976 році на Всесвітній конференції із зайнятості в межах МОП, організація набору робочої сили повинна здійснюватися на основі дво - або багатосторонніх угод, які б враховували реальний стан справ кожної із зацікавлених сторін.

Сьогодні значна кількість організацій, у тому числі і міжнародних, у першу чергу тих, які працюють в межах ООН або регіональних об'єднань, займаються проблемами міграційних процесів. До таких слід віднести:

А) Комісію ООН з народонаселення;

Б) Міжнародну організацію праці (МОП);

В) Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ);

Г) Міжнародну організацію з міграції (MOM);

Д) Міжнародний комітет з питань міграції (Західна Європа). Документи вказаних організацій мають важливе значення

Для національного законодавства стосовно міграційної політики. Особливе місце тут займають конвенції і рекомендації щодо праці, які розробляються MOT. Назвемо деякі з них:

- Про ставлення до трудящих іноземців (1919);

- Про захист жінок-емігранток на борту корабля (1926);

- Про вербування, працевлаштування і умови праці трудящих-мігрантів (1939);

- Про захист трудящих-мігрантів у слаборозвинених країнах і територіях (1955).

Одним з основних положень конвенцій МОП стосовно трудових мігрантів є визнання державами, які їх ратифікували, рівності по відношенню до мігрантів незалежно від їх національності, расової належності, релігії, статі і т. ін.

Нормами МОП передбачені не тільки права мігрантів, але і обов'язки відповідних соціальних служб країни перебування мігрантів. Зокрема, соціальні служби крім загальних послуг, які надаються всім громадянам в країні, зобов'язані надавати специфічні послуги іноземним громадянам. До них відносяться:

- надання допомоги на предмет адаптації мігранта до умов країни перебування;

- надання мігрантам безкоштовної необхідної інформації;

- вживання заходів проти недостовірної інформації і пропаганди стосовно еміграції і імміграції;

- сприяння на всіх стадіях еміграції: виїзд, переміщення і прийом мігрантів;

- забезпечення прав перевозити на батьківщину заробіток і заощадження трудящими-мігрантами;

- допомога в повному використанні можливостей, які надаються мігранту в галузі освіти, професійної підготовки, житлових умов, організації відповідного медичного обслуговування.

Конвенції включають, у тому числі, положення про розміщення і умови праці мігрантів, питання ввезення мігрантами особистого майна, робочих інструментів.

У документах МОП проголошується рівність мігрантів з громадянами країни перебування у мінімальній заробітній платі. При цьому підкреслюється, що заробітна плата працівникам-мігрантам повинна виплачуватися регулярно і "cash". У Конвенціях МОП передбачається збереження прав трудящих-мігрантів у галузі соціального забезпечення з врахуванням рівня розвитку окремих країн.

Ратифікація зацікавленими країнами міжнародних конвенцій, які регламентують процес трудової міграції, є необхідною умовою для їх здійснення.

Особливої уваги заслуговує регіональна міграції в рамках робочої сили ЄС. Головним документом, який регулює міжнародні процеси в інтеграційному об'єднанні, є "Хартія основних соціальних прав робітників ЄЕС", яка була підписана 9 грудня 1989 року. В першому розділі цього документа акцентується на наступному:

1. "Кожен працівник ЄЕС повинен мати право вільного переміщення по території Співтовариства, дотримуючись правил і обмежень, обумовлених безпекою і здоров'ям";

2. "Свобода переміщення повинна давати право кожному працівникові вибрати будь-яке заняття або професію в ЄЕС на основі принципів рівноправності стосовно працевлаштування, умов праці і соціального захисту в приймаючій країні". В "Хартії", зокрема, наголошується, що формування єдиного економічного простору підкріплюється його соціальним забезпеченням.

Водночас, на думку багатьох фахівців, реалізація принципів вільного переміщення робочої сили в повному обсязі може призвести до концентрації висококваліфікованої робочої сили, наукових кадрів у найбільш розвинених регіонах. Особливо це актуально при розширенні ЄЕС за рахунок постсоціалістичних країн.

Схожі статті




Міжнародні економічні відносини - Передрій О. С. - 2.4.2. Організаційно-правові основи міжнародного регулювання міграційних процесів

Предыдущая | Следующая