Міжнародні економічні відносини - Передрій О. С. - 2.2.3. Практика і методи визначення зовнішньоторгових цін

Для сучасного світового ринку характерною рисою є збільшення різних галузевих ринків товарів і послуг з не меншою кількістю видів ціноутворення (рис. 2.6).

На практиці ціна на конкретну продукцію одного і того ж ринку, як уже відзначалося, може суттєво відрізнятися. Тому під час обгрунтування, визначення і узагальнення зовнішньоекономічної ціни необхідно мати чітке уявлення про характер домовленості, яка і визначає особливість "підбору ціни". Зокрема це:

- використання цін експортних й імпортних операцій (різні затрати);

Рис. 2.6. Систематизація цін на міжнародному ринку

- ціни в умовах оплати готівкою;

- ціни, що формуються в межах звичайних комерційних домовленостей тощо.

Інформацію про ціни світових товарних ринків прийнято ділити на декілька груп.

Контрактні ціни. Узгоджена ціна між постачальником і споживачем, як правило, нижча від ціни, запропонованої по-

Стачальником. Вона діє на період, обумовлений у контракті. Контрактні ціни є комерційною таємницею.

Довідкові ціни. Це ціни продавця, про які можна дізнатися в спеціальних інформаційних джерелах (журналах, довідкових бюлетенях, фірмових каталогах і прейскурантах, системі інтернет тощо). Довідкові ціни у світовій практиці виступають як базові ціни. Вони виконують функцію відправної точки, з якої розпочинається процес узгодження цін при підписанні контрактів.

Біржові ціни, Інформацію про ціни на біржові товари можна отримати в ході котирування на відповідних біржах. До біржових товарів належать товари сировинної групи і напівфабрикати. Біржові котирування не відображають у ціні додаткові умови продажу, зокрема поставки, умови платежу. Котирування бувають на ф'ючерсні та реальні поставки товарів.

У міжнародній зовнішньоторговій практиці спеціалісти орієнтуються на котирування найбільш відомих бірж з бездоганною репутацією та висококваліфікованим персоналом, таких, як Лондонська біржа металу, Чиказька біржа зернових, Нью-Йоркська біржа бавовни тощо.

Ціни аукціонів. Це реальні ціни, які відображають попит і пропозицію в конкретний часовий період. Аукціонний вид торгівлі - достатньо специфічний. На аукціонних торгах, наприклад, продаються і купуються хутро, предмети мистецтва, антикваріат, тварини і т. ін.

Статистичні зовнішньоторгові ціни. Публікуються в різних національних та міжнародних статистичних довідниках. Такі ціни визначаються як частка від ділення вартості експорту або імпорту на обсяг поставок. Вони можуть бути приблизним орієнтиром для конкретної роботи з приводу експортно-імпортних операцій.

На практиці в якості світових цін продукції обробної промисловості, як правило, виступають експортні ціни крупних компаній - виробників і експортерів цієї або аналогічної продукції. При обрахуванні цін у цих компаніях використовуються два методи: повних і прямих затрат.

Метод повних затрат базується на складанні всіх затрат, які пов'язані з виробництвом продукції, і величини очікуваного прибутку. Ціна одиниці виробу визначається як частка від ділення очікуваного доходу за певний проміжок часу на кількість вироблених за цей час виробів.

Метод прямих затрат передбачає вибір кількох варіантів прогнозних цін і відповідних об'єктів продаж. З величини очікуваного доходу вираховуються прямі (змінні) затрати. Визначається націнка - прибуток на одиницю продукції, на весь об'єм прогнозованого продажу. З отриманого доходу вираховуються постійні витрати. Порівнюючи отриманий прибуток за всіма варіантами, визначається, яка із запропонованих цін може принести найбільший прибуток. Отримані ціни слугують базою для подальшого маневру, залежно від кон'юнктури ринку.

Ціноутворення на сировину на світовому ринку є те, що головну роль у визначенні рівня цін відіграють не витрати і ціни на внутрішніх ринках, а співвідношення попиту і пропозиції на світовому ринку. Крім цього, на формування світових цін на сировинні товари впливають такі фактори: множинність цін основних виробників, біржові котирування тощо.

Особливості ціноутворення на світовому ринку, який характеризується значно вищим рівнем конкуренції порівняно з національними ринками, формують середовище, при якому збіг внутрішніх цін і цін світового ринку - явище надто рідкісне. Переважають варіанти цінових розходжень у бік більш високих внутрішніх цін. Причому це характерно для всіх країн, незалежно від рівня їх розвитку. Виняток становлять окремі сировинні товари, наприклад нафта і нафтопродукти, для яких характерні більш низькі внутрішні ціни порівняно зі світовими.

У ході узгодження цін експортер й імпортер заздалегідь знають, на які цінові поступки можна йти. У практиці зовнішньої торгівлі використовують близько 40 цінових знижок і надбавок. До найбільш поширених відносяться:

- знижка продавця за велику одноразову закупку товару або за стабільну довгострокову поставку. Знижка може сягати 20-30% від початкової ціни;

- знижка для ексклюзивного імпортера, коли фірма-імпортер є єдиним постачальником товару в якусь країну або регіон, формує сприятливі умови для фірми-виробника. Знижка сягає 10-15% від першої ціни;

- знижка "сконто" у випадку здійснення імпортером повної або часткової передоплати за поставлений товар;

- знижка традиційному партнеру (бонусна). Як правило, надається тому імпортеру, який довгий час працює на ринку з одним і тим же експортером;

- знижка за купівлю несезонного товару (сільськогосподарська продукція, одяг, взуття і т. ін.);

- дилерська знижка надається оптовим і роздрібним продавцям, агентам і посередникам.

Вищенаведені знижки варіюють, як правило, від 2 до 10% поточної ціни на товар або послугу.

Схожі статті




Міжнародні економічні відносини - Передрій О. С. - 2.2.3. Практика і методи визначення зовнішньоторгових цін

Предыдущая | Следующая