Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 20.6. Нейтралітет під час війни
Зародження інституту нейтралітету, що формувався спочатку в нормах звичаєвого права, сягає стародавніх часів. Тоді нейтральні держави, що не перебували у воєнному конфлікті, воюючими сторонами часто запрошувались посередниками під час укладення мирних договорів. Деякі держави чинили різні перепони тим народам, які намагались залишитися осторонь від воєнних конфліктів, керуючись при цьому власною політичною вигодою. Коли Рим брав участь у війні, то націю, яка не перебувала серед його союзників, проголошували ворогом: "Хто не з Римом, той проти нього".
У теорії і практиці сучасного міжнародного права є два види нейтралітету: постійний і під час війни. Безумовно, що між ними існує суттєва відмінність у змісті та формі його реалізації.
Постійний нейтралітет - це такий міжнародно-правовий статус держави, згідно з яким вона зобов'язана утримуватись від участі у війні, не брати участь у ній на боці будь-якої воюючої держави (крім випадків самооборони) і не надавати воюючим сторонам військову допомогу, а в мирний час здійснювати мирну зовнішню політику, зміцнювати дружбу з іншими державами, не вступати у військові союзи та коаліції, не укладати договорів, які можуть втягнути постійну нейтральну державу у війну.
Інститут нейтралітету остаточно сформувався на початку XIX ст., і означав правовий режим держави, яка вирішила залишитись осторонь від війни між двома або більше державами. Нейтралітет розглядався відповідно як статус, що грунтується на сукупності прав, якими користується нейтральна держава, й обов'язків, покладених на неї. Зміни, що відбулись з того часу в міжнародній ситуації, призвели до того, що статус нейтральної держави був віднесений до розгляду винятків, і спричинили певні труднощі в розумінні його суті. Надалі, згідно зі Статутом ООН, створено систему колективної безпеки. Отже, виникло питання про узгодження цієї системи з правами й обов'язками, передбаченими статусом нейтралітету, яке спричинило виникнення значної кількості проміжних станів між нейтралітетом і станом війни, настільки специфічних, що міжнародне право не зв'язує з ними жодних конкретних прав і обов'язків.
Проміжні етапи визнані міжнародним гуманітарним правом, оскільки в Женевській конвенції III (ст. 4, п. В2) згадуються "нейтральні та невоюючі держави", а в Додатковому протоколі І (ст. 9, п. 2а) - "нейтральна держава або інша держава, що не є стороною, яка перебуває в конфлікті". Нейтралітет, таким чином, перетворюється-якщо вже не перетворився - на похідну позицію, яку займають треті держави залежно від ситуації і незалежно від формального визначення конфліктів. Зауважимо, що політика нейтралітету не є самоціллю. Вона уособлює спосіб збереження, безпеки нації і держави в разі виникнення війни через утримання країни поза військовими діями. За загальним правилом, як засвідчує історичний досвід, політику нейтралітету сповідують нації, які борються за збереження державності на певному етапі зазіхань на неї або несвідомо не дають змоги великим державам використати її як знаряддя реалізації зовнішньої політики.
Практика нейтралітету держави не є новою. Наприклад, нейтралітет Швейцарії започаткований після Версальського конгресу 1815 р. з моменту прийняття Декларації про справи Гельветського Союзу. Нейтралітет Бельгії був визначений 1831 р. і тривав до 1919 р. Аналогічна ситуація склалась стосовно Люксембургу. Далі робились спроби запровадити нейтралітет Греції, Афганістану, Єгипту, в Скандинавських країнах, однак вони не були реалізовані. Фактично лише Швейцарії вдалось зберегти нейтральний статус. Крім цього, з 1955 р. статусом постійного нейтралітету володіє також Австрія.
За загальним правилом ідея нейтралітету завжди була тісно зв'язана з "правом на війну". Ініціатива нейтралітету будь-якої держави надходила не від держави, а від групи держав, які перебували між собою в стані війни. При порушенні балансу сил ідея нейтралітету втрачала сенс.
У цьому контексті розроблені й Гаазькі конвенції 1907 р., які присвячені нейтралітету і визначають права та обов'язки нейтральних держав у період війни стосовно воюючих країн.
Згідно з Гаазькою конвенцією про права та обов'язки нейтральних держав і осіб під час сухопутної війни, територія нейтральних держав є недоторканною. Воюючим державам забороняється проводити через їх територію війська чи обози з воєнними і продуктовими запасами, формувати на їх територіях воєнні загони й відкривати установи для вербування. Однак нейтральна держава не відповідає зате, що приватні особи переходять кордон, щоб найнятись на службу однієї з воюючих держав.
Відповідно до ст. 10 цієї Конвенції, не можуть розглядатись дії, пов'язані із застосуванням сили, спрямовані на захист нейтральної держави при замаху на її нейтралітет.
Нейтральна держава може дозволити перевезення через свою територію поранених і хворих, що належать до воюючих армій, за умови, щоб поїзди, які їх перевозять, не здійснювали перевезення ні військ, ні воєнних припасів. Громадянин нейтральної держави не може посилатись на свій нейтралітет, якщо він вчиняє дії:
А) ворожі стосовно воюючої держави;
Б) на користь воюючої держави, а саме, якщо він добровільно наймається на службу в ряди збройних сил однієї зі сторін.
У міжнародному праві значно більше врегульовані питання щодо нейтралітету держав у морській війні, ніжу сухопутній. Згідно з Конвенцією про права та обов'язки нейтральних держав у випадку морської війни від 18 жовтня 1907 р., воюючі сторони зобов'язані поважати права нейтральних держав і утримуватись на нейтральній території або в нейтральних водах від усяких воєнних дій, що могли б призвести до порушення нейтралітету.
Тим, хто воює, не дозволяється створювати в нейтральних портах і водах бази для морських операцій проти противника. Конвенція передбачає обмеження в характері та часі перебування військових кораблів у нейтральних водах, якщо в законодавстві нейтральної держави не передбачені інші правила. Військові судна тих, хто воює, можуть залишатись у портах і на рейдах або в територіальних водах цієї держави не більше ніж 24 години. У випадку, якщо в нейтральному порту одночасно перебувають військові кораблі обох воюючих сторін, встановлюється інтервал 24 години між виходом з нейтрального порту торгового судна і військового корабля, що плавають під різними прапорами.
Порівняно з правилами, що діють стосовно війни на суші, в морській війні "нейтралітет держави не вважається порушеним простим проходженням через її територіальні води військових суден і вантажів того, хто воює" (ст. 40). Однак реальна реалізація цієї норми залежить від позиції нейтральної держави...". Кораблі, які відповіли на заклик, не підлягають захопленню.
Інтереси нейтральних держав і держав, що воюють, найчастіше зіштовхуються у галузі торгівлі нейтральних держав. Як відомо, міжнародне право, з одного боку, проголошує свободу нейтральної торгівлі, а з іншого - передбачає низку винятків із цієї свободи. Одним із найважливіших винятків є заборона військової контрабанди, під якою тут потрібно розуміти предмети, заборонені тими, хто воює, до перевезення на нейтральному судні, оскільки вони можуть бути використані противником для ведення війни. До абсолютної контрабанди належать предмети і матеріали, призначені тільки для війни. Судно, яке перевозить контрабанду, підлягає конфіскації лише за умови, що контрабанда за вартістю або за вагою, або за обсягом, або за ціною фрахту становить більше половини вантажу.
Схожі статті
-
Існують випадки, коли особа володіє громадянством більш ніж однієї держави. У такому випадку прийнято говорити про подвійне, або множинне громадянство,...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 15.2. Правовий режим повітряного простору
Режим повітряного простору і міжнародних польотів - це сукупність юридичних норм, які визначають права й обов'язки держав щодо повітряного простору, його...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 12.5. Дипломатичне право міжнародних організацій
Практично до кінця XIX ст. дипломатична діяльність держав не виходила за рамки двосторонніх відносин. Однак потреби економічного розвитку держав і...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 10.3. Укладення міжнародних договорів
Порядок укладення, дії і припинення договорів, укладених між державами, регулює Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. Конвенція...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 8.2. Міжнародно-правові питання громадянства
У сучасній доктрині міжнародного права громадянство визначають як стійкий правовий зв'язок фізичної особи з певною державою, який проявляється у...
-
Кожен читач, який вивчає міжнародне публічне право в системі обов'язкових навчальних дисциплін, передбачених для підготовки кваліфікованих фахівців...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 5.2. Держава - основний суб'єкт міжнародного права
Тривалий час єдиним завданням міжнародного права було регулювання відносин виключно між державами. Власне, і міжнародне право виникло з об'єктивної...
-
Право є одним із тих елементів, які покликані поєднувати всіх членів суспільства та створити єдину систему загальних цінностей та норм. Воно одночасно...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1.1. Поняття міжнародного права
Кожен читач, який вивчає міжнародне публічне право в системі обов'язкових навчальних дисциплін, передбачених для підготовки кваліфікованих фахівців...
-
7.1. Загальна характеристика міжнародно-правової відповідальності. Міжнародно-правові відносини відповідальності. Юридичні підстави міжнародно-правової...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Розділ 7. ПРАВО МІЖНАРОДНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
7.1. Загальна характеристика міжнародно-правової відповідальності. Міжнародно-правові відносини відповідальності. Юридичні підстави міжнародно-правової...
-
На противагу процесу творення права за допомогою звичаю, договори (або інші міжнародні конвенції) є результатом сучасного і свідомого методу...
-
Коло суб'єктів міжнародних відносин постійно змінюється. Виникають нові держави, інші припиняють своє існування, у зв'язку із чим виникає питання...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 10.2. Сторони в міжнародних договорах
Сторонами у міжнародних договорах виступають суб'єкти міжнародного права. Хоча при цьому необхідно зазначити, що деякі вчені-між-народники дещо довільно...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 9.2. Система мирних засобів вирішення спорів
В основі сучасної системи мирних засобів вирішення спорів лежать Гаазькі конвенції про мирне вирішення міжнародних зіткнень 1899 р. та 1907 р., Статут...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Міжнародні спори можна поділити на види
9.1. Поняття та види міжнародних спорів Як відомо, міжнародні відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права можуть складатися різним...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 9.1. Поняття та види міжнародних спорів
9.1. Поняття та види міжнародних спорів Як відомо, міжнародні відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права можуть складатися різним...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Розділ 9. МИРНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
9.1. Поняття та види міжнародних спорів Як відомо, міжнародні відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права можуть складатися різним...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Правонаступництво щодо міжнародних договорів
Коло суб'єктів міжнародних відносин постійно змінюється. Виникають нові держави, інші припиняють своє існування, у зв'язку із чим виникає питання...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 8.4. Правовий статус осіб без громадянства
Особами без громадянства (апатридами) вважаються особи, які не володіють громадянством жодної держави. Нормативне визначення цього терміна містить ст. 1...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 5.8. Правонаступництво в міжнародному праві
Коло суб'єктів міжнародних відносин постійно змінюється. Виникають нові держави, інші припиняють своє існування, у зв'язку із чим виникає питання...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 8.1. Поняття населення в міжнародному праві
8.1. Поняття населення в міжнародному праві Сучасна доктрина, як й існуючі норми міжнародного права, зокрема Конвенція про права та обов'язки держав 1933...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Рада Безпеки (РБ) ООН
Це єдиний з головних органів ООН, у якому представлені всі держави - члени Організації. Делегація держави - члена ООН складається не більше ніж з п'яти...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Генеральна Асамблея (ГА) ООН
Це єдиний з головних органів ООН, у якому представлені всі держави - члени Організації. Делегація держави - члена ООН складається не більше ніж з п'яти...
-
15.1. Поняття, джерела та принципи міжнародного повітряного права Міжнародне повітряне право - це галузь міжнародного права, яка охоплює систему норм, що...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Розділ 15. МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО
15.1. Поняття, джерела та принципи міжнародного повітряного права Міжнародне повітряне право - це галузь міжнародного права, яка охоплює систему норм, що...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 13.2. Юридична природа та склад державної території
Державна територія відіграє фундаментальне значення яку теорії, так і у практиці міжнародного права. Більшість юристів-міжнародників зазначають, що...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Розділ 8. НАСЕЛЕННЯ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО
8.1. Поняття населення в міжнародному праві Сучасна доктрина, як й існуючі норми міжнародного права, зокрема Конвенція про права та обов'язки держав 1933...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1. Механізм ООН у сфері захисту прав людини
Механізми та форми міжнародного контролю у сфері забезпечення прав і свобод людини можна умовно поділити на дві великі групи: універсальні та регіональні...
-
Механізми та форми міжнародного контролю у сфері забезпечення прав і свобод людини можна умовно поділити на дві великі групи: універсальні та регіональні...
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 20.6. Нейтралітет під час війни