Міжнародне приватне право - Довгерт A. C. - 2. Зародки міжнародного приватного права у стародавньому світі

1. Первісні колізійні норми. Питання існування колізійних принципів і норм МПрП у дофеодальний період є дискусійним. Протягом багатьох років саму можливість існування МПрП у стародавньому світі заперечували з огляду на те, що не був сформований безумовно важливий принцип визнання прав іноземців (див., напр., Мандельштам А. Н. Гаагские конференции о кодификации международного частного права. - Спб., 1900. - Том I. - С. 1). Втім, деякі сучасні дослідники намагаються відшукати перші колізійні норми у Євангелії, Старому Заповіті і навіть у засадах співіснування племен та кланів стародавнього суспільства (див. Мережко А. Наука международного частного права: история и современность. - К, 2006.-С. 17-22).

Очевидно, у стародавньому світі, коли правові переконання формувались головним чином під впливом різних вірувань і релігій, були умови для виникнення міжперсональних колізій. Також цілком логічною здається необхідність колізійного регулювання після появи давньогрецьких полісів та зростання торговельного обігу між ними. Втім, навряд чи є підстави говорити про існування у цей період повноцінного МПрП. При розробленні перших законодавчих актів та укладенні перших "зовнішніх" договорів їх автори ще не опікувались питаннями визнання та застосування іноземного права. Бракувало системного підходу до постановки та вирішення колізійних питань - саме такого підходу, який могла б сформулювати наука міжнародного приватного права.

2. Римське право. У Давньому Римі не існувало передумов для виникнення колізійних норм. Римське право того часу визнавало суб'єктом права лише римського громадянина. Іноземця сприймали як ворога, захист якого, відповідно до закону, був неможливий. Майнова правоздатність визнавалася лише за латинянами - членами общин, які входили до Латинського союзу.

Національна замкнутість римського цивільного права передбачала особливий статус негромадян - перегринів, припустимість угод з якими спеціально установлювалась законом. Вже закони ХП Таблиць передбачали допустимість урочистих юридичних актів для певних категорій іноземців, що були пов'язані з римським народом договорами про дружбу, а також можливість судового провадження за участю іноземця. Поступово було розроблено загальну диференціацію іноземців за категоріями відповідно до їхнього статусу.

В умовах розвитку торговельних відносин з іншими народами збереження погляду на іноземця як на ворога стало недоцільним. У стосунках між римлянами і перегринами, а також у взаєминах між самими перегринами починає застосовуватись jus gentium (право народів, перегринське право), право, що компілювалося переважно з торговельних звичаїв різних провінцій, на які поширювалась влада Риму, і втілювалося в едиктах римських преторів.

На відміну від jus civile, jus gentium було досить добре адаптованим до потреб торговельного обігу, оскільки мало універсальний характер, тобто застосовувалось до всіх учасників торгівлі, незалежно від громадянства. Разом із тим, право народів застосовувалось преторами і згодом фактично стало частиною римського права. При єдиному jus gentium не було умов для розвиту колізійних норм, міжнародний комерційний обіг обслуговувався матеріальними нормами.

3. Персональне начало у міжплемінних відносинах. Навала варварських племен у V ст. н. е. призвела до занепаду Римської імперії, порушення її територіальної цілісності та обмеження універсальної ролі римського права. Замість єдиної імперії з'явилося кілька менших відокремлених територіальних одиниць, які, хоча і не мали усіх ознак державності, проте керувалися власними звичаями, що їх принесли північні народи. Продовжувало діяти й римське право, яке стало більш деталізованим і залишалося чинним стосовно римлян.

У цій ситуації кожен член певного племені, куди б він не йшов, приносив із собою закон місця свого походження. Це був період панування персонального начала, коли права і обов'язки, набуті за місцем походження особи, слідували за цією особою. Відомі джерела не дають чіткої відповіді на питання - про вирішення колізій законів у цей період. Під час судового провадження суддя запитував у сторони: "Qua lege vivis?" ("За яким законом живеш?"), що, очевидно, давало змогу особі вказати або закон дійсного місця свого походження, або закон, за яким вона б хотіла вирішити спір.

За часів системи племінних персональних законів, яка панувала досить довго - з V по X ст., вочевидь, існувала проблема колізії різних правопорядків. Однак у період персонального начала не існувало колізійної проблеми у сучасному розумінні, тобто визначення правової природи правовідносин та права, що підлягає застосуванню до них. Основна функція МПрП - визначення підстав застосування іноземного закону - могла бути повною мірою реалізована лише тоді, коли закон "прив'язаний" не до особи, а до територіальної одиниці, яка є хоча б відносно самостійною, має власні закони і звичаї.

4. Формування міжнародного приватного права у Київській Русі. Завдяки своєму геополітичному розташуванню на перетині багатьох торгових шляхів (передусім, відомого шляху "з варяг у греки") територія сучасної України вже у ранньому середньовіччі була місцем співіснування різноманітних правових систем. Норми, що стосувалися цивільних та комерційних правовідносин з іноземцями, містились у таких пам'ятках права, як Руська Правда і міжнародні договори київських князів. За Руською Правдою іноземним купцям надавалося пріоритетне право отримувати задоволення своїх вимог з майна боржника порівняно з місцевими кредиторами. Нерідко цитується положення договору князя Олега з греками 911 р. "Про руських, що перебувають на службі в Греції у Грецького царя", яке мало на меті запобігти захопленню грецькою владою майна, що залишалося у спадок від померлих руських.

Схожі статті




Міжнародне приватне право - Довгерт A. C. - 2. Зародки міжнародного приватного права у стародавньому світі

Предыдущая | Следующая