Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.9.3. Консульські привілеї та імунітети
Віденська конвенція 1963 р. встановила для глав консульських установ чотири класи: 1) генеральний консул; 2) консул; 3) віце-консул; 4) консульський агент.
Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул - консульство, віце-консул - віце-консульство. Останні також можуть бути помічниками або заступниками генерального консула. Віце-консул може виконувати обов'язки заступника консула. Консульський агент очолює консульське агентство.
В Україні, як і в більшості держав, консульські працівники є службовцями міністерства закордонних справ і їм присвоюються дипломатичні ранги. У деяких країнах консульська служба відокремлена від дипломатичної і консульським працівникам присвоюються спеціальні ранги.
Глави консульських установ призначаються державою, яку представляють, і допускаються до виконання функцій державою перебування. Держава, яку представляють, забезпечує главу консульської установи спеціальним документом - консульським патентом, що засвідчує його посаду і вказує, як правило, його повне ім'я і прізвище, клас, консульський округ і місцезнаходження консульської установи. Держава, яку представляють, направляє цей патент зазвичай дипломатичними каналами уряду держави, на території якої глава консульської установи повинен виконувати функції. Глава консульської установи допускається до виконання функцій тільки після отримання дозволу на це з боку держави перебування. Цей дозвіл, яку б форму він не мав, іменується екзекватурою. Держава, що відмовляє у наданні екзекватури, не зобов'язана повідомляти мотиви своєї відмови. З моменту отримання екзекватури вважається, що глава консульської установи приступив до виконання функцій. З цієї дати визначається його старшинство відносно глав консульських установ інших держав, розташованих у конкретному консульському окрузі.
Згідно з Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 p., персонал консульських установ поділяється на три категорії:
1) консульські посадовці, що перебувають на консульській службі і виконують консульські функції;
2) консульські службовці, що виконують адміністративно-технічну роботу;
3) обслуговуючий персонал.
У принципі, консульські посадовці повинні бути громадянами держави, яку представляють. Громадяни держави перебування або третіх держав можуть призначатися на консульські посади державою, яку представляють, тільки з безумовно висловленої згоди держави перебування.
Держава перебування може у будь-який час повідомити державу, яка представляється, про те, що будь-який член персоналу консульської установи є persona non grata, У такому разі держава, що представляється, повинна відкликати цю особу або припинити її функції в консульській установі. Влада держави перебування (зазвичай міністерство закордонних справ) видає консулам консульські картки, які підтверджують їх посадове становище і наявність привілеїв та імунітетів відповідно до міжнародного права.
Функції члена персоналу консульської установи припиняються, зокрема, на таких підставах: а) повідомлення держави перебування державою, яка представляється, про те, що його функції припиняються (відкликання); Ь) анулювання екзекватури (оголошення persona non grata); с) повідомлення державою перебування держави, яка представляється, про те, що держава перебування перестала вважати його працівником консульського персоналу.
8.9.3. Консульські привілеї та імунітети
За положеннями Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., держава перебування повинна надавати всі можливості для виконання консульською установою своїх функцій (ст. 28). Відповідно до норм міжнародного і внутрішньодержавного права держава перебування надає певні привілеї та імунітети консульській установі та її персоналу для ефективного виконання ними своїх функцій.
Консульські привілеї та імунітети поділяються на два види: 1) привілеї та імунітети консульської установи як закордонного органу зовнішніх зносин держави; 2) привілеї та імунітети персоналу консульської установи.
Згідно з Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 р., до першого виду привілеїв та імунітетів належать такі:
А) недоторканність приміщень консульських установ. Влада держави перебування не може вступати в консульські приміщення, інакше як з відома глави консульської установи. Проте згода глави консульської установи може вважатись мовчазно даною на випадок пожежі або іншого стихійного лиха;
Б) звільнення консульських приміщень від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, за винятком тих, які є платою за конкретні види обслуговування;
В) недоторканність архіву і документів;
Г) свобода пересувань;
Д) свобода зносин консульської установи з будь-якою офіційною метою. При цьому установа може використовувати всі відповідні засоби, включаючи дипломатичних і консульських кур'єрів, дипломатичні й консульські валізи та закодовані або шифровані депеші;
Е) користування своїм державним прапором і гербом у державі перебування.
Згода глави консульської установи на проникнення офіційних представників держави перебування в консульські приміщення у випадку пожежі або стихійного лиха була розцінена СРСР як порушення принципу поваги державного суверенітету, що перешкодило підписанню цієї Конвенції Радянським Союзом у 1963 р. Проте практика консульських відносин держав пішла шляхом отримання дозволу глави консульської установи владою держави перебування в усіх випадках, коли останні мають намір вступити в консульські приміщення. У зв'язку з цим у 1989 р. СРСР приєднався до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р.
До привілеїв та імунітетів персоналу консульської установи або особистих привілеїв та імунітетів згідно з цією Конвенцією належать:
А) особиста недоторканність консульських посадовців, що означає, що особа не підлягає ні арешту, ні попередньому ув'язненню, інакше як на підставі судового рішення у випадку вчинення тяжких злочинів;
Б) імунітет від судової та адміністративної юрисдикції держави перебування щодо дій, вчинених консульськими посадовцями і службовцями при виконанні ними консульських функцій. До дій, вчинених ними як приватними особами, застосовується юрисдикція держави перебування. Працівники консульської установи можуть викликатися як свідки в судових і адміністративних справах, але вони не зобов'язані давати свідчення з питань, пов'язаних з виконанням їх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію і документи;
В) консульські працівники, а також члени їх сімей, за винятком обслуговуючого персоналу, звільняються від усіх видів податків, мит і зборів, окрім непрямих податків, а також зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування. Обслуговуючий персонал звільняється від податків на заробітну плату;
Г) митні привілеї, що надаються державою перебування для консульських посадовців і службовців, а також членів їх сімей, практично еквівалентні аналогічним дипломатичним привілеям.
Від характеру взаємовідносин між конкретними державами залежить обсяг консульських привілеїв та імунітетів, зафіксованих у двосторонніх консульських конвенціях і національному законодавстві держав. Так, якщо держави підтримують дружні й різносторонні відносини, вони можуть надати консульські привілеї та імунітети одна одній в обсязі, який відповідає дипломатичним привілеям та імунітетам, встановленим у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 р.
Штатні консульські посадовці не повинні займатися в державі перебування будь-якою професійною або комерційною діяльністю з метою отримання особистих доходів. Якщо консульські посадовці займаються такою діяльністю, на них і членів їх сімей не розповсюджуються консульські привілеї та імунітети.
Всі консульські працівники, що користуються привілеями та імунітетом, зобов'язані поважати закони і правила держави перебування і не втручатися у внутрішні справи цієї держави.
Схожі статті
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.9.2. Глава і персонал консульської установи
Віденська конвенція 1963 р. встановила для глав консульських установ чотири класи: 1) генеральний консул; 2) консул; 3) віце-консул; 4) консульський...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.9.1. Поняття і види консульських установ
Держави між собою підтримують не тільки дипломатичні, а й консульські відносини, які здійснюються за допомогою консульств. Консульства - інститут...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.9. Консульства
Держави між собою підтримують не тільки дипломатичні, а й консульські відносини, які здійснюються за допомогою консульств. Консульства - інститут...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.5. Представництва держав при міжнародних організаціях
Однією з характерних особливостей сучасних міжнародних відносин є зростання кількості і значення міжнародних організацій у забезпеченні миру і...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
У літературі з міжнародного права поняття " Дипломатичний корпус " використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3.3. Дипломатичний корпус
У літературі з міжнародного права поняття " Дипломатичний корпус " використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3.2. Глава і персонал дипломатичного представництва
Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає функції дипломатичних представництв з позиції міжнародного права. До них належать такі: 1)...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3.1. Функції дипломатичного представництва
Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає функції дипломатичних представництв з позиції міжнародного права. До них належать такі: 1)...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права
8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право - це галузь міжнародного публічного права, що складається з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 8. ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право - це галузь міжнародного публічного права, що складається з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3. Дипломатичні представництва
Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.7. Спеціальні місії
Під спеціальною місією у міжнародному праві розуміють тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних...
-
Для успішного виконання функцій, закріплених у засновницьких документах, міжнародні міжурядові організації потребують певної незалежності від влади...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.2. Органи зовнішніх зносин держав
Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що...
-
Під спеціальною місією у міжнародному праві розуміють тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.2. Правовий режим іноземців
Іноземці - це особи, що перебувають на території певної держави, не є її громадянами і мають громадянство іншої держави. Правовий режим іноземців...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.10. Принцип територіальної цілісності
Після закінчення Другої світової війни не всі політичні сили в Західній Європі були задоволені територіальним устроєм Старого світу. Реалізація домагань...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.9. Принцип непорушності державних кордонів
Після закінчення Другої світової війни не всі політичні сили в Західній Європі були задоволені територіальним устроєм Старого світу. Реалізація домагань...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.4. Торгові представництва
У 1918 р. РНК РСФРР прийняла декрет "Про націоналізацію зовнішньої торгівлі", тим самим вперше у світі була встановлена монополія держави на зовнішню...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.6. Застереження і поправки до міжнародних договорів
У зв'язку з тим, що міжнародний договір є складним і багатоаспектним правовим актом, то цілком зрозуміло, що його окремі положення можуть не відповідати...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.5. Стадії укладення міжнародних договорів
Укладення міжнародного договору - складний, тривалий процес, який складається із взаємопов'язаних стадій. У радянській науці міжнародного права була...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.12. Принцип самовизначення народів
Виникнення принципу самовизначення народів пов'язане з епохою буржуазних революцій, становленням національних держав, хоча через відомі історичні й...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.1. Міжнародно-правові питання громадянства
Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5. Міжнародно-правовий статус населення
Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.2. Принцип суверенної рівності держав
4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права Основні принципи міжнародного права є загальновизнаними нормами вищого порядку, які утворюють...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.4. Принцип мирного розв'язання спорів
Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.1. Поняття права міжнародних договорів
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.4. Право притулку
Під терміном " Біженець " слід розуміти іноземця (або особу без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.3. Правовий статус біженців і переміщених осіб
Під терміном " Біженець " слід розуміти іноземця (або особу без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 6. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.9.3. Консульські привілеї та імунітети