Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І. І. - 3. Міжнародний рух капіталу

У розділі визначено теоретичні поняття, пов'язані із світовим рухом капіталу та висвітлено загальносвітові тенденції цього процесу.

Засвоївши матеріал розділу та опрацювавши відповідні літературні джерела й статистичну інформацію, студент повинен уміти:

- визначати основні форми руху капіталу;

- аналізувати напрями структурних зрушень у світовому фінансуванні;

- застосовувати знання теорії міжнародного руху капіталу до аналізу сучасних інвестиційних процесів.

3.1. Міжнародний рух капіталу: основні поняття й форми

Розвиток світового виробництва вимагає постійного використання значних обсягів капіталу в грошовій і товарній формах. Він надходить із національних та закордонних джерел. Брак коштів на внутрішньому ринку, прагнення капіталу до самозростання викликають переміщення величезних його мас у різних формах між країнами.

Капітал, будучи одним з основних факторів виробництва, являє собою весь нагромаджений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, що забезпечує створення матеріальних благ. Іноземний і національний капітал забезпечує безперервність виробничого процесу та його розширення у світовому масштабі, структурну перебудову світового господарства унаслідок переміщення фінансових ресурсів з менш рентабельних у більш прибуткові сектори й галузі виробництва, крім того, в свою чергу, це збільшує розміри виробничого нагромадження капіталу, сприяє його концентрації та централізації.

Потужним імпульсом розвитку міжнародного капіталу є незбалансованість державних фінансів у багатьох розвинених державах і країнах, що розвиваються. У зв'язку з цим механізм фінансування дефіциту державного бюджету в багатьох країнах набув міжнародного характеру.

Міжнародна міграція капіталу - це трансграничне переміщення одного з найважливіших факторів виробництва, який є результатом історично сформованого або набутого нагромадження засобів в окремих країнах, що створює економічні передумови для більш ефективного виробництва товарів і послуг в інших країнах.

На відміну від зовнішньої торгівлі, яка набула значного поширення ще в докапіталістичні часи, вивіз капіталу стає можливим лише на вищих стадіях розвитку капіталізму, коли в найбільш розвинутих країнах унаслідок стрімкого економічного піднесення створилися значні запаси відносно надлишкового капіталу, а інвестиційне споживання на внутрішньому ринку було майже повністю задоволене.

З напрямом руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття "втеча капіталу" та "чистий приплив капіталу". Втеча капіталу - це переведення його значних обсягів у країни з сприятливішим інвестиційним кліматом (для уникнення високого рівня оподаткування, негативних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.). Головною метою втечі капіталу є гарантія його вигідного розміщення в інших країнах. Чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надходження грошових засобів із-за кордону (за рахунок позик і продажів іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формі позик іноземним позичальникам чи придбання фінансових активів зарубіжних емітентів.

Об'єктивну причину міжнародної міграції капіталу становить нерівномірність економічного розвитку країн світу, що на практиці означає нерівномірність нагромадження капіталу в різних країнах і розбіжність попиту на капітал з його пропозицією в окремих ланках світового господарства.

Класифікація форм міжнародного розміщення капіталу відображає різні сторони цього процесу. Основні форми руху капіталу наведено на рис 3.1.

Серед основних наявних форм міжнародного руху капіталу найбільш значущим вважається переміщення позичкового та підприємницького капіталу. Ці потоки істотно відрізняються за своїми рушійними силами, роллю у відтворювальних процесах, формами доходу та наслідками.

Під позичковим, або фінансовим, капіталом розуміють капітал, що приносить власникові дохід у вигляді фіксованого відсотка. Фінансовий капітал включає: міжнародні позики й кредити, фінансову допомогу, гранти в рамках офіційної допомоги з метою розвитку, міжнародні операції із цінними паперами.

види і форми міжнародного руху капіталу

Рис. 3.1. Види і форми міжнародного руху капіталу

Продуктивний капітал (підприємницький капітал, або інвестиції) приносить дохід у формі дивідендів, розмір яких не однаковий і залежить від суми отриманого прибутку.

За методологією МВФ, міжнародні інвестиції поділяють на три групи:

- прямі;

- портфельні;

- інші.

Міжнародний рух капіталу здійснюється в різних формах які можуть бути згруповані за певними класифікаційними ознаками.

Залежно від критерію, який покладено в основу класифікації руху капіталу, виділяють такі його форми:

Таблиця 3.1. Класифікація форм міжнародного руху капіталу

Критерій класифікації

Форма руху капіталу

За формою власності

- державний капітал (суб'єкти: держава в особі уряду та Національного банку; міждержавні й наддержавні організації)

- приватний (недержавний) капітал (суб'єкти: фізичні особи; банки; компанії, у т. ч. ТНК; страхові інвестиційні, трастові фонди тощо)

- змішаний капітал

За джерелами походження

- приватні капіталовкладення - кошти з недержавних джерел, що розміщуються за кордоном або прийняті з-за кордону приватними особами (фізичними і юридичним)

- державні капіталовкладення - державні позики, гранти (дарунки), допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами

За строками вкладення

- короткотерміновий (до одного року)

- середньостроковий (від одного до п'яти років)

- довготерміновий (понад п'ять років)

За величиною потоків

- великий

- середній

- малий

За способом здійснення

- товарна (товари, рухоме та нерухоме майно, патенти й ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон у вигляді внесків або компонентів статутного капіталу створюваної фірми, товарні кредити)

- грошова (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери)

- економіко-правова (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність)

- змішана

За відповідністю до чинного законодавства

- легальна

- нелегальна

За характером використання

- підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) -

Кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання підприємницького прибутку чи дивідендів

- позичковий капітал (міжнародний кредит) - кошти, які надаються в позику з метою отримання відсоткового доходу

- гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільгові кредити тощо) міжнародне фінансування з метою забезпечення довгострокових економічних і політичних інтересів

За напрямками потоків

- валютно-кредитне й розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг

- закордонні інвестиції в основний і оборотний капітал

- операції із цінними паперами та різними фінансовими інструментами

- валютні операції

- перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, і внесків держав у міжнародні організації та ін.

За рівнем міграції

- на макрорівні тобто міждержавний перерозподіл капіталу, статистично він відображається в платіжному балансі країни

- на мікрорівні означає рух капіталу усередині міжнародних компаній по внутрішньо-корпоративних каналах.

Основною причиною й передумовою руху капіталу є відносний надлишок його в певній країні та відносна нестача в іншій, тобто пере нагромадження капіталу. У цьому випадку з метою одержання підприємницького прибутку або відсотка він вивозиться за кордон. Серед основних причин міграції капіталу можна також виділити:

- різну граничну продуктивність капіталу, зумовлену процентною ставкою (капітал рухається звідти, де його продуктивність низька, туди, де вона висока);

- прагнення фірм до міжнародної диверсифікованості своєї діяльності;

- наявність митних бар'єрів, які заважають імпорту товарів і тим самим підштовхують закордонних постачальників до ввозу капіталу для проникнення на ринок;

- стабільну політичну обстановку та в цілому сприятливий інвестиційний клімат у країні.

Міжнародний рух капіталу стимулюють такі фактори:

- міжнародна промислова кооперація, вкладення ТНК у закордонні дочірні компанії;

- економічна політика промислово розвинених країн, що спрямовується на залучення значних обсягів капіталу для підтримки темпів економічного зростання, рівня зайнятості населення, розвитку передових галузей промисловості;

- економічна політика країн, що розвиваються, які прагнуть шляхом лібералізації інвестиційного клімату залучити іноземний капітал до свого економічного розвитку;

- ведення міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розробка універсальних норм інвестиційного співробітництва;

- міжнародні угоди про усунення подвійного оподатковування доходів і капіталів між країнами, що сприяють розвитку торгівлі й залученню інвестицій.


Схожі статті




Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І. І. - 3. Міжнародний рух капіталу

Предыдущая | Следующая