Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 3.1.6. В чому полягають особливості динаміки економіки розвинутих країн?

Протягом усього часу, що існують розвинуті держави, їх економіка розвивалася нерівномірно. Лідируючі позиції посідали то одна, то інша держави. З середини XVII ст., і особливо в XVII - першій половині XIX ст. безсумнівне лідерство належало Великій Британії, яка тривалий час вважалася "майстернею світу". З середини XIX ст. на перше місце в світовій економіці вийшли США, які посідають це місце безперервно й посьогодні. Позиції Великої Британії поступово слабнули. В останній чверті XIX ст. вона пропустила перед собою ще Німеччину, а з 60-х років XX ст. - Францію, а згодом - Японію.

Сполучені Штати досягли найвищої частки в світовій економіці по закінченні Другої світової війни, наприкінці 40-х та початку 50-х років XX ст. Тоді вони виробляли 51% промислової продукції несоціалістичного світу. Така ситуація склалася під впливом багатьох причин. Але одною з основних є те, що на території США воєнні дії не велися протягом жодної з світових війн; американські фірми збагачувалися на військових поставках воюючим країнам. Сполучені Штати зосередили значну масу золотого запасу світу. Перехід до золото-девізної валютної системи (згідно з рішеннями спочатку Генуезької а потім Бреттон-Вудської конференцій) прирівняв долар до золота в міжнародних валютних відносинах. Це ще більше зміцнило позиції США в світовій економіці.

Проте поступово частка США у світовому виробництві почала знижуватися під впливом конкуренції західноєвропейських країн та Японії. Західна Європа відбудувалася після Другої світової війни вже до середини 50-х років. З одного боку, це є наслідком американської допомоги за "Планом Маршала" (надання кредитів та інвестування в економіку європейських держав), а з іншого - ефективної економічної політики державних лідерів цих країн. Канцлера ФРН Людвіга Ерхарда називаються батьком "німецького дива", яке виявилося в несподіваному ривку країни в 60-х роках на шляху економічного розвитку. Французький прем'єр-міністр Роберт Шуман і голова Комісаріату з планування й адміністрації в уряді Франції Жан Монне розробили і втілили в життя ідею утворення Європейського об'єднання вугілля й сталі (ЄОВС), яке згодом перетворилося на Європейський Союз.

Ще більшим "економічним дивом стали неймовірно високі темпи розвитку Японії в 70-х роках, що незабаром вивело її на друге місце в світі. Тут також серед чинників швидкого розвитку можна виокремити два: американські інвестиції і внутрішня політика уряду. США "підживлювали" економіку Японії особливо в 50-ті роки, підчас війни в Кореї, коли розміщували військові замовлення на японських підприємствах. Внутрішня політика уряду Японії була досить гнучкою й ефективною. Зокрема, уряд активно заохочував купівлю японськими фірмами іноземних ліцензій, "ноу-хау", що дозволило Японії не втратити темпу в технологічному розвитку.

В останні два десятиліття спостерігається певне вирівнювання позицій найрозвиненіших держав, зближення їх темпів розвитку. Особливо це характерно для 90-х років.

На динаміку розвитку певний вплив здійснюють економічні цикли, які періодично сприяють підвищенню та падінню темпів економічного зростання. Фаза падіння часто закінчується кризою. Найглибша криза в історії розвинутих країн спостерігалася в 1929-1932 рр., коли їх сукупний ВВП впав на 17,7%, а експорт на 25,3%. Глибокою була криза в 1945-1946 рр., вона обумовлювала падіння ВВП на 11% [41, с. 344]. В повоєнний період економіка розвинутих країн розвивалася більш спокійно; кризи, які траплялися, вже не були такими глибокими. Найвідчутнішою була криза 1974-1975 рр., пов'язана з різким підвищенням цін на нафту внаслідок цілеспрямованої акції країн ОПЕК; тоді промислове виробництво індустріальних країн скоротилося на 5%. На початку 80-х років (1981-1982 рр.) чергова криза скоротила випуск промислової продукції на 4% [54, с. 129). Останньою за часом була криза 1997-1998 рр., проте вона вразила переважно країни Південно-Східної Азії й мало торкнулася розвинутих країн Європи й Південної Америки.

В 90-х роках економіка розвинутих країн розвивалася повільніше, ніж в попередніх десятиліттях. Особливістю цього періоду є впевнена хода економіки США (за винятком 1991 р.) та гальмування темпів економічного росту Японії.

Таблиця 1.30. Темп росту ВВП (в % до попереднього року) в 90-ті роки

Країни

1980 1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Розвинуті країни в цілому

2,9

0,7

1.6

0,8

2,7

2,1

2,4

3.0

2,3

2.8

3.8

США

2,7

-0.5

2.5

3,4

4,1

2.0

2,4

3,9

3.6

4.2

5.0

Японія

4,0

4,0

1.1

0.1

0,5

0.9

1.6

1.4

-2.8

0.8

1.7

ЄС

2,4

1.5

1.0

-0.4

2.9

2,4

1.6

2.7

2.8

2.3

3.3

Відповідними темпами в 90-х роках розвивалося виробництво і зовнішня торгівля розвинутих країн. Звертає на себе увагу більш високий темп зовнішньої торгівлі порівняльно з промисловим розвитком, що свідчить про поглиблення процесів міжнародного поділу праці й глобалізації. Наступна таблиця віддзеркалює економічну ситуацію 90-х років; з неї видно також наслідки кризи 1991-1993 рр., яка, проте торкнулася не всіх країн однаково.

Таблиця 1.31. Темпи росту виробництва й зовнішньої торгівлі в 90-х роках, %

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

Виробництво

Розвинуті країни в цілому

2.1

1,4

3,3

2,7

3,2

3,3

2,4

3,1

США

3,1

2.7

4,0

2,7

3,6

4,2

4.3

4,2

Японія

1,0

0.3

0,6

1.5

5.0

1,6

-2.5

0,3

Німеччина

2,2

-1.1

2,3

1,7

0,8

1,5

2,2

1,5

Франція

1,5

-0.9

2.1

1.1

2,0

3,4

2.7

Італія

0,8

-0,9

2,2

2,9

1,1

1,8

1.5

1,4

В. Британія

0,1

2,3

4,4

2,8

2,6

3.5

2,2

2.0

Канада

0.9

2,3

4,7

2,8

1,7

4,0

3,1

4,2

Зовнішня торгівля (експорт) Розвинуті країни в цілому

4,7

1.5

9,6

8,9

6,2

9,1

5,5

7.4 J

Особливістю економічного циклу 90-х років є його асинхронність, тобто невспівпадання в часі по окремим країнам. Висловлюється навіть думка, що циклічний розвиток вже нетиповий для розвинутих країн, і що стабільний розвиток економіки США в 90-ті роки тому є прикладом. Проте початок нового століття дає привід для сумніву про це; найвищого значення темпів росту економіка США досягла в 2000 p., а в 2001 р. відбулося їх зниження. Трагічні події 11 вересня негативно відбилися на діловій активності в США, хоча це не єдина причина. Ось які прогнози щодо розвитку основних центрів світової економіки наводилися в економічній пресі:

Таблиця 1.32. Основні макроекономічні показники розвинутих країн

США

Японія

Єврозона

1999 р.

2000 р.

2001 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

ВВП

4,2

5,0

1.3

0,8

1,7

0,5

2,5

3,4

2,4

Валові

9,2

9,6

-1,3

-0,9

1,3

-1,9

5,2

4,7

3,6

Капіталовкладення

Промислове

4.1

5,6

0,2

0,8

5,3

-1,2

1,9

5,5

1,7

Виробництво

Експорт

2.9

9,3

4,2

1,4

11,5

3,1 ,

4,7

12,0 1

5,9

Однією з причин зниження темпів зростання економіки США в 2001 р. вважається її "перекапіталізація" - невідповідність реального інвестування у виробництво й активності на фондових ринках. Так, частка високих технологій в активах нефінансових корпорацій не перевищувала 10%, тоді як в капіталізації фондового ринку США вона складала 36%. "Бум" на ринку високих технологій має спекулятивний характер, що виражається в надмірно високому котируванню акцій компаній, що випускають комп'ютерну техніку та іншу продукцію високих технологій. Пере-накопичення капіталу призвело до падіння темпів капіталовкладень в економіку США, особливо в промисловість, вже з другої половини 2000 р.

Уповільнення темпів японської економіки пов'язане з палінням росту внутрішніх інвестицій; це, в свою чергу, залежить від повільного зростання споживчих витрат населення країни. В Японії збільшується безробіття, що знижує купівельну спроможність населення (в 1998 р. безробітні складали 4,2% до економічно активного населення, тоді як в 1985-1995 рр. їх частка в середньому становила 2,5%). Після фінансової кризи 1997-1998 рр., яка вразила і Японію, по країні покотилася хвиля банкрутств. Тільки за 2000 р. кількість банкрутств збільшилася на 24%.

На тлі спаду в економіці Японії та США країни Західної Європи, за прогнозами, мають кращі перспективи, хоч їх темпи росту також уповільняться. Механізм глобалізації діє таким чином, що зниження економічної активності в одному із світових центрів економіки негативно відбивається й на решті. Так, зниження темпів росту ВВП у США на 1% викликає гальмування темпів ВВП в Західній Європі на 0,2-0,4%.

Незважаючи на уповільнення темпів економічного зростання на зламі двох століть, позиції розвинутих країн залишаються досить міцними в світовій економіці. їх розрив по основним економічним показникам з рештою країн дуже великий. Динамічність економіки розвинутих країн обумовлена певними факторами розвитку, серед яких визначальну роль відіграє розширення ринків прямих та портфельних інвестицій, що в свою чергу пов'язано з ростом споживчого й виробничого попиту в цих країнах. Важливе значення має міжнародний рух інвестицій, основна маса яких належить саме розвинутим країнам (в 2000 р. на цю групу країн припадало 78% припливу усіх зарубіжних інвестицій), причому частка розвинутих країн збільшується (в 1988-1993 рр. вона становила 73%). Динаміку припливу ПІІ відбиває наступна таблиця.

Наприкінці XX ст. спостерігався швидкий розвиток фінансових, в першу чергу, фондових ринків. За два останніх десятиліття минулого століття капіталізація світових ринків акцій збільшилася ВІЗ разів, тоді як сукупний ВВП зріс тільки в 2,5 рази. В 2000 р. в акції було вкладено в усьому світі 31605 млрд. дол., в тому числі на ринках розвинутих країн - 29394 млрд. дол., тобто 93%. По окремих країнах вони розмістилися таким чином (млрд. дол.): США - 15104, Японія - 3157, Велика Британія - 2577, Франція - 1447, Німеччина - 1270, Італія - 768.

Таблиця 1.33. Щорічний приплив прямих інвестицій, млрд. дол.

В середньому за 1988-1993 рр.

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000 р. (оцінка)

Розвинуті країни

140

145

206

220

275

480

637

890

Країни, що розвиваються

47

104

ПО

143

176

177

205

218

Країни з перехідною економікою

4

7

16

15

22

23

24

32

Світ в цілому

191

256

332

378

473

680

866 1140

Особливості динаміки розвитку економіки розвинутих країн в другій половині XX ст., як вже зазначалося, призвели до зниження частки США у світовому виробництві й підвищення частки Японії, а також країн Західної Європи. Проте принципової зміни позицій не сталося. США залишаються провідною державою світу майже за всіма основними абсолютними економічними показниками. Якщо ж розглядати Європейський Союз як єдиний економічний центр, в чому є сенс, то він випереджає Сполучені Штати за обсягом зовнішньої торгівлі. Якщо виключити навіть взаємну торгівлю країн ЄС, то й тоді його частка у світовому експорті перевищить експорт США: відповідно 18,8% та 16,4%. Інтеграція західноєвропейських країн в межах ЄС додала імпульсу їх економічному розвитку. Скасування митного оподаткування у взаємній торгівлі, вільний рух капіталу й робочої сили, суттєве посилення виробничого кооперування, нарешті, політичне згуртування, сприяли розширенню внутрішнього ринку Західної Європи. Відкритість економіки ЄС вища, ніж в США та Японії. Якщо експортна квота становила (1997 р.) в США 11,9%, Японії - 11,1 %, то в країнах Єврозони - 16,2%.

США лідирують за розвитком промисловості їх частка в промисловому виробництві світу становила в 1997 р. 16,6%, тоді як Японії - 6,9%, Німеччини - 5,4%.

Таким чином, розвинуті країни утворюють три центри світової економіки: США, Західна Європа, Японія. Протягом останніх десятиліть темпи їх розвитку були неоднакові. Підсумовуючи сказане, відзначимо основні тенденції. До середини 50-х років минулого століття панування США в світовій економіці було переважаючим; вони виробляли 37% промислової продукції усього світу, мали більшу частину золотовалютних резервів. З кінця 50х років і особливо в 60-х роках спостерігається піднесення країн Західної Європи і особливо Німеччини. На короткий строк ФРН стає другою за обсягом виробництва країною несоціалістичного світу (після США). З кінця 60-х років розпочинається бурхливе економічне зростання Японії, яка в 70-х роках вже випереджає ФРН, а невдовзі й СРСР і стає другою країною світу за рівнем економічного розвитку. В 90-х роках темпи росту японської економіки уповільнюються, зате спостерігається прискорення економічного розвитку США. Майже 10 років, до середини 2000 р., американська економіка була на підйомі - самому тривалому за післявоєнні роки. Економіка країн Західної Європи останні два десятиліття розвивається усталеними темпами, без суттєвих зльотів і падінь. В 90-х роках уповільнилися темпи розвитку Німеччини й Італії, проте прискорився розвиток Іспанії та Нідерландів.

Схожі статті




Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 3.1.6. В чому полягають особливості динаміки економіки розвинутих країн?

Предыдущая | Следующая