Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 4.1. Мотиваційний механізм прямого зарубіжного інвестування

Мотиваційний механізм прямого зарубіжного інвестування. Активні і захисні інвестиції. Конкурентні переваги багатонаціональних підприємств. Діамант національної переваги. Парадигма OLI та інтерналізація. Процес інтернаціоналізації. Поведінковий (біхевіорістський) підхід до прямого зарубіжного інвестування. Способи зарубіжної присутності. Прямі зарубіжні інвестиції і загроза суверенітету країни. Міжнародна мобільність праці. Механізми інтернаціоналізації ринків праці.

4.1. Мотиваційний механізм прямого зарубіжного інвестування

Здійснюючи зарубіжне інвестування, підприємства намагаються отримати переваги від недосконалості національних ринків продуктів, факторів виробництва і фінансових активів, які перетворюються на ринкові можливості. Великі підприємства здатні краще експлуатувати такі конкурентні фактори, як економія від масштабу, управлінський і технологічний досвід, диференціація продуктів і фінансова стабільність, порівняно з їх місцевими конкурентами. Крім того, підприємства, що здійснюють зарубіжні інвестиції, перебувають у кращому становищі порівняно із суто місцевими фірмами у плані ідентифікації та реалізації ринкових можливостей через їх власну внутрішню інформаційну мережу.

Рішення щодо здійснення зарубіжного інвестування і набуття статусу багатонаціонального підприємства визначається стратегічними мотивами. Ці мотиви можна поділити на такі п'ять категорій:

- пошук ринків. Виробництво на зарубіжних ринках здійснюється з метою задоволення місцевого попиту чи експорту на інші (невітчизняні) ринки. Прикладом такої мотивації е європейські виробництва американських автомобільних фірм, призначені для задоволення потреб місцевих споживачів;

- пошук сировини. Здійснюється видобуток сировинних ресурсів (там, де їх можна знайти) з метою їх експорту чи подальшої обробки та реалізації у країні, в яких їх знайшли - країні розміщення виробництва. До цієї категорії входять фірми нафтової, видобувної, сільськогосподарської і лісової галузей;

- підвищення ефективності виробництва. Виробництво здійснюється в тих країнах, де один і більше факторів виробництва є недооціненими порівняно з їх продуктивністю. Прикладом такої мотивації є працемістке виробництво електронних комплектуючих у Тайвані, Малайзії і Мексиці;

- пошук знань. Діяльність в інших країнах з метою отримання доступу до технологічного чи управлінського досвіду. Наприклад, німецькі, голландські та японські фірми здійснювали придбання американських електронних фірм у зв'язку з технологіями;

- політична безпека: Придбання чи заснування виробництв у країнах з низькою ймовірністю експропріації чи втручання у систему приватного підприємництва. Наприклад, гонконгівські фірми здійснювали значні інвестиції у США, Великій Британії, Канаді та Австралії, очікуючи негативних наслідків переходу британської колонії під юрисдикцію Китаю у 1997 р.

Ці п'ять типів стратегічних міркувань не є взаємовиключними. Фірми лісової галузі, які шукають деревину в Бразилії, наприклад, можуть також знайти великий бразильський ринок для частини своєї продукції.

Кожен із цих п'яти стратегічних мотивів також слід класифікувати як активні й захисні інвестиції. Метою активних інвестицій є посилення зростання і прибутковості самої фірми. Метою захисних інвестицій є перешкоджання зростанню і прибутковості конкурентів фірми. Прикладами останніх є інвестиції, метою яких є входження на ринок до цього, як це зроблять конкуренти, або захоплення джерел сировини з тим, щоб вони не дісталися конкурентам.

При прийнятті рішення щодо здійснення зарубіжного інвестування керівництво має спочатку визначити, чи має фірма стабільну конкурентну перевагу, що даватиме їй можливість ефективно конкурувати на внутрішньому ринку. Ця конкурентна перевага має пов'язуватися саме з цієї фірмою, а також бути досить потужною з тим, щоб компенсувати фірмі потенційні незручності її зарубіжної діяльності (валютні ризики, політичні ризики, збільшення агентських витрат).

Базуючись на дослідженнях фірм, які були успішними у здійсненні зарубіжних інвестицій, ми можемо зробити висновок, що деякими з конкурентних переваг багатонаціональних підприємств є:

- економія від масштабу;

- досвід у сфері управління і маркетингу;

- кращі технології через їх значну дослідницьку діяльність;

- фінансова стабільність;

- диференційовані продукти;

- конкуренція на вітчизняних ринках.

Схожі статті




Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 4.1. Мотиваційний механізм прямого зарубіжного інвестування

Предыдущая | Следующая