Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 3.2.4. Європейський Союз

В Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) беруть участь 25 держав. Загальне населення держав - членів ОЕСР становить 16 % світового, а загальний обсяг виробництва - дві третини світового обсягу. Конвенція про створення ОЕСР виділяє три цілі створення цієї організації:

1) забезпечити максимально можливий рівень стійкого розвитку за одночасного підтримання фінансової стабільності;

2) сприяти вільній торгівлі;

3) сприяти економічному розвитку в менш розвинутих країнах. Вищим органом організації є Рада, що складається з постійних

Представників держав-членів. При Раді працює виконавчий комітет, що налічує 14 членів, 7 з яких представляють найбільш розвинуті індустріальні держави.

В ОЕСР працює ряд спеціалізованих комітетів, що проводять регулярні зустрічі. В межах цієї організації укладаються численні угоди, що мають міжнародне значення. Важливою частиною роботи ОЕСР є одержання достовірної економічної інформації від країн-членів і формування прогнозів економічного розвитку. Прогнози ОЕСР раз у два роки публікуються в її періодичному виданні - "Economic Outlook".

ОЕСР споконвічно була форумом для обговорення глобальних економічних проблем і можливих шляхів їх вирішення для країн-членів. Крім того, тепер важливою функцією ОЕСР є розробка різноманітних аналітичних та інформаційних матеріалів і публікацій.

3.2.4. Європейський Союз

Європейський Союз (ЄС) - об'єднання держав, головною, але не єдиною метою якого є зняття обмежень економічної діяльності між країнами-членами (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Угоди ЄС та їх учасники

Назва договору

Рік набрання чинності

Держави-учасниці

Головні положення

1

2

3

4

Основоположні угоди

Угода 1951 р. про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі

1952

Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди

Обмежене поєднання державних повноважень, створення першого наднаціонального державного органу

Угода 1957 р. про заснування Європейського економічного співтовариства

1958

Ті ж країни

Широкомасштабна угода, що встановлює принципи "спільного ринку" товарів, а також принципи єдиної політики в сільському господарстві та у торгівлі

Угода 1957 р. про заснування Європейського співтовариства атомної енергії

1958

Ті ж країни

Створення спільних інститутів та спільної політики у сфері ядерної промисловості

Угоди, укладені пізніше

Угода про Єдину Європу 1986 р.

1987

Ті ж країни, а також Велика Британія, Данія, Греція, Ірландія, Португалія, Іспанія

Скасування вимоги про необхідність кваліфікованої більшості при голосуванні з деяких питань. Зняття останніх внутрішніх бар'єрів у торгівлі

Угода про Європейський Союз (Маастрихтська угода 1992 р.)

1993

Країни, вказані вище

Схема валютного союзу; встановлення єдиної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки

Амстердамська угода 1997 р.

1999

Ті ж країни, а також Австрія, Фінляндія, Швеція

До пакета угод ЄС включено т. зв. Шенгенські правила про вільне переміщення людей на території ЄС

Ніццька угода 2000 р.

2001

Ті ж країни

Нові правила про обрання членів Комісії та голосування в Раді ЄС, договірна база для спільної політики у сфері оборони

Основні правила ЄС такі:

- вільне пересування товарів у межах ЄС, без будь-яких перешкод, митних процедур, мит і т. ін.;

- єдині для всіх країн ЄС ставки ввізного мита відносно товарів, що ввозяться через кордон;

- товар, завезений через кордон ЄС, може без перешкод пересуватися по всій його території;

- вільне пересування в межах ЄС капіталу, робочої сили, технологій та інших "чинників виробництва";

- гармонізація законодавства країн-членів із суттєвих економічних питань, включаючи транспортні послуги, оподаткування, організацію підприємств (форми юридичних осіб, вимоги до реєстрації і т. ін.), фінансові питання;

- на території ЄС усі розрахунки здійснюються в єдиній валюті - євро (до 2002 р. поряд з евро могли використовуватися також національні валюти країн-членів).

ЄС безпосередньо обмінюється дипломатичними представництвами з країнами, що не є його членами, випускає єдині паспорти ЄС, починає переговори й укладає міжнародні договори. В рамках ЄС обговорюються питання здійснення єдиної оборонної політики. Всі ці заходи свідчать про прагнення держав-членів перетворити ЄС на щось більше, ніж просто економічний союз.

В основі ЄС лежить ціла низка міжнародних договорів. У розвитку економічної інтеграції (тобто в усуненні бар'єрів у торгівлі) важливу роль відіграють органи ЄС, оскільки вони наділені самостійними функціями у прийнятті рішень (Рада міністрів, Комісія" Європарламент, Суд ЄС, Економічний і соціальний комітет).

Рада міністрів уповноважена приймати рішення з усіх питань, що входять до сфери повноважень Євросоюзу відповідно до зазначених угод. При цьому рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів або одноголосно (з цілої низки питань).

Комісія складається з членів, що відбираються за ознаками загальної компетенції і максимальної незалежності. Члени Комісії призначаються за згодою між країнами-членами. Головна функція Комісії - нагляд за застосуванням угод, укладених у межах ЄС. З цією метою Рада міністрів має право наділяти її повноваженнями.

Європарламент складається з депутатів, що обираються безпосередньо в країнах-членах. Європарламент має право більшістю у дві третини прийняти резолюцію недовіри Комісії, результатом чого є негайний розпуск останньої.

Суд ЄС уповноважений інтерпретувати і застосовувати угоди ЄС.

Він складається з двох ланок:

- Суд (у його складі - 15 суддів і 9 генеральних адвокатів);

- Суд першої інстанції (в його складі - 15 суддів).

Суд скликається для вирішення спорів, поданих на його розгляд країнами-учасницями, органами ЄС, компаніями, а також окремими особами. Президент Суду обирається суддями зі свого числа на З роки. Він спрямовує роботу Суду і головує на слуханнях і нарадах. Суду допомагають генеральні адвокати, завдання яких надавати, у разі потреби, незалежні й безсторонні поради.

Як правило, Суд розглядає:

- справи, передані на його розгляд Комісією, іншими органами ЄС або країнами-учасницями;

- справи, що стосуються окремих осіб або компаній, розглянуті Судом першої інстанції, на рішення якого було подано апеляцію.

3 1954 р. Суд ЄС розглянув більше ніж 9 тис. справ.

До 1 вересня 1989 р. працював тільки Суд ЄС. Щоб поліпшити судовий захист індивідуальних інтересів, рішенням Ради був заснований Суд першої інстанції. Він розглядає усі справи, подані компаніями, а також окремими особами, не згодними з рішеннями органів ЄС і його агентствами. Суд першої інстанції складається з п'ятнадцяти суддів, призначених країнами-учасницями на б років. Цей суд також обирає свого президента, проте в його складі немає генеральних адвокатів.

Члени обох судів призначаються країнами-учасницями терміном на 6 років.

Економічний і соціальний комітет - консультативний орган. Він не має права приймати рішення. Його головні функції:

- Рада і Комісія повинні консультуватися з комітетом перед прийняттям рішень з певних питань;

- комітет може зі своєї ініціативи виступити з консультативним висновком з того або іншого питання. До складу комітету входять представники суспільних груп (роботодавці, наймані працівники, представники інших соціальних груп, у тому числі організації споживачів, науковці, фермери, люди вільних професій (адвокати, бухгалтери і т. ін.).

Членів комітету призначає Рада своїм одноголосним рішенням.

Важливу роль відіграє Європейський інвестиційний банк (створений у 1958 р.). Банк є незалежним органом, який виступає як банк ЄС з довгострокового фінансування. Він надає кредити під інвестиційні проекти, головним чином, у промисловості, енергетиці, транспорті, а також виступає гарантом за такими кредитами. Більше половини позик банку виділяється для інвестицій у відсталі регіони. Банк також допомагає виконувати фінансові завдання політики співробітництва ЄС із державами, що не є його членами. Нині банк працює більш ніж у ста країнах у таких напрямах:

- підтримка економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи, що мають намір вступити до ЄС;

- розвиток виробничого приватного сектору в країнах Середземномор'я, що не є членами ЄС;

- фінансування проектів у таких сферах, як спільне підприємництво, захист навколишнього середовища й обмін технологіями в країнах Азії і Латинської Америки.

Схожі статті




Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 3.2.4. Європейський Союз

Предыдущая | Следующая