Менеджмент у сфері послуг - Моргулець О. Б. - 3.3. Інфраструктура ринку послуг

Обов'язковим компонентом будь-якої цілісної економічної системи є інфраструктура. Вона не тільки організовує ділові відносини, сприяє реалізації її учасниками інтересів, а й зумовлює спеціалізацію суб'єктів економіки на основі диференціації зайнятих ними ринкових

Ніш, спрощує юридичний та екологічний контроль, державне і громадське регулювання ділової практики.

Інфраструктурна діяльність забезпечує єдність і нерозривність відокремлених у просторі і часі процесів виробництва матеріальних компонентів суспільного продукту.

Інфраструктура - сукупність галузей, підгалузей і служб, які створюють загальні умови для ефективного функціонування всього відтворювального процесу і відтворення робочої сили.

Найважливішим її завданням є поступове звільнення основних видів діяльності від виконання

Функцій обслуговування виробництва, зосередження їх уваги і зусиль на основній діяльності.

Виникнення і розвиток інфраструктури пов'язані з суспільним поділом та кооперацією праці, розвитком суспільного характеру виробництва. Сформувалася вона в результаті тривалої еволюції ділових відносна і є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують ці відносини і пов'язують їх в єдине ціле.

Розрізняють основні та обслуговуючі підприємства, що надають послуги основним галузям народного господарства. На галузевому рівні функціональне призначення багатьох видів діяльності матеріального виробництва полягає у створенні умов для основної галузі, тобто є інфраструктурною діяльністю. Наприклад, під час надання послуг з індивідуального пошиття одягу деякі підприємства сфери побуту є інфраструктурними, зокрема підприємства паливної промисловості, енергетики, пасажирський транспорт тощо.

На галузевому рівні, для уникнення надто широкого тлумачення інфраструктури до її складу відносять тільки ті галузі, підгалузі, служби, які безпосередньо створюють загальні умови для основного виробництва і надання послуг. З огляду на це легку, паливну промисловість, енергетику та деякі інші види діяльності не можна вважати інфраструктурними. При віднесенні конкретного підрозділу до інфраструктури також враховують його організаційний статус. Інфраструктурні підрозділи повинні бути організаційно відокремленими. Якщо вони перебувають у складі окремого підприємства і мають технологічне призначення, то інфраструктурними вважати їх не можна.

Формування інфраструктурних комплексів у межах суспільного поділу праці відбувається за рахунок "традиційних" видів виробничої діяльності (будівництво, транспорт тощо), а також у процесі розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення диференціації суспільної праці, внаслідок чого виникають принципово нові інфраструктурні елементи (наприклад, наукове та інформаційне виробництво).

Таким чином, інфраструктура сфери послуг є невід'ємним компонентом ділових відносин суб'єктів бізнесу. Вона є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують ділові відносини і пов'язують їх в єдине ціле.

Інфраструктура сфери послуг має особливості, головними з яких є специфічне функціональне призначення; допоміжний характер; поєднання споживання корисного ефекту з процесом виробництва в основних галузях; багатоцільовий характер; висока фондо - і капіталомісткість. Класифікацію її здійснюють залежно від об'єктів обслуговування, рівня функціонування, співвідношення розвитку основного виробництва та інфраструктури (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ПОСЛУГ [1]

Ознака

Вид

За об'єктами обслуговування

- виробнича;

- соціальна;

- інституціональна

За рівнем функціонування

- міжнародна;

- народногосподарська;

- галузева;

- регіональна;

- локальна

За співвідношенням розвитку основного виробництва та інфраструктури

- випереджуюча;

- одночасна;

- запізніла

Відособленими видами інфраструктури ринку послуг є виробнича інфраструктура ринку послуг (галузі народного господарства, що забезпечують виробничо-технічне обслуговування відтворювального процесу); соціальна інфраструктура ринку послуг (галузі народного господарства, що створюють загальні умови відтворення трудового потенціалу країни, регіону); інституціональна інфраструктура ринку послуг (галузі народного господарства, що забезпечують політико-правове і соціально-економічне функціонування суб'єктів сфери послуг).

Головними елементами інфраструктури ринку послуг є кредитна та емісійна системи; комерційні банки; податкова система; митна система; система регулювання зайнятості населення; система вищої і середньої економічної освіти; інформаційні технології та засоби ділової комунікації; система страхування; торгові палати; організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах; аукціони, ярмарки та інші форми організованого небіржового посередництва; комерційно-виставкові комплекси; консалтингові компанії; аудиторські компанії; професійні спілки найманих працівників.

Функціями інфраструктури ринку послуг є:

- формування суб'єктів ринку;

- спрощення процесу реалізації учасниками ділових відносин їхніх підприємницьких проектів;

- спеціалізація діяльності суб'єктів ринку послуг;

- підвищення оперативності та ефективності діяльності суб'єктів бізнесу на основі диференціації зайнятих ними ринкових ніш;

- вдосконалення форм юридичного та економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики;

- встановлення господарських та інтеграційних зв'язків між суб'єктами ринку послуг.

Розвиток інфраструктури підвищує маневреність і мобільність ринку послуг, завдяки чому прискорюється розвиток науково-технічного прогресу, скорочуються терміни впровадження нових технологій надання і реалізації послуг, прискорюється обіг основних та оборотних фондів.

Формування сталих ринкових відносин в Україні передбачає збалансований розвиток ринку послуг та інфраструктури, здатної зв'язати в єдине ціле всі галузі сфери послуг і підприємства різних форм власності, що функціонують у ній.

Схожі статті




Менеджмент у сфері послуг - Моргулець О. Б. - 3.3. Інфраструктура ринку послуг

Предыдущая | Следующая