Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О. В. - 12.3. Етико-правові засади обов'язкової та примусової профілактики та лікування

Запобігання і лікування інфекційних захворювань

З метою запобігання захворюванню та розповсюдженню інфекційних хвороб, в особливих випадках, законодавство України передбачає як проведення профілактичних щеплень, так і примусові діагностику і лікування.

Групи населення і категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, в тому числі і обов'язковим, визначає Міністерство охорони здоров'я України. Перелік обов'язкових профілактичних щеплень наводиться в статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. Стаття 27 Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.

Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державноїсанітарно-епідеміо-логічної служби вони до роботи не допускаються.

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6.04.2000 р. Стаття 12 Профілактичні щеплення

... У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечноїінфекційноїхвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитись обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями....

Профілактичні щеплення можуть бути обов'язковими і проведеними за показаннями на основі поінформованої згоди між лікарем та пацієнтом. Навіть в разі проведення обов'язкових профілактичних щеплень пацієнт має право на об'єктивну інформацію, вибір методу щеплення та вакцини або сироватки.

Законодавство України передбачає, що медичні працівники, які мають проводити профілактичні щеплення, зобов'язані надавати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення мають проводитися тільки після медичного огляду пацієнта, в разі відсутності в нього відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх поінформованою згодою. Передбачається надання інформації про:

O щеплення;

O наслідки відмови від щеплення;

O можливі поствакцинальні ускладнення.

Особам, які не досягли 15-річного віку чи визнані у встановленому законом порядком недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їхніх об'єктивно поінформованих батьків та інших законних представників.

Особам, віком від 15 до 18 років або пацієнтам, визнаним судом обмежено дієздатними, профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації. При цьому необхідна також згода об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників цих осіб.

Профілактичні щеплення не є примусовими. Особа повинна мати об'єктивну інформацію і має право сама вирішувати щодо проведення медичного втручання.

Проте непроведення профілактичних щеплень може бути причиною тяжкої хвороби. Тому законодавством України детально розроблена процедура відмови від щеплення та реєстрація таких випадків.

Якщо пацієнт або його законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження. Пацієнт у разі відмови від щеплення повинен дати таке підтвердження і засвідчити це актом у присутності свідків. Відповідно до Статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" всі відомості про відмову від профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів.

Згідно статті 19 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", особи, які хворіють на інфекційні хвороби або є бактерієносіями, мають право на отримання:

O Достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження і лікування.

O Рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб.

З метою забезпечення епідемічного благополуччя в Україні особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактерієносії, що створюють підвищену небезпеку зараження для оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду і обстеженню.

Обов'язковому лікуванню підлягають і особи, хворі на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом. Проте лікування таких пацієнтів може проводитись анонімно.

СИТУАЦІЙНА ВПРАВА

Особа, хвора на дифтерію, відмовляється від госпіталізації і лікування. У зв'язку з цим виникла загроза не тільки для її життя, а й для здоров'я оточуючих. Яку інформацію Ви повинні надати:

O Хворому?

O Членам родини і оточуючим?

Розробіть програму Ваших дій для забезпечення епідемічного благополуччя.

Схожі статті




Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О. В. - 12.3. Етико-правові засади обов'язкової та примусової профілактики та лікування

Предыдущая | Следующая