Менеджмент підприємства - Хомяков В. І. - Опортунізм

Цей підхід має місце тоді, коли керівник використовує всі стилі, зображені на рис. 4.10, не базуючись на принципах. Кожний його вчинок здійснюється з "тактичних" причин і є засобом для досягнення особистого успіху.

Позитивною мотивацією опортуніста є його бажання бути винятковим, першим, тобто людиною, яка хоче бути зверху тому, що ті, хто зверху, знаходяться в центрі уваги. Це положення, яке забезпечує увагу і пошану. Опортуніст намагається уникнути будь-яких дій, які можуть залишитися непомітними, щоб не бути людиною в натовпі або не втратити першості і стати другим. Мотивація зовсім відрізняється від панування, влади і контролю, характерних для стилю 9.1, або мотивації популярності і причетності до організації, характерної для стилю 5.5. Водночас відсутня мотивація сприяння, що спостерігається в стилі 9.9, оскільки мета полягає не в зміні або вдосконаленні, а в тому, щоб бути першим.

Більшість опортуністів, намагаючись догодити всім і кожному, можуть бути передбачені в своїх діях, тому що вони завжди мають на меті егоїстичні інтереси. Наприклад, якщо людина, з якою опортуніст має справу, належить до більш високого рангу, більш заможна або користується більшою повагою в суспільстві, то він їй низько вклоняється, підлещується, намагається здобути її прихильність. Причина в тому, що люди високого рангу можуть допомогти в просуванні нагору більше, ніж будь-хто інший. З рівними за рангом колегами опортуніст поводиться як з банківським рахунком: роблячи внесок тепер, пізніше можна зняти гроші з рахунку, одержавши при цьому прибуток. З рівними собі опортуніст може поводитися і по-іншому, наприклад, виявляючи їх слабкі місця. Це робиться непомітно, і опортуніст дбає проте, щоб інші не здогадувались, що саме він про них знає. Такі відомості можна використати для зміцнення свого положення в майбутньому.

З підлеглими опортуніст поводиться деспотично, чинить на них тиск, якщо це необхідно для просування службовими сходами. Якщо підлеглі вже не можуть виконати своє призначення або заважають, то їх звільняють.

Опортуніст є "експертом" людських характерів. Знаючи симпатії і антипатії" співробітників, те, чого вони побоюються і чому віддають перевагу, їх потреби і бажання, а також їх слабкі сторони, він маневрує з метою уникнути тертя. Коли потрібно мати справу з людьми більш високого рангу, опортуніст поводиться з ними, як близький приятель, підлесник, виявляє нещирість, догоджає їм.

Якщо виникає конфлікт з людиною більш високого рангу, опортуніст перший робить крок до примирення. З рівними за рангом, опортуніст поводить себе вкрадливо і намагається урегулювати спірне питання, говорячи: "Давайте обговоримо це разом". Робиться спроба знайти компроміс, але при цьому опортуніст виявляється хитрим баригою при укладанні угод, що створюють майбутні зобов'язання. Обіцянок багато, але поставки здійснюються тільки тоді, коли є особисті вигоди.

Опортуніст звичайно може уникнути неприємних моментів, пов'язаних з його власними діями, обмірковуючи наперед всі можливості і завжди маючи в запасі плани на випадок непередбачених ситуацій, що є частиною шляху опортуніста нагору. Це не має нічого спільного з обдумуванням заздалегідь, що має місце в стилі 9.9.

Опортуніст завжди живе насторожі, зосереджуючи свою увагу на питанні: "Яка в цьому користь для мене?". Робота з інформацією націлена на пильнування щодо того, хто що кому говорить, хто знаходиться на вірному шляху, з ким бажано з'являтися на людях або хто має приховані переваги. Це заздалегідь обдумане збирання відомостей про людей і їх ставлення забезпечують опортуністу можливість скористатися перевагами і уникнути небезпеки бути ними обманутим.

Опортуніст зацікавлений у продуктивності тільки в тому випадку, якщо вона виступає як діяльність, за допомогою якої можна досягти інших результатів (що забезпечують просування по службі).

Ознаки опортуністської поведінки: намагання догодити всім і кожному; гордовитість щодо тих, хто стоїть нижче рангом; намагання привернути увагу; полюбляє бути в центрі уваги; створює репутацію за допомогою похвальби; відповідає на запитання, ухиляючись; догоджає іншим; виявляє увагу, ставлячи умови; від нього важко добитися обіцянки; лестивий; знає слабкості людей і використовує їх в своїх цілях; робить послуги в обмін на щось інше; обирає вигідних людей; похваляється знаменитими знайомими; власне красномовство не пов'язане з переконаннями; заздалегідь обмірковує кожну дію; обіцяє все, але виконує тільки тоді, коли це йому вигідно; само стимулювання; спритний ділок; філософія мети, що виправдовує засоби; чемне ставлення до вищих рангом, але утиски тих, хто нижче; вірить у все те, чим він може скористатися; робить тільки те, що висвітлює його з кращої сторони; бере на себе ініціативу, що забезпечує можливість здійснення того, чого, на його думку, бажає начальство; вважає, що дуже важливо бути першим, номером один; а що це мені дасть?

Схожі статті




Менеджмент підприємства - Хомяков В. І. - Опортунізм

Предыдущая | Следующая