Менеджмент організацій - Шморгун Л. Г. - 6.1. Поняття системи управління виробництвом. Операційний менеджмент

6.1. Поняття системи управління виробництвом. Операційний менеджмент

Виробничий менеджмент - сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яка має на меті підвищення його ефективності та збільшення прибутку, тобто це управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості. Він має п'ять складових:

- формування і функціонування виробничих систем;

- менеджмент виробничого процесу;

- менеджмент виробничих фондів;

- менеджмент якості;

- менеджмент створення та освоєння нової продукції.

Виробничий менеджмент включає комплексну систему забезпечення конкурентоспроможності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона охоплює питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збутом і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Як відомо, саме у виробничій сфері створюються передумови і можливості прискореного економічного розвитку, тому сьогодні надається велике значення управлінню операціями саме у цій сфері.

Менеджмент виробничої діяльності - найбільш структурована і чітко детермінована галузь операційного менеджменту. У виробничому менеджменті операції підлягають досить жорсткому і більш-менш однозначному плануванню" розрахунку та контролю. Істотну організуючу роль у керуванні відіграє поточний контроль. Керування операціями у виробничій сфері починається з ідентифікації типу технологій. Глибина поділу праці, тип спеціалізації та кооперації виробництва визначають побудову управлінської структури операційної системи.

Операційний менеджмент формально репрезентується як сфера менеджменту, який пов'язаний з виробництвом товарів і послуг, що передбачає використання спеціалізованих методів і прийомів для вирішення виробничих завдань. До кола обов'язків операційних менеджерів входить уся діяльність організації, що стосується перетворення вхідних ресурсів на виробничий випуск. Тобто це менеджмент у процесі створення товарів (послуг), який здійснюється на рівні операцій, починаючи із забезпечення організації потрібними ресурсами та впродовж їхньої трансформації в готові товари (послуги).

Термін "операції" є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу (державною, приватною тощо).

Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, жодна організація існувати не може. Для здійснення операційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система створюється та функціонує з урахуванням стратегії операційної діяльності, яка у свою чергу є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною. Банк або лікарня також виконують операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом за винятком того, що перше з них охоплює ширше коло проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не пов'язана з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

Операційний менеджмент - це термін, який походить від англ. production and operations management, що в перекладі означає управління виробництвом.

Американські професори Р. Чейс та Н. Аквілано визначають операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські дослідники С. Лі та М. Шнайдер стверджують, що операційний менеджмент - наука про концепції, методи, процедури, технологію, що використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування операційної системи.

Російські професори З. П. Румянцева та Н. А. Саломатін визначають виробничий менеджмент як систему взаємопов'язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у виробництві. Кожний з цих елементів стосується управління виробництвом і вимагає відповідного розгляду в їх взаємозв'язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що Управління операціями стосовно підприємства - це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок на товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища. Система операційного менеджменту формується на основі операційної стратегії (рис. 6.1).

Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю (рис. 6.2).

порядок побудови системи операційного менеджменту

Рис. 6.1. Порядок побудови системи операційного менеджменту

операційна система та підсистеми

Рис. 6.2. Операційна система та підсистеми

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо а перетворенням вхідних величин на вихідні результати.

Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми.

Підсистема планування та контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи, яка надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього середовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту є виробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами. Завдання кожного виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управлінська мета залишається однією для всіх: безумовне виконання заданої виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей. Типовими критеріями для оцінки промислової фірми є:

- кількість виготовленої продукції;

- видатки на матеріали, сировину, персонал тощо;

- утримання обладнання;

- якість і надійність продукту;

- вчасність доставки;

- капіталовкладення та їх окупність;

- гнучкість у разі зміни продукту;

- гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність виробника і меншою мірою спрямовані на споживачів. Тому Р. Шонбергер, беручи до уваги досвід найкращих компаній, визначає такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

- витрати споживача;

- виграш часу;

- якість продукції;

- гнучкість.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління виробництвом визначається з урахуванням ринкових умов, які із середини 80-х років характеризуються такими чинниками:

- скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклатури виробів за зменшення їх обсягів (а не виробництво великих партій стандартних продуктів);

- значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з конвеєрними лініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

- підвищення вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та в механізмі прийняття рішень.

Удосконалення менеджменту у сфері виробництва передбачає:

- орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;

- проведення фундаментальних наукових досліджень;

- диверсифікацію виробництва;

- інтенсивну інноваційну діяльність;

- максимальне використання творчої активності персоналу. Операційний менеджмент включає діяльність, пов'язану з

Рішеннями про місце розташування виробництва і вибір обладнання, але успіху виробництво може досягти лише за умови вміння керувати людьми, що є однією з основних вимог операційного менеджменту. Наприклад, успіх роботи виробництва "Toyota" пов'язаний з правильним поєднанням методології, систем і філософії, у тому числі наділенням робітників повноваженнями і креативною культурою. Американські автовиробники не змогли повторити успіх "Toyota", тому що концентрували увагу в основному на технічних елементах системи та використанні нових технологій і залишили без уваги культуру та лідерство.

У чому полягає відмінність між поняттями операційного та виробничого менеджменту? Сфера застосування першого поняття ширша, ніж другого, оскільки передбачає управління в будь-якій підприємницькій діяльності, тобто поняття операційного менеджменту застосовується до всіх організацій. Так, темпи зростання сфери послуг у Північній Америці втричі перевищують темпи зростання сфери виробництва. Компанії - постачальники послуг становлять половину всіх організацій; дві третини робочої сили США зайнято у сфері послуг - лікарнях, готелях, фінансових установах, телекомунікаційних фірмах тощо. Методи операційного менеджменту застосовуються і в пропонуванні послуг у "чистому" виробництві. Відмінності між операціями у сфері послуг і виробництві див. у табл. 6.1.

Як бачимо, виробничі організації випускають автомобілі, споруди, верстати, а організації сфери послуг надають споживачам нематеріальні блага, наприклад, транспортні послуги, послуги в галузі освіти, медичного обслуговування тощо. До послуг належить також торгівля різними матеріальними благами. Організації, які торгують, не виробляють, а лише продають товари і так обслуговують споживачів.

Таблиця 6.1. Характеристики виробничих організацій та компаній сфери послуг

Виробничі організації

Організації сфери послуг

Виробництво матеріальних благ.

Можливість створення запасів товарів.

Безпосереднє вимірювання якості.

Стандартизація випуску.

Виробничий процес віддалений від споживача.

Місцезнаходження виробничих споруд має незначний вплив на успіх у бізнесі.

Інтенсивне використання капіталу

Надання нематеріальних благ.

Процес виробництва одночасно е процесом споживання.

Якість, що сприймається, з труднощами піддається вимірюванню.

Випуск орієнтується на споживача.

Споживач бере участь у виробничому процесі.

Місцезнаходження виробничих споруд є визначальним для успіху фірми.

Інтенсивне використання праці

Приклади: виробництво автомобілів, металургійні комбінати, заводи з виробництва охолоджувальних напоїв

Приклади: авіакомпанії, готелі, юридичні фірми

Надання послуг відрізняється від виробництва тим, що:

- споживач послуг залучається до реального виробничого процесу;

- виробництво здатне створити запаси матеріальних благ, а нематеріальні блага відправити на склад неможливо;

- послуга має бути організована і надана споживачу тоді, коли він цього хоче.

Незважаючи на відмінності між виробничими фірмами та компаніями і сферою послуг, їхні завдання подібні:

- керуватися календарними графіками;

- отримувати різноманітні матеріали й обладнання;

- піклуватися про якість і продуктивність.

Зважаючи на схожість операційних проблем, інструмент і прийоми операційного менеджменту мають застосовуватися в організаціях послуг так само, як і у виробничій сфері.



Схожі статті




Менеджмент організацій - Шморгун Л. Г. - 6.1. Поняття системи управління виробництвом. Операційний менеджмент

Предыдущая | Следующая