Людина і світ - Юрій М. Ф. - ОСОБИСТІСТЬ РЕАЛЬНА

Що заважає духовному розвитку особистості? Чи потрібно пройти через труднощі, щоб знайти духовну силу? Що може дати людині почуття свободи і впевненості? Чи володіємо ми соціальним мисленням?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Індивід і індивідуальність, особистість, менталітет, соціальне пізнання.

Набуття особистістю духовності пов'язано як із соціальними можливостями, так і з власними зусиллями, індивідуальною життєвою позицією людини. На жаль, сьогодні ми все частіше говоримо про бездуховність, агресивність чи, навпаки, пригніченість, депресію, при яких особистість виявляється нездатною до розвитку й удосконалення.

ОСОБИСТІСТЬ РЕАЛЬНА

Дослідження реальної особистості успішно здійснювалися в Україні в 20-х рр. XX ст. Вивчалася особистість дитини, що росла у певній сім'ї, що мала певний матеріальний і культурний рівень, характер взаємин і навчалася у певній школі тощо. Однак незабаром ці дослідження були заборонені, розвиток дитини став пояснюватися за допомогою умоглядних схем або окремих приватних спостережень. Доросла особистість і сама проблема особистості на багато років зникли з поля зору психологів, а коли знову з'явилися "на сцені" психологічної науки, то постали у вигляді ідеалу радянської людини, що може все, а тому усе повинна.

Сучасна вітчизняна психологічна наука, на відміну від психології недавньої епохи, коли ідеал радянської людини видавався за сутність особистості, спрямована на дослідження реальної особистості.

Вивчаючи реальну особистість, що формується в ту чи іншу епоху в конкретному суспільстві, психологія і теоретично, і практично розкриває механізми і способи життєдіяльності людей, які водних випадках виявляються індивідуально-незрілим, пасивним, живучим приземленим, повсякденним, бездуховним життям, а в інших цікавими, плідно живучими, гуманними. Духовність і культура можуть вирости тільки на фундаменті індивідуально-повноцінної людини.

На жаль, варто визнати, що багато реалій нашого життя не сприяють формуванню духовної особистості. Так, довгий час вважалося, що наявність у дитини матері - підстава її повноцінного розвитку. Однак останні дослідження показали, що працюючі, стомлені матері чи батьки, які не надають значення спілкуванню з дитиною, оточують її тільки матеріальними турботами, не Можуть дати тієї любові, яка їй необхідна. А наслідком цього дефіциту є агресивність, розумова неповноцінність, інфантилізм, а отже, і бездуховність.

Нерідкі випадки, коли до серйозних порушень у розвитку особистості ведуть неправильні відносини між вчителем і учнем. Особливо часто така ситуація складається в молодших класах. Уявіть собі, у школу приходить наївна, готова любити нового дорослого, відкрита, довірлива дитина і наштовхується на байдужість дорослого. Дитина замикається, між нею і дорослим утворюється бар'єр. Не секрет, що багато шкільних характеристик обмежуються такими фразами: "Крутиться на уроках", "Любить відповідати біля дошки" тощо. Якщо дорослі бачать тільки поведінкові, педагогічно негативні особливості дитини, то між ними утворюється подвійна блокада: дорослого дратує безсилля його педагогіки, дитина використовує демонстративну, зухвалу поведінку.

Схожі статті




Людина і світ - Юрій М. Ф. - ОСОБИСТІСТЬ РЕАЛЬНА

Предыдущая | Следующая