Лідерство та стиль роботи менеджера - Скібіцька Л. І. - 9.4. Тип управління 1.1

Формула управління по типу 1.1 представлена в нижньому лівому куті ГРІД. Менеджер не відчуває тиску протиріч між вимогами виробничої діяльності і потребами працівників, оскільки обом цим факторам надає низького значення. Зберігаючи так чи інакше свою "присутність" в організації, одночасно знаходячись "поза нею", керівник має низький рівень очікувань від своєї роботи і задовольняється тими "убогими" благами, що він одержує за свою працю.

Мотивація. Суть мотивації менеджера, орієнтованого на формулу 1.1, при всій його відповідальності і відчуженості пов'язана з бажанням зберегти своє місце в організації, роблячи дії і вчинки, що вимагаються від керівника. Звідси - прагнення менеджера виконувати необхідний мінімум, іноді ледве більше мінімуму, якщо це необхідно для зміцнення його положення, але він практично ніколи не робить реального внеску в благополуччя організації.

Негативна сторона мотивації такого керівника пов'язана з його прагненням "залишитися в тіні" і не привертати загальної уваги. Незважаючи на властиві йому байдужість, пасивність, відсутність інтересу до того, що відбувається, менеджер типу 1.1 намагається не афішувати своїх почуттів. Залишаючись на очах у всіх, але глибоко "конспіруючи" своє "кредо", цей керівник уникає участі в конфліктних ситуаціях, ніколи не має ворогів і перед ним не стоїть загроза звільнення. Роблячи вид, що він заклопотаний діловими проблемами, він тримає навколишніх на деякій відстані і зберігає позицію стороннього спостерігача. Ступінь "ненав'язливості" і пасивності такого керівника визначається тим мінімальним набором вимог, задоволення яких гарантує йому спокійне життя в організації і які навколишні вважають достатнім.

Поведінкові елементи

Ініціативність. Керівник, орієнтований на тип 1.1, апатичний і від нього важко очікувати нових ідей чи пропозицій. Стратегія його поводження полягає в тому, щоб не перешкоджати природному ходу подій. Будь-які дії, які він розпочинає, носять пасивний характер і не свідчать про його прагнення до самоствердження. Він, скоріше, воліє триматися в тіні. Коли подібна стратегія поводження не приносить успіху, та менеджер типу 1.1 намагається перекласти рішення проблеми на плечі іншого виконавця. У тих випадках, коли менеджер типу 1.1 керує декількома об'єктами, розташованими в різних місцях, він змушений робити поїздки на ці об'єкти. Свою бездіяльність у даному випадку він виправдує приблизно так: "Охопити всі підрозділи я не можу, тому якщо я побуваю на одному об'єкті, то люди з іншого об'єкта можуть образитися на мене за неуважність до них. Найкраще нікуди не їздити".

Інформативність. Девіз керівника в цій сфері звучить так:"Чим менше знати, тим краще. Можна завжди послатися на те, що мене не інформували". Він воліє залишатися у своїй "оболонці", не виявляючи зайвої цікавості до того, що відбувається.

Такий стиль поведінки може виявитися не цілком прийнятним для оточуючих і тому менеджеру доводиться все-таки вникати в справу, хоча і на основі мінімальної інформаційної потреби. Керівник, що дотримується типу 1.1, прагне до такого знання положення справ, що гарантує його від незнання і допомагає передбачати потенційні проблеми, пов'язані з тим, що він повинен знати за родом своєї діяльності. У цих умовах менеджер ризикує створити собі образ функціонера з "передпенсійним синдромом". Коли йому ставлять запитання, на яке він не може відповісти, він не виявляє свого незнання і звичайно відповідає: "Я довідаюся". Іншими словами, його реакція спрямована на те, щоб уникнути критики на свою адресу.

Захист своєї думки. Керівник типу 1.1 байдужий, пасивний і всіляко намагається уникати давати оцінку. Особисте відношення керівника до захисту своєї думки зводиться до формули: "Оскільки підлеглі зважують кожне сказане мною слово, я повинен якнайсерйозніше обмірковувати свої оцінки і висловлювання. У кожному моєму слові вони намагаються виявляти схований зміст Щоб уникнути негативних наслідків для себе, мені краще покладатися на власний здоровий глузд чи висловлювати свою точку зору, коли важливо дати зрозуміти підлеглим, що я не маю заперечень з того чи іншого приводу".

Прийняття рішень. Формула поведінки в даному випадку має вигляд: "Я тут нічого не вирішую, я тільки працюю". Цим підкреслюється свідомий відхід менеджера від відповідальності за прийняття рішень. У багатьох випадках проблемні ситуації вирішуються самі по собі, якщо в керівника є можливість відкласти ухвалення рішення. "Генеральна лінія" керівника полягає в терплячому чеканні моменту, коли обставини самі "продиктують" рішення. Якщо рішення все-таки прийняте чи "нав'язане" обставинами, воно відразу ж переводиться в категорію фактів, що здійснилися. Мовою сучасного діловодства воно вважається "надбанням архіву" і не підлягає перегляду поза залежністю від того, було воно правильним чи неправильним, поганим чи гарним.

Менеджер типу 1.1 схильний до тактики "очікування", коли від нього вимагається ухвалення рішення. Для нього ідеальний варіант - це залишити все як є. Для досягнення цієї мети він може "засунути" проблему подалі в майбутнє, виправдовуючи такий підхід тим, що "зараз даремно намагатися заздалегідь дати відповідь на це питання".

Критичний аналіз. Малоймовірно, щоб менеджер типу 1.1 відчував пристрасть до ретроспективного аналізу, тому що він цілком не концентрує своєї уваги на рішенні поставленого завдання. Як наслідок, зворотного зв'язку з підлеглими практично немає. Такий спосіб поведінки може розцінюватися підлеглими як дозвіл діяти на свій розсуд, тому вони вважають, що керівник схвалює всі їхні дії. Якщо керівник реагує на питання з боку підлеглого, то його відповідь буде невизначеною і поверховою.

Схожі статті




Лідерство та стиль роботи менеджера - Скібіцька Л. І. - 9.4. Тип управління 1.1

Предыдущая | Следующая