Лідерство та стиль роботи менеджера - Скібіцька Л. І. - 9.2. Тип управління 9.1

Тип управління 9.1, формула якого представлена в нижньому правому куті ГРІД (рис. 9.2), характеризується поєднанням високого значення, що надається досягненню виробничих показників (9 балів), з низькою турботою про людей (1 бал). Тип управління 9.1 грунтується на припущенні існування неминучого протиріччя між прагненням організації до одержання максимальних виробничих показників та потребами працівників. Виробничі завдання можна вирішувати тільки в тому випадку, якщо люди перебувають під контролем і їхня діяльність направляється способом, що спонукає їх виконувати необхідні завдання. Керівник, що діє відповідно до формули 9.1, характеризується як педантичний професіонал, який заздалегідь знає, як досягти мети, що стоїть перед ним, і кого необхідно залучити до діяльності заради досягнення результату. На досягненні результату зосереджені всі його помисли. Усі думки такого керівника постійно зосереджені в одному напрямі.

Зусилля керівника в цьому випадку спрямовані на створення таких робочих умов, коли до мінімуму зводиться потреба підлеглих у самостійному мисленні і прийнятті рішень. "Людський фактор" відсторонений від втручання в процеси, що визначають ефективність виробництва, завдяки твердій системі контролю за діями працівників. Коли люди працюють за заздалегідь визначеною схемою, результати досягаються без затрат часу, що використовується на вирішення конфліктів чи додатковий інструктаж. Суть формули 9.1 можна представити у вигляді гасла: "Виробництво - будь-якою ціною".

Мотивація. Упевненість керівника, що дотримується типу 9.1, у своїх силах "грунтується" на відчутті власної значимості, коли він зосереджує усю владу у своїх руках і очікує безумовного підпорядкування керованого ним персоналу. Керівник такого типу - це менеджер з високою працездатністю, готовий віддати стільки часу і сил, скільки буде потрібно для вирішення завдань, за які він несе відповідальність. Разом з тим головний розрахунок він робить на силу волі, зовнішнім проявом якої є "непохитна" рішучість домінувати, керувати й удосконалювати. З цією метою він схильний робити заяви на зразок: "Виконайте це, інакше...". Коли виробничі показники високі, такий керівник приписує це собі і не намагається оцінити внесок інших. Керівник такого типу обходиться без пропозицій, рекомендацій, порад чи іншої допомоги збоку. В іншому випадку він дав би зрозуміти оточуючим, що в нього виникла проблемна ситуація, а це свідчило б про його слабкість чи недостатньо високу компетентність. Те ж характерно для поводження керівника, коли визначають внесок кожного в успіх організації. Зміст і мета діяльності такого керівника полягає в тому, щоб обходитися без допомоги інших.

Якщо стиль керівництва типу 9.1 поширюється на всю організацію, то в ній складається атмосфера взаємин типу "ув'язнений - наглядач". Наглядачі також є ув'язненими в тому розумінні, що ними керують зверху і при цьому вони самі керують тими, за кого вони відповідальні. Психологія людей, що працюють у такій моральній атмосфері, характеризується відсутністю щирості і доброзичливості і перевагою підозрілості і недовіри. У цьому випадку підлеглі, одержавши розпорядження, як правило, "беруть під козирок", але нічого не починають для його виконання. Вони вважають, що головне - це "не пійматись" і тому ховають свої думки, почуття і вчинки. Коли підлеглі замкнуті, керівник типу 9.1 вважає ще більш важливим зберігати "пильність" і ще жорсткіше контролювати дії підлеглих для того, щоб запобігти їхнім помилкам.

Елементи поведінки керівника. Тепер можна досліджувати питання про те, як розглянуті мотивації і підходи до вирішення конфліктів формують стиль поточного управління відповідно до формули 9.1.

Ініціативність. Ініціативність керівника задає тон усій наступній діяльності підлеглих, отже, для керівника, орієнтованого на реалізацію підходу 9.1, важливе значення має однобічна реалізація ініціативи. Ініціатива означає, що підлеглі одержують деяке завдання, до них доводяться команди та інструкції на припинення деякої роботи чи операції або на зміну характеру роботи. Ключовим словом у визначенні ініціативи в контексті типу 9.1 є прикметник "імперативний", а ілюстрацією такого стилю може бути висловлення "Я не даю спуску ні собі, ні іншим". Менеджер надає пріоритетного значення досягненню виробничих показників і готовий розділити тягар цієї відповідальності однаковою мірою з підлеглими. Він може навіть підвищувати вимогливість до підлеглих у тому випадку, якщо з ним конкурують, тому що в цьому випадку прагнення "перемогти" за будь-яку ціну підживлює його готовність позбавити інших ініціативи.

Інформативність. Вислів "знання - сила" переконливо характеризує інформативність керівника як найважливіший засіб збереження лідируючого положення, компетентності і контролю за діяльністю підлеглих.

Знання про поточний стан функціонування організації можна одержувати, ставлячи запитання. Керівник, що орієнтується на підхід 9,1, буде, швидше за все, постійно втручатися в роботу підлеглих, жадати від них інформації, піддаючи її сумніву. Разом з тим він звичайно ставить прямі запитання, спрямовані на одержання фактичних даних. Він охоче збирає дані про кількісні параметри, об'ємні показники, про відповідність процесів графікам і технічним характеристикам і практично несприйнятливий до думок, емоцій, ідей чи рекомендацій. "Мені потрібні факти" - ось його кредо. Поступаючи таким чином, керівник типу 9.1 "узурпує" право оцінювати й інтерпретувати інформацію. Тим самим він позбавляє інших можливості висловлювати судження, які змусили б керівника визнати правоту підлеглого й у такий спосіб поставити під сумнів його авторитет.

Захист своєї точки зору. Керівник типу 9.1, без коливань, заявляє всім оточуючим, незалежно від їхнього положення, про своє ставлення до того чи іншого питання. Явними характеристиками такого типу керівника можна вважати прямолінійність переконань і їхню відкриту демонстрацію. Тому такий керівник, як правило, відверта і щира людина.

Разом з тим керівнику цього типу часто властива "чорно-біла філософія. Він явно віддає перевагу безапеляційним висловлюванням, у яких наявні слова "усі", "ніколи", "неможливо" і т. д. Займаючи яку-небудь позицію, він робить це без яких-небудь обмовок чи умов. Обережність у судженнях вважає ознакою слабкості, тому завжди висловлюється виразно. Керівник цього типу ніколи не висловлює своїх суджень таким чином, щоб можна було піддати їх сумніву чи почати дискусію; навпаки, він завжди опирається висловлюванню іншими альтернативних думок чи контраргументів. З цієї причини він завжди ретельно підбирає факти, які промовляли б на користь його точки зору, ігноруючи ті факти, на основі яких можна було б по-іншому визначити проблему.

Прийняття рішень. Менеджер, що надає перевагу формулі 9.1, заявляє: "Я надаю важливого значення самостійному прийняттю рішень і нікому не дозволяю впливати на цей процес". Подібний підхід до прийняття рішень зумовлюється переконанням керівника в тому, що він один має у своєму розпорядженні знання, досвід і повноваження, що є необхідними для ухвалення рішення. Тому він виключає участь інших у прийнятті рішень і наказує підлеглим лише функцію виконавців рішення. У виправдання він часто використовує таку формулу: "На консультації немає часу". Нерідко такий керівник сам звужує тимчасові рамки прийняття рішень, щоб виключити участь у ньому оточуючих, хоча при бажанні й умові більш ефективного планування у керівника може бути досить часу, щоб дати іншим можливість взяти участь у виробленні рішень.

Критичний аналіз. Неодмінний атрибут типу 9.1 - перевірка виконання якості робочих завдань. Це пояснюється тим, що керівник цього типу прагне знати, чи працюють підлеглі так, як він від них цього очікує. Усю необхідну інформацію керівник одержує шляхом безпосереднього спостереження, перевірки виконання й опитування оточуючих. Такий режим підпорядкованості керівникові являє собою "однобічну" систему спостереження за відповідністю поточної роботи за заздалегідь розробленим планом.

Формула типу управління 9.1: "Я змушую працювати себе і підлеглих. Я ретельно досліджую факти, думки і переконання оточуючих для того, щоб контролювати будь-яку ситуацію, гарантуючи себе від помилок підлеглих. Я відстоюю свої думки, відношення і погляди навіть тоді, коли для цього треба відкинути думки інших. Якщо виникає конфліктна ситуація, я намагаюся припинити її чи виявитися "переможцем". Я надаю дуже важливе значення прийняттю власних рішень і рідко піддаюся при цьому впливу інших. Я вказую на недоліки підлеглим чи їхню невідповідність функціональним вимогам".

Схожі статті




Лідерство та стиль роботи менеджера - Скібіцька Л. І. - 9.2. Тип управління 9.1

Предыдущая | Следующая