Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Історико-антропологічні дослідження культури
Під антропологічними дослідженнями культури ми в даному разі матимемо на увазі наукові результати, досягнуті в межах таких суміжних дисциплін, як етнологія, етнографія та антропологія (культурна та соціальна). Об'єднати їх за методологією дає підстави те, що всі ці науки про культури різних суспільств і різних епох засновані насамперед на збиранні та систематизації емпіричного культурного матеріалу. Застосування ж історичного підходу уможливлюється сутністю історії як науки, що вивчає минуле людства, апелюючи до конкретики фактів, подій та процесів.
Хоча як науки у їхньому сучасному розумінні й історія, і антропологія остаточно склалися тільки у XIX ст., але обидві вони (особливо історія) мали тривалий попередній етап становлення, під час якого вже були зібрані матеріали, що враховуються відповідними науками до сьогодні. Одним з перших культурантропологів був німецький просвітитель і філософ Йоганн Георг Форстер (1754-1794). Здійснивши подорож до островів Тихоокеанського басейну в складі експедиції знаменитого капітана Кука, він провів надзвичайно глибокі спостереження за активним пристосуванням різних племен і народів до свого природного середовища. У своїх теоретичних роботах И. Форстер розглядав культурну діяльність як спосіб виживання природно недосконалої людської істоти. Форстер вважав, що, пізнаючи інші народи, ми тим самим пізнаємо себе, і це є головною метою науки про культуру.
Близьку до форстерівської проблематику розробляв і Йоганн Готфрід Гердер (1744-1803). У книзі "Ідеї до філософії історії людства" він пропонує програму наук про культуру, яка передбачає: а) якомога точніше описання культур і народів; б) аналіз різних культур як варіантів пристосування людини до навколишнього середовища; в) пізнання самих себе, тобто власної культури, через пізнання інших культур.
Ще одним науковим досягненням Й. Гердера є обгрунтування думки про культуротворчу роль мови в праці "Дослідження про походження мови". Саме ця ідея була пізніше плідно розвинута у філософії мови і культури В. Гумбольдта. Гердер наголошував, що культуру творить людський розум. У природному плані людина є істотою недостатньою, непристосованою до виживання. Проте вона є істотою творчою і з метою компенсації природної недостатності творить культуру, яка є інструментом специфічно людського пристосування до природи.
Запропонована Гердером програма мала наслідком підвищення уваги не тільки до "інших" культур, але і до своєї власної. Свій власний світ втратив ореол самоочевидності й тому відкрився як предмет дослідження, а культурна антропологія остаточно сформувалась як систематична наука.
Гердерівське розуміння культури розвинули представники німецького романтизму Й. Ф. Шіллер, Ф. В. Шеллінг, брати А. та Ф. Шлегелі. Розглядаючи культуру як антропологічний феномен і надаючи важливого значення індивідуальним рисам різних культур, вони, разом з тим, поклали початок порівняльно-історичному дослідженню культури, аналізуючи єдність процесів розвитку людства.
Проведені в другій половині XVIII-XIX ст. культур-антропологічні дослідження мали наслідком своєрідний світоглядно-культурний шок, що його відчули європейці, світ яких до того був суто європоцентристським і християноцентристським. До європейців почало приходити розуміння того, що їхні власні історія і мистецтво, релігія і соціальний устрій, звичаї і традиції, тобто вся культура - лише одна з багатьох і, до того ж, не безумовно і не самоочевидно найкраща.
В XIX ст. значно розширився історико-культурний кругозір європейців, що справило значний вплив на формування наук про культуру. Слід зауважити, що в цей час надзвичайно зростає загальний інтерес європейців до історії людства. Важливу роль в історичних дослідженнях починають відігравати документи та літературні джерела, з'являються нові методи їх аналізу. Саме в XIX ст. статусу науки, а не аматорського захоплення, набуває археологія. Саме тоді було відкрито світ первісного мистецтва: наскельного та печерного живопису, палеолітичної скульптури. На якісно новому науковому рівні в XIX ст. починають провадитись дослідження пам'яток античності. В середині століття для дослідження були залучені території вже майже всіх середземноморських країн.
Діяльна археологічна робота йшла і на Сході, де одна за одною відкривалися нові пам'ятки малодосліджених на той час давньосхідних культур. Так, уже на початку століття були опубліковані наукові результати експедиції Наполеона в Єгипет, і перед європейцями вперше постала до того фактично невідома їм давньоєгипетська культура. В 1842-1845 рр. велика експедиція в Єгипет на чолі з Лепсіусом зробила глибокі і всебічні дослідження в долині Нілу і, зокрема, відкрила численні пам'ятки культури Стародавнього царства.
В ті ж самі роки кругозір дослідників давньосхідних культур значно розширився завдяки знайомству з культурою Ассирії. В 1843-1844 рр. розкопки Ботта виявили палац Саргона в Хорсабаді, а дещо пізніше Лейард провів розкопки в Німруді та Куюнджиці. Розкопки в курганах південної Росії, України представили світові культуру скіфів. Слід згадати також, що саме в цей час європейським ученим стали доступними для вивчення культури Індії й Сасанідського Ірану, а також стародавні культури Мексики і Перу.
Археологічні розкопки відкривали нові несподівані перспективи для вивчення давніх культур, а розширення географічного та історичного горизонтів дало багато нового для розуміння широти діапазону загальнолюдської культури, своєрідності її окремих виявів та основних етапів розвитку.
Одним із наслідків загального розширення культурного кругозору європейців стала, наприклад, поява в XIX ст. принципово нових методів дослідження художньої культури, про що свідчать універсальні "посібники" з історії мистецтва таких авторів, як К. Шнаазе, А. Шпрінгер, А. Куглер, Я. Буркгардт. Названі дослідники вже не задовольняються матеріалом лише європейської культури, але звертаються і до фактів мистецтва країн Азії, Африки та Америки.
На особливу увагу заслуговує новий метод у дослідженні мистецтва, запропонований Карлом Шнаазе (1798-1875). На відміну від панівного на той час документально-історичного, сам науковець називав свій метод філософсько-історичним. Проте цей метод, виходячи з його сутності, слід назвати скоріше культурно-історичним. Шнаазе запозичив у Гегеля ідею закономірності розвитку культури, а також певну абстрактність і нормативність його історичних побудов. Тому він не тільки аналізував у історії мистецтва те, що справді було, а й намагався прогнозувати те, що могло б бути, виходячи із загальних особливостей тієї або іншої культури. Мистецтво його цікавить не тільки саме по собі, але і як відображення життя, звичаїв, почуттів і думок епохи, як засіб проникнення в дух культури. "Мистецтво є свідомістю народів, їх опредметненим судженням про цінність речей", - стверджував К. Шнаазе.
Всі особливості наукового методу і світогляду Шнаазе яскраво виявилися уже в першій його серйозній роботі - "Нідерландські листи". Але в "Листах" ще немає тієї систематичності й послідовності, котрі притаманні найзначнішій праці К. Шнаазе - його восьмитомній "Історії образотворчих мистецтв", що видавалася з 1843 по 1864 р. Це дослідження охоплює майже всі епохи і всі країни: і Стародавній Схід, і Америку. Характеристиці мистецтва кожної країни і кожної епохи передує значний за розмірами вступ, у якому дається огляд природи країни, державного ладу, релігії, мови, науки, поезії, моралі, звичаїв тощо, які, на думку дослідника, втілюють національний дух і визначають сутність мистецтва як культурної форми. Так, Шнаазе, звертаючись до мови, права, поезії, моралі індійців і розглядаючи їхні релігійні погляди та кастову структуру, висуває тезу про схильність до деякої хаотичності, фантастичності і спотворення, деформації натури, а потім, так би мовити, перевіряє ці вже визначені ним якості на аналізі творів мистецтва Індії. Приблизно таким самим чином побудований і розділ про мистецтво Стародавнього Єгипту. З особливостей природи Єгипту Шнаазе виводить характеристику його державного ладу; з релігійних поглядів єгиптян, із своєрідності їх письмен - специфіку єгипетського мистецтва, котра зводиться для нього насамперед до недиференційованості окремих видів мистецтв.
Найважливішою позитивною рисою К. Шнаазе як дослідника було вміння узагальнювати різноманітні складові культури і розглядати форми та вияви мистецтва в контексті матеріальних і духовних умов життя народу.
Дещо інших позицій дотримувався Антон Шпрінгер. Він вважав, що розвиток мистецтва не є самостійним і визначається низкою історичних і навіть географічних передумов. Однак культурно-історичний метод А. Шпрінгера не тотожний культурно-історичному методові К. Шнаазе. Шпрінгера цікавить не "дух народу", не його світогляд або ціннісна система, а ті мотиви і сюжети, ті літературні образи, які надихали митців. Шпрінгера цікавить передусім тлумачення літературного й алегоричного змісту твору. Він надавав великого значення вивченню історії мови, костюма, орнаменту і т. ін.
З початком XX ст. отримують новий імпульс етнографічні дослідження. Відомий англійський етнограф і соціолог Броніслав Маліновський (1884-1942) обгрунтовує принцип функціоналізму, згідно з яким культури мають вивчатися не в порівнянні одна з іншою, а як окремі цілісні системи, які складаються з елементів, що перебувають у функціональній залежності. Культура, на думку Маліновського, є сукупністю інститутів, що призначені задовольняти потреби людей. Кожен з таких культурних інститутів виконує певну функцію. Культури ж різняться між собою способом задоволення потреб.
Французький етнограф і соціолог Клод Леві-Строс (1908-1990) також особливу увагу приділяв культурній структурі, яку він вбачав у сукупності стійких зв'язків і відносин. Традиції, ритуали, обряди тієї або іншої культури він трактував як її своєрідну мову. Леві-Строс увів у науковий обіг такі поняття, як "холодні" і "гарячі" культури. "Холодними" є культури, в яких ідеологія безпосередньо пов'язана з практикою, в яких відтворюються стандартні тексти (тобто культури, зорієнтовані на канон), а канонічні зразки творчості належать до міфологічного часу. "Гарячі" ж культури мають кілька ідеологічних систем (з'єднаних у такі, наприклад, опозиції, як офіційна - народна, церковна - світська). "Гарячі" культури зорієнтовані на постійну творчість і винахідництво.
В культурній антропології XX ст. підвищена увага починає приділятися дослідженню первісних культур, надто первісному (міфічному) мисленню, логіка якого, на думку багатьох культурантропологі в, зокрема того ж таки К. Леві-Строса, мало чим відрізняється від сучасної наукової логіки. Така позиція культурантропології XX ст. не суперечить її орієнтації на описові методи дослідження, хоча й не дає змоги виявляти внутрішні суперечності культури як джерело її розвитку, що є одним із принципів філософсько-соціологічного підходу.
Схожі статті
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Позанаукові уявлення про культуру
Позанаукові уявлення про культуру Культурологія як спеціальна наукова дисципліна склалася тільки у XX ст. Однак протягом тривалого часу (а надто з кінця...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Філософсько-соціологічне осмислення культури
Філософія не цуралася культурної проблематики фактично з самого свого народження. Суттєву увагу приділяли питанням культури вже філософи Давньої Греції....
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Тема 2. Історія та складники становлення культурологічної думки
Позанаукові уявлення про культуру Культурологія як спеціальна наукова дисципліна склалася тільки у XX ст. Однак протягом тривалого часу (а надто з кінця...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Проблема визначення культури
За свідченнями культурологів, на сьогодні в науці існує понад 400 визначень культури і кількість їх постійно зростає. Тож природно, що на певному етапі...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Становлення культурологи як науково-філософської дисципліни
Як було з'ясовано вище, проблеми смислу і мети культурно-історичного процесу завжди суттєво стимулювали філософські шукання. Особливо ж актуальною ця...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Культура і цивілізація
Слово "цивілізація" походить від латинського слова civilis, що, в свою чергу, утворилося від латинського civis - "громадянин". Словом civilis -...
-
Тема 1. Предмет курсу "культурологія" Історія слова "культура", його сучасні значення. Культура як об'єкт дослідження культурології Слово "культура" має...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Передмова
Тематичне насичення такої навчальної дисципліни, як культурологія, на сьогодні є досить варіативним. Мабуть, це зумовлено як певною аморфністю самого...
-
Уявлення про культуру в часи Київської Русі Київська Русь була однією з найбільших територіально і розвинутих культурно держав середньовічної Європи. Ще...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Тема 1. Предмет курсу "культурологія"
Тема 1. Предмет курсу "культурологія" Історія слова "культура", його сучасні значення. Культура як об'єкт дослідження культурології Слово "культура" має...
-
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Розділ 1. Культурологія: зміст та історія становлення
Тема 1. Предмет курсу "культурологія" Історія слова "культура", його сучасні значення. Культура як об'єкт дослідження культурології Слово "культура" має...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 3. Основні концепції культури
Вивчення походження, сутності культури мас свою історію. Воно передусім пов'язане з такими галузями знань, як етнографія, мистецтвознавство, історія і...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - 1.6. Основні наукові концепції походження і сутності культури
Культурна еволюція - це еволюція поведінки і здібностей людей. Якщо біологічна еволюція грунтується на мутаційній мінливості, боротьбі за існування і...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 1. Поняття, зміст, функції культури
Тема 1. Поняття, зміст, функції культури 1.1. Поняття культури Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів,...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 4. Морфологія і динаміка культури
Морфологія культури - це розділ культурології, присвячений структурному аналізові культури як соціального феномена, вивченню закономірностей побудови та...
-
І. Культурологічний підхід до аналізу культури 1. Методологічні засади культурології. 2. Поняття і сутність культури. 3. Основні концепції культури. 4....
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.1. Поняття культури
Тема 1. Поняття, зміст, функції культури 1.1. Поняття культури Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів,...
-
І. Культурологічний підхід до аналізу культури 1. Методологічні засади культурології. 2. Поняття і сутність культури. 3. Основні концепції культури. 4....
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 5. Функції культури
Вищезгаданий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її поліфункціональність. Серед її функцій виокремлюють пізнавальну, інформативну,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.3. Основні методологічні підходи до вивчення культури
Культура містить матеріальні, духовні, художні різновиди людської діяльності, процеси цієї діяльності, її продукти, вияв її в самій людині. Американські...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.2. Зміст культури
Культура містить матеріальні, духовні, художні різновиди людської діяльності, процеси цієї діяльності, її продукти, вияв її в самій людині. Американські...
-
Коли йдеться про розвиток філософії культури, про розмаїття поглядів і концепцій, які створювалися, щоб визначити сутність феномену культури, слід...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Розділ 1 БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФЕНОМЕНУ КУЛЬТУРИ
У наш час від гуманітарних наук очікуються осмислення "світу людини", причому в усій повноті життєвого досвіду - для його виправдання, його прояснення і...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Психоаналітична теорія походження культури
Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Екзистенціальна теорія походження культури
Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Етап третій. Культурологія - наука про культуру
Рух теоретичної думки в цьому напрямі відбувався у XVIII ст. від "Загальної науки" Дж. Віко до "Ідеї філософії історії людства" И. Гердера. Системне...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Ігрова концепція походження культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Характеризуючи філософію культури як витвір європейської думки, ми не вбачатимемо в європеїзмі квазіісторичного означення, наділеного високими моральними...
-
Основи культурології - Сандюк Л. О. - Тема 1. КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Підготовка сучасного економіста передбачає не тільки засвоєння спеціальних знань, але і формування Гуманістичних переконань, уявлення про світ людського...
-
Культурологія: українська та зарубіжна культура - Закович М. М. - 2. Поняття і сутність культури
Існує багато визначень культури. Одні під культурою розуміють цінності духовного життя, інші, звужуючи це поняття, відносять до культури лише ідеологію,...
Культурологія - Матвєєва Л. Л. - Історико-антропологічні дослідження культури