Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В. Я. - Стаття 336. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження

1. Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

2. Од ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обгрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не мас права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.

3. Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.

4. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов'язаний вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

5. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов'язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.

6. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.

7. Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

8. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати.

9. Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

1. Як свідчить судова практика, інколи учасники кримінального судочинства в силу об'єктивних причин позбавлені можливості особисто брати участь у судовому засіданні. У таких випадках суди вимушені відкладати судовий розгляд, а інколи - неодноразово. Таке явище не сприяє забезпеченню виконання судом загальних засад кримінального провадження і негативно відбивається на авторитеті суду в цілому. В деяких державах вже протягом тривалого часу існують можливості проведення судового засідання за участю тих осіб, які дистанційно відділенні від приміщення суду; це допомагає судам розглянути справи у якомога коротший строк та забезпечувати при цьому право на захист обвинувачених та безпосередність дослідження показань. Для України введення положень про проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження є новелою, яка має сприяти справедливому і публічному розгляду кримінального провадження упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У частині 1 коментованої статті надається роз'яснення нового для України юридичного терміна - "дистанційне судове провадження". Це здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення. Причому необов'язково, щоб така трансляція здійснювалася саме з приміщення суду; це може бути і інше приміщення, наприклад, приміщення у лікарні або у місцях відбування покарання. Законодавець чітко визначив юридичні підстави для здійснення судового провадження у режимі відеоконференції: неможливість учаснику кримінального провадження безпосередньо брати участь у судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; необхідність забезпечення безпеки осіб, які є учасниками кримінального провадження; необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; вжиття таких заходів з метою забезпечення оперативності судового провадження; наявність інших підстав, які суд визначив як достатні.

Неможливість безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні може бути викликана не тільки станом здоров'я особи, а й іншими поважними причинами (наприклад, перебуванням учасника кримінального провадження в іншому населеному пункті на великій відстані від того місця, де здійснюється кримінальне провадження, або за кордоном).

Якщо дистанційне судове провадження здійснюється задля забезпечення безпеки осіб, які є учасниками кримінального провадження, суду слід враховувати положення ч. 8 коментованої статті щодо того, що особа, якій забезпечується захист, може бути допитана з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати.

Необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції, як правило, виникає у зв'язку з тим, щоб запобігти або мінімізувати психологічне травмування неповнолітнього або малолітнього потерпілого чи свідка, яке може бути викликане його особистим візуальним контактом з обвинуваченим.

Будь-яке кримінальне провадження має бути здійснене з дотриманням вимог закону щодо забезпечення розумного строку. Тому суд може прийняти рішення про проведення дистанційного судового провадження з метою забезпечення оперативності судового провадження.

Перелік підстав для проведення дистанційного судового провадження не є вичерпним; законодавець надав суду можливість приймати таке рішення і за наявності інших підстав, які суд визначить як достатні.

2. Приводами для ухвалення судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження можуть бути: 1) власна ініціатива суду; 2) відповідне клопотання сторони чи інших учасників кримінального провадження. Якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд не позбавлений можливості ухвалити рішення про його здійснення, але таке рішення має бути належно мотивованим у відповідній ухвалі. У той же час, якщо обвинувачений перебуває у приміщенні поза межами суду і заперечує проти дистанційного судового провадження, суд не вправі прийняти таке рішення.

3. Суттєвою вимогою до дистанційного судового провадження є забезпечення під час застосовування технічних засобів і технологій належної якості зображення і звуку. При цьому у разі, якщо судове провадження здійснюється дистанційно, це не позбавляє суд від обов'язку дотримуватися принципу гласності та відкритості судового провадження. Також суд зобов'язаний забезпечувати інформаційну безпеку.

4. Учасникам кримінального провадження судом має бути забезпечена можливість безперешкодно користуватись наданими ним процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК. Це визначено у ч. З коментованої статті. А у частині 4 цієї статті передбачається, що під час дистанційного судового провадження з приміщення, розташованого на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, на судового розпорядника або секретаря судового засідання цього суду покладається обов'язок вручити особі, допит якої здійснюється дистанційно, пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Проведення дій, передбачених частиною 4 цієї статті, суд, який здійснює кримінальне провадження, може доручити своєю ухвалою тому суду, на території якого перебуває така особа.

5. У разі тримання особи, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, обов'язок перед дистанційним допитом вручити їй пам'ятку про її процесуальні права, перевірити документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання покладається на службову особу такої установи.

Значущість новацій, які містяться у ст. 336 КПК, неможливо переоцінити з урахуванням того, що Україна вже має негативний досвід задоволення заяви проти неї ЄСПЛ через незабезпечення можливості допиту свідків у режимі відеозв'язку. Так, у справі "Жуковський проти України" (2011 р.) подія злочину мала місце у м. Якутську (Росія), а кримінальне переслідування заявника на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінська конвенція) відбувалося на території України, куди виїхав заявник. Розгляд справи здійснювався по першій інстанції апеляційним судом Черкаської області. Суд неодноразово викликав свідків, а оскільки вони на виклики не з'являлися, суд обрав механізм міжнародної правової допомоги та постановив доручити відповідним російським органам провести судовий допит свідків у РФ. У подальшому суд визнав заявника винним у вчиненні вбивства та засудив його до чотирнадцяти років позбавлення волі, обгрунтувавши свої висновки матеріалами кримінальної справи, отриманими від відповідних російських органів, і матеріалами, отриманими під час допитів свідків судом у Росії. ЄСПЛ, аналізуючи доводи Уряду і заявника, у своєму рішенні зазначив: "Усі докази повинні зазвичай надаватися у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного з метою забезпечення змагальних дебатів" (п. 40); козирок не може грунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити" (п. 41); "у випадку існування конкретної географічної перепони Суд також повинен вивчити, чи вжила держава-відповідач заходів, які достатньою мірою компенсували обмеження прав заявника" (п. 43); "будучи обізнаним про труднощі у забезпеченні права заявника допитати свідків у цій справі, Суд вважає, що доступні сучасні технології могли б забезпечити більш інтерактивний спосіб допиту свідків з-за кордону, наприклад з допомогою відеозв'язку" (п. 45). На підставі цього Суд наголосив: "Цих міркувань достатньо для висновку Суду про те, що право заявника на допит свідків було необгрунтовано обмежено, тоді як вирок щодо нього вирішальною мірою було обгрунтовано показаннями зазначених свідків. Відповідно було порушення пункту 1 і підпункту "сі" пункту З статті 6 Конвенції)) (п. 47).

Отже, судам слід уважно ставитись до клопотань про дистанційний судовий розгляд, які заявляються сторонами кримінального провадження, і сприяти максимальному забезпеченню їх процесуальних прав.

Похожие статьи