Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 3. Уявна оборона
Уявною обороною (ст. 37 КК) визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
Уявна оборона характеризується наявністю трьох ознак у їх сукупності: 1) відсутність під час невизначеної обстановки реального небезпечного посягання; 2) особа, перебуваючи у невизначеній обстановці, помилково сприйняла певну поведінку іншої людини за наявне посягання. Іншими словами, у зв'язку з невизначеністю обстановки умови необхідної оборони існують лише суб'єктивно, в уявленні особи, в її помилковому припущенні; 3) через помилкове сприйняття наявності посягання потерпілому було заподіяно шкоду.
Можливі три види уявної оборони. Перший - коли обстановка, що склалася навколо особи, давала такій особі достатні підстави для припущення, що має місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення і діяла за правилами необхідної оборони.
Уявна оборона (ч. 2 ст. 37 КК) виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення. У цьому випадку має враховуватися час, місце і всі інші обставини події, а також віковий, розумовий, освітній, психологічний та інші характеристики особи, яка вважала, що захищається.
Другий вид уявної оборони охоплює випадки, коли особа, яка захищається, не усвідомлює і не може усвідомлювати помилковість свого припущення щодо наявності посягання, але застосовує таку силу чи засоби, які вказують на перевищення межі захисту; така особа має відповідати за перевищення меж необхідної оборони.
Третій вид уявної оборони має місце у випадку, якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність небезпечного посягання, і спричинила шкоду потерпілому. Така особа має відповідати за заподіяне залежно від наслідків шкоди через необережність.
Подібні кримінальні справи мають вирішуватися судом відповідно до ч. 4 ст. 37 КК, за якою: "Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність".
§ 4. Затримання особи, що вчинила злочин
Затримання особи, що вчинила злочин, - це використання наданого законом права (для певних осіб - виконання покладених на них обов'язків) потерпілому та іншим особам затримувати злочинця під час вчинення або безпосередньо після вчинення ним злочину з метою доставити його відповідним органам влади (прокуратура, суд, органи виконавчої влади, громадські формування з охорони громадського порядку).
Таке право визначено у ч. 1 ст. 38 КК, за якою не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставления її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
Зазначимо, що правоохоронні органи зобов'язані затримувати злочинців під час або безпосередньо після вчинення ними злочину. Крім того, цим органам надано право затримувати також: 1) особу, яка ухиляється від виконання вироку, яким вона засуджена за вчинений нею злочин; 2) особу, яка вчинила втечу з місця ув'язнення або з місця відбування покарання за вчинений нею злочин; 3) особа, яка перебуває в розшуку у зв'язку з вчиненням нею злочину.
Умови та порядок щодо затримання таких злочинців працівниками правоохоронних органів визначено у статтях відповідних Законах України, а саме: "Про міліцію", "Про прикордонні війська України, "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про службу безпеки України". Правоохоронні функції виконують рибоохоронні органи, органи державного лісового господарства.
Затримання особи, що вчинила злочин, буде законним, якщо: а) особа щойно вчинила злочинне посягання; б) така особа не підкоряється вимогам щодо доставлення її у відповідні органи влади; в) затримання мало місце з боку потерпілого, іншої особи або особи, яка за своїм посадовим, службовим, професійним або іншим становищем зобов'язана затримувати або надавати допомогу під час затримування злочинця, який щойно вчинив злочин; г) особа, яка затримує злочинця, впевнена у тому, що останній вчинив злочин, який потребує негайного реагування відповідного органу влади; г) насильство, яке було застосоване до особи, що підлягала затриманню, і заподіяна їй шкода були вимушеними заходами, без застосування яких затримання було неможливим; д) затримання вчинене з метою доставлення злочинця відповідним органам влади; е) під час затримання злочинця не було допущено перевищення заходів, необхідних для доставлення його в органи влади.
За характером заподіяна злочинцеві шкода під час його затримання може бути різною (обмеження волі, заподіяння тілесних ушкоджень, у виняткових випадках - і заподіяння смерті).
В юридичній літературі це питання вирішується неоднозначно. Більшість авторів допускає можливість заподіяння смерті злочинцеві за певних умов його затримання. Деякі автори вважають, що ні за яких умов затримувана особа не може бути умисно позбавлена життя.
Застосування таких заходів залежить від конкретної обстановки здійснення затримання, а саме: ступеня небезпеки вчиненого посягання, реакції затримуваного щодо самого факту його затримання, інтенсивності та способу ухилення від затримання, озброєння злочинця, кількості осіб, які мають бути затримані, та кількості осіб, які здійснюють затримання, місця, часу доби тощо.
Якщо під час затримання злочинця відомо, зокрема, що він дуже небезпечний, вчинив кілька особливо тяжких злочинів, озброєний, щойно вчинив особливо тяжкий злочин і намагається уникнути затримання з використанням транспортного засобу або вчиняє збройний опір, а всі можливі заходи його затримання вичерпано, то тут можливе застосування табельної зброї з поразкою на смерть.
Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має місце при умисному заподіянні безпосередньо після вчинення ним посягання без необхідності надмірної (тяжкої) шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця. Іншими словами, перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила напад, породжує кримінальну відповідальність:
1) за навмисне заподіяння тяжкої шкоди (умисне позбавлення життя або умисне тяжке тілесне ушкодження); 2) за умови, якщо така шкода не була зумовлена необхідністю і явно не відповідала небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця.
За наявності цих двох ознак в їх єдності і взаємозв'язку має наслідком відповідальність (ч. 2 ст. 38 КК) лише у випадках, спеціально передбачених у ст. 118 (умисне вбивство у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця) і ст. 124 (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця). Закон не передбачає кримінальної відповідальності за заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, а отже, і за перевищення заходів затримання злочинця.
Умисне заподіяння особі, яка щойно вчинила напад, тілесного ушкодження або смерті з помсти (самочинної розправи) вважається злочином, і особа, яка заподіяла таку шкоду, підлягає відповідальності за загальними правилами.
Схожі статті
-
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння Обставини, про які йдеться, пов'язані з діями людини, що вчиняються за наявності її...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - Умови правомірності необхідної оборони стосовно захисту
Оборона здійснюється для захисту певних благ і цінностей від небезпечного на них посягання. Оборона визнається необхідною, а отже, і правомірною, за...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 2. Необхідна оборона
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння Обставини, про які йдеться, пов'язані з діями людини, що вчиняються за наявності її...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - Розділ XIV. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння Обставини, про які йдеться, пов'язані з діями людини, що вчиняються за наявності її...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 1. Поняття суб'єкта злочину
§ 1. Поняття суб'єкта злочину Злочин неможливий без особи, яка його вчинила, і тому суб'єкт злочину є обов'язковим елементом складу злочину. Згідно з ч....
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - Розділ IX. СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ
§ 1. Поняття суб'єкта злочину Злочин неможливий без особи, яка його вчинила, і тому суб'єкт злочину є обов'язковим елементом складу злочину. Згідно з ч....
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 3. Завдання кримінального права
Специфічні, властиві лише кримінальному праву відносини між особою, яка вчинила злочин проти особистих благ людини, публічних чи приватних прав тощо, і...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК, Замахом на злочин визнається діяння, вчинене з прямим умислом і безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 4. Замах на злочин
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК, Замахом на злочин визнається діяння, вчинене з прямим умислом і безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 9. Видача злочинців
Чинність Кримінального кодексу України щодо діянь, вчинених за межами України, визначена в ст. 7. Передбачена ч. 1 ст. 7 відповідальність за злочини,...
-
Чинність Кримінального кодексу України щодо діянь, вчинених за межами України, визначена в ст. 7. Передбачена ч. 1 ст. 7 відповідальність за злочини,...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 4. Види співучасників злочину
У ст. 27 дано визначення окремих видів співучасників: виконавця, організатора, підбурювача і пособника. В основу такого розподілу покладено об'єктивні...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 2. Метод кримінального права
Специфічні, властиві лише кримінальному праву відносини між особою, яка вчинила злочин проти особистих благ людини, публічних чи приватних прав тощо, і...
-
Навчальний посібник написано на основі Кримінального кодексу України і відповідної навчальної програми з цієї дисципліни. У навчальному посібнику...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - Розділ VIII. ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
§ 1. Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину Об'єктивна сторона складу злочину завжди пов'язана із зовнішнім виявом суспільно небезпечної і...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 3. Форми множинності злочинів
У багатьох нормах кримінального закону вживається різна термінологія, що пов'язана з виявом множинності злочинів, а саме: вчинення кількох злочинів;...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 1. Поняття та предмет кримінального права
Навчальний посібник написано на основі Кримінального кодексу України і відповідної навчальної програми з цієї дисципліни. У навчальному посібнику...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 1. Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину
§ 1. Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину Об'єктивна сторона складу злочину завжди пов'язана із зовнішнім виявом суспільно небезпечної і...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - ПЕРЕДМОВА
Навчальний посібник написано на основі Кримінального кодексу України і відповідної навчальної програми з цієї дисципліни. У навчальному посібнику...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 2. Елементи та ознаки складу злочину
У кожному складі злочину виділяють його елементи, а саме: об'єкт злочину, об'єктивну сторону злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 2. Одиничний злочин
§ 1. Поняття та характерні ознаки множинності злочинів Нерідко особа водночас чи протягом певного часу вчиняє кілька злочинів. Усі такі випадки...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 1. Поняття та характерні ознаки множинності злочинів
§ 1. Поняття та характерні ознаки множинності злочинів Нерідко особа водночас чи протягом певного часу вчиняє кілька злочинів. Усі такі випадки...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - Розділ XIII. МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
§ 1. Поняття та характерні ознаки множинності злочинів Нерідко особа водночас чи протягом певного часу вчиняє кілька злочинів. Усі такі випадки...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 5. Причетність до злочину
У Кримінальному кодексі України термін "причетність до злочину" не вживається, а головно використовується у науці кримінального права. Причетність до...
-
Злочин не є єдиним видом правопорушення. Тому постає питання про місце злочину в системі правопорушень, відмежування його від інших правопорушень:...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 3. Форми співучасті у злочині
Умисна спільна злочинна діяльність двох або більше осіб може виявлятися у формі простої або складної співучасті. Проста форма співучасті передбачає: 1)...
-
Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому, що: 1) кожна особа, в протиправних діяннях якої є склад злочину, повинна...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 5. Система позитивного кримінального права
Система - це ціле, яке складається із частин. Система Загальної частини позитивного кримінального права як складова галузевої системи кримінального права...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 7. Помилка та її кримінально-правове значення
Кримінальне право України грунтується на принципі відповідальності суб'єкта злочину лише за наявності вини. Однак на практиці зустрічаються випадки, коли...
-
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 5. Спеціальний суб'єкт злочину
Більшість злочинів, передбачених в Особливій частині КК України, можуть бути вчинені загальним суб'єктом злочину, тобто 1 Особливості кримінальної...
Кримінальне право України - Вереша Р. В. - § 3. Уявна оборона