Криміналістика - Сабадаш В. П. - Тема № 18. ТАКТИКА ДОПИТУ

1. За своєю суттю допит є одним із видів процесуальної взаємодії, обміну інформацією між особою, що допитує, та особою, яку допитують. Допит є не тільки способом отримання нової інформації, але й засобом перевірки, уточнення даних, які були зібрані раніше. Досить важливу роль допиту відводив основоположник криміналістики Ганс Гросс, який писав, "... допитувані особи, це - скелет, а їхні показання - кров і плоть попереднього слідства". З усього часу, що витрачається слідчим на провадження слідчих дій, саме на проведення допитів припадає близько 85%.

Отже, допит - це слідча дія, змістом якої є одержання і фіксація показань свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта або спеціаліста про відомі їм факти, які мають значення для встановлення істини в кримінальній справі.

Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати (ч. І ст. 224 КПК України). Згідно з ч.2 ст. 224 КПК України допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

2. Види допиту:

1)за суб'єктом проведення допиту:

- допит, що проводиться працівником оперативного підрозділу;

- допит, що проводиться слідчим;

- допит, що проводиться прокурором;

- допит, що проводиться суддею;

2)за процесуальним становищем допитуваного:

- допит свідка;

- допит потерпілого;

- допит підозрюваного;

- допит обвинуваченого;

- допит підсудного;

- допит експерта;

3)за віковими особливостями:

- допит малолітнього;

- допит неповнолітнього;

- допит повнолітнього;

- допит особи пенсійного віку;

4)за психофізіологічними особливостями:

- допит осіб із психічними вадами;

- допит глухонімих;

5)за складом учасників:

- допит, що проводиться тільки за участю слідчого та допитуваної особи;

- допит за участю захисника;

- допит за участю законного представника;

- допит за участю педагога, психолога, спеціалістів; 6)за місцем проведення:

- допит на місці події;

- допит за місцем роботи особи, що допитує (слідчий, прокурор, суддя);

- допит за місцем перебування допитуваного.

3. Підготовка до допиту складається з таких стадій:

O вивчення матеріалів кримінальної справи, збирання та аналіз інформації, що стосується предмета допиту і особи, що допитується.

O вивчення спеціальних питань (залежно від категорії злочинів, мети допиту);

O складання плану допиту;

O тактичне забезпечення допиту, тобто тактичні прийоми, які залежно від ситуації можуть використовуватися при проведенні допиту;

O вибір місця, часу і способу виклику на допит;

O врахування тактичних ризиків.

4. Основні тактичні прийоми, що можуть застосовуватися при допиті підозрюваного:

- "допущення легенди", коли підозрюваному надається можливість безперешкодно викладати неправдиві відомості;

- деталізація свідчень;

- постановка питань, які відображають поінформованість слідчого про особистість і діяльність допитуваного, створення перебільшеного уявлення в підозрюваного щодо наявних проти нього доказів;

- пред'явлення контрдоказів (слідчий за допомогою конкретних доказів спростовує неправдиві свідчення підозрюваного);

- використання фактора раптовості шляхом постановки несподіваних запитань;

- використання позитивних рис особистості підозрюваного (успіхи в навчанні, спорті; прояви любові та поваги до членів родини, друзів, товаришів тощо);

- психологічний вплив;

- "розпалювання конфлікту" між співучасниками злочину;

- "непрямий допит" (постановка питань, другорядних із точки зору підозрюваного);

- "провокація поглядів" підозрюваного (під час допиту необхідно створити ситуацію, коли виникне дискусія, і "зачепити" підозрюваного, слідчий може не погодитися з якимось поглядами підозрюваного, це може викликати обурення з боку підозрюваного та змусить його висловити свою точку зору, що дозволить слідчому врешті-решт отримати необхідну інформацію, оскільки захопившись розмовою, тим, що його дійсно бентежить, підозрюваний перестане себе контролювати і викаже реальні мотиви своєї поведінки та своїх вчинків;

- "компроміс" із підозрюваним (окремі поступки можуть стосуватися часу та місця його проведення, кількості учасників, дозволу щодо задоволення деяких особистих потреб під час спілкування тощо).

Схожі статті




Криміналістика - Сабадаш В. П. - Тема № 18. ТАКТИКА ДОПИТУ

Предыдущая | Следующая