Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 4.2. Ідеї раціоналізації політики в ученні Нікколо Макіавеллі
Італійський політичний мислитель, державний діяч, історик і письменник, засновник світської науки про політику Нікколо Макіавеллі (1469-1527) синтезував у своїй творчості політичний досвід 14 років активної політичної діяльності на посаді секретаря Ради Десяти, яка очолювала Флорентійську республіку. Ця діяльність завершилась відставкою й вигнанням. Останні роки свого життя Н. Макіавеллі присвятив науковій і літературній творчості. Основними його працями є: "Роздуми про першу декаду Тіта Лівія", " Володар", "Історія Флоренції".
У своїх творах Н. Макіавеллі обгрунтував можливість поєднання правомірних цілей з неправовими засобами їх досягнення. Епоха Ренесансу, в яку жив і творив мислитель, відзначалась надзвичайним радикалізмом і авантюризмом мислення. Саме з цим пов'язаний наскрізний імператив, своєрідний епіграф до творчості Н. Макіавеллі, який втілився в постулаті "мета виправдовує засоби". На відміну від філософів-моралістів, Н. Макіавеллі був прагматиком і скептиком. На його переконання, у певні історичні моменти необхідно в ім'я благих цілей використовувати будь-які засоби, в т. ч. аморальні та протиправні. Він вважав, зокрема, що зло можна виправдати запобіганням ще більшому злу, особливо за умов загрози національній державності, дестабілізації суспільного порядку.
Скандальну славу Н. Макіавеллі приніс соціально-політичний трактат "Володар", який містить роздуми про право правителя на політичні інтриги і злочини в ім'я досягнення благих цілей чи задля втримання при владі. Не заперечуючи відверто моральних норм, він обгрунтував думку про те, що за певних умов і в певних сферах людської діяльності їх виконання є необов'язковим, обтяжливим і невиправданим. До таких сфер, на думку Н. Макіавеллі, належить насамперед сфера соціально-політичної діяльності. Політичний лідер має вміти заради досягнення своїх цілей користуватися всіма доступними йому засобами: як морально-правовими, так і аморальними, позаправовими. Можна вдаватися до обману, інтриг, підступності, оскільки це лише засоби, які за своїми ціннісними параметрами непорівнювані зі значущістю поставленої мети.
У своєму трактаті Н. Макіавеллі проповідував правовий нігілізм - заперечення законів та інших правових норм. Насильницькі ("звірячі") методи, дволикість правителя він прикривав патріотизмом, прагненням до суспільного блага, створення могутньої централізованої держави. Н. Макіавеллі рішуче заперечував теологічні й етичні уявлення про сутність держави і політики. Він принципово розмежував сфери дії політики, релігії і моралі, стверджуючи, що основою політики є не християнська мораль, а користь і сила, критерієм ефективності - користь держави. Політичне мистецтво виявляється в тому, щоб, враховуючи приватні інтереси, приймати такі рішення, які дадуть змогу прийти до влади і втримати її.
Політика як наука в трактуванні Макіавеллі є емпіричним знанням типових соціально-політичних ситуацій і способів, прийомів, методів ефективної поведінки в них. Основою його політичної доктрини стало історичне знання. Розмірковуючи над природою історичного процесу, Н. Макіавеллі певною мірою повернувся до античної ідеї циклічності. Середньовіччя заперечувало цінність земного існування, а Н. Макіавеллі реабілітував його, стверджуючи, що воно має мету, цілі та засоби. Виведення політики за межі релігії і моралі логічно привело мислителя до розуміння держави як структури, відмінної від церкви і створеної не Богом, а людьми як істотами політичними. Мета такої держави - захист і забезпечення безпеки кожному.
Держава, на його думку, є політичним станом суспільства, що охоплює відносини влади і підвладних. Державу вирізняє наявність законів і управлінського апарату. Форма держави залежить від співвідношення сил у суспільстві.
У "Роздумах про першу декаду Тіта Лівія" Н. Макіавеллі подає політичний ідеал, яким вважає республіканський Рим, де поєднання елементів монархії, аристократії та демократії зробило республіку досконалою. Йому належала ідея створення загальноіталійської національної держави. Водночас мислитель виступав за підкорення церкви державним інтересам, але не за поєднання державної і духовної влад.
Отже, Н. Макіавеллі розробив метод прагматичного підходу до політики, який дає змогу виявляти істинний стан суспільного розвитку, політичної реальності замість домінування уявних політичних ситуацій. Макіавеллі яскраво зобразив живу модель держави, політичну людину на всіх сходинках соціальної ієрархії, продемонстрував на прикладах, як деформує особистість спілкування з поганою владою, як тиранічна влада розбещує народ. Він зруйнував міф про державу як втілення національного духу і показав, що держава - це і є ті люди, які владарюють над суспільством.
Схожі статті
-
Історія вчень про державу і право належить до соціально-гуманітарних наук, які послуговуються широким спектром методів вивчення, що у сукупності формують...
-
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Лао-цзи (579-499 до н. е.)
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
Італійський мислитель творець "єдино істинної" філософії католицизму Тома Аквінський (1225/1226-1274) залишив після себе велику творчу спадщину. Він є...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Мо-цзи (479-400 до н. е.)
Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх...
-
У системі юридичної освіти історії вчень про державу і право належить особливе місце. Водночас універсальний характер систематизованих у цьому...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Шан Ян (400/390-338 до н. е.)
Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх...
-
В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності й незалежності...
-
В епоху Відродження і Реформації утвердилися нові стандарти людського буття, засновані на ідеї самоцінності особистості, визнання гідності й незалежності...
-
У системі юридичної освіти історії вчень про державу і право належить особливе місце. Водночас універсальний характер систематизованих у цьому...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Римські філософи
Істотний внесок у розвиток світової правової культури зробили римські філософи. Сучасник Цицерона поет і філософ Тіт Лукрецій Кар (прибл. 99- 55 до и....
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Цицерон (106-43 до н. е.)
У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 2.5. Державно-правові вчення Давнього Риму
У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському...
-
Характеризується він виходом на духовну арену раціоналістичних інтерпретацій політичного і державно-правового розвитку. Представниками цього етапу були...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Ібн Хальдун
Взірцем середньовічного "інтелектуала" був Абу Алі аль-Хусейн Ібн Сіна (лат. Авіценна, прибл. 980- 1037). Для арабських країн Ібн Сіна є духовним...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Ібн Рушд
Взірцем середньовічного "інтелектуала" був Абу Алі аль-Хусейн Ібн Сіна (лат. Авіценна, прибл. 980- 1037). Для арабських країн Ібн Сіна є духовним...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Ібн Сіна
Взірцем середньовічного "інтелектуала" був Абу Алі аль-Хусейн Ібн Сіна (лат. Авіценна, прибл. 980- 1037). Для арабських країн Ібн Сіна є духовним...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Мусульманська концепція держави
Країни Арабського Сходу унікальні з погляду еволюції політико-правової думки, конституційного права, внутріполітичного розвитку. В них були сформовані...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 3.5. Державно-правова думка Арабського Сходу
Країни Арабського Сходу унікальні з погляду еволюції політико-правової думки, конституційного права, внутріполітичного розвитку. В них були сформовані...
-
Істотний внесок у розвиток світової державно-правової думки зробив італійський мислитель і політичний діяч Марсилій Падуанський (справжнє ім'я - Марсиліо...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Етап еволюції еллінської суспільної думки
Характеризується він виходом на духовну арену раціоналістичних інтерпретацій політичного і державно-правового розвитку. Представниками цього етапу були...
-
Епоха середніх віків була періодом розвитку і становлення ідейного потенціалу арабських мислителів. Поштовхом для еволюції цих учень послугували...
-
Епоха середніх віків була періодом розвитку і становлення ідейного потенціалу арабських мислителів. Поштовхом для еволюції цих учень послугували...
-
Він припадає на творчість "семи мудреців" (кінець VII - початок VI ст. до н. е.), Піфагора, Геракліта, Демокріта. "Сім мудреців". До них зараховують...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Конфуцій (прибл. 551-479 до н. е.)
Концептуальні погляди і міркування китайських мислителів І тис. до н. е. щодо держави і права започаткували оригінальні напрями у політико-правових...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Етап злету політичної етики
Він припадає на III - II ст. до н. е. Започаткована Арістотелем політична етика, об'єктом вивчення якої стали основи політичної моралі, її природи і...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 2.3. Державно-правова думка Давнього Китаю
Концептуальні погляди і міркування китайських мислителів І тис. до н. е. щодо держави і права започаткували оригінальні напрями у політико-правових...
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 4.2. Ідеї раціоналізації політики в ученні Нікколо Макіавеллі