Історія української культури - Павлова О. Ю. - Історія культури України і філософія культури
Історія культури України і філософія культури
Який би обсяг знань про культуру не отримували всі науки, що вивчають її конкретні історичні, етнічні, соціальні й професійні форми (наприклад, античну й середньовічну, полінезійську й українську, народну й лицарську, наукову й художню), що розкривають ті чи інші механізми функціонування культури (економічні й техніко-технологічні, соціологічні й соціально-психологічні, семіотичні й педагогічні), він не дає відповіді на низку важливих питань: що є культура? чому й для чого виник такий невідомий природі спосіб існування? як "влаштована" культура, які її архітектоніка й механізми функціонування? які закони правлять її історичним розвитком? як пов'язані в цьому процесі долі культури й життя природи, і зміни суспільних відносин, і метаморфози людської свідомості? Жодна з конкретних наук не може знайти відповіді на ці питання - масштаб змісту, універсальність виводять їх за межі компетенції всіх окремих наук; тим часом без знання цього загального не можна зрозуміти конкретне - адже воно є модифікацією загального, варіацією інваріантного. Тому, відхрещуючись від філософського рівня пізнання культури, усі окремі культурологічні дисципліни, зокрема історія культури України, приречені на чисто емпіричну, фактологічну, поверхневу описовість, і тому, наскільки б вони не були розвинені, зберігається потреба у філософському осмисленні культури, оскільки жодна інша наука не вирішить за неї теоретичних проблем, що є предметом її дослідження.
Філософський характер цих питань і відповідей на них полягає у тому, що вони об'єднують вимогу об'єктивного пізнання реальності, її ціннісного осмислення й проектування якогось ідеального стану культури. Наука як така або взагалі не містить подібної три-аспектності вирішуваних завдань (у сфері природознавства, математики, техніко-технологічних дисциплін), або факультативно вносить аксіологічні й прогностичні міркування до соціально-гуманітарно-культурологічних наук, у вирішенні деяких проблем, що дозволяють це зробити, не обмежуючись об'єктивним описом і вивченням існуючого. Що ж до філософського осмислення культури (як, по суті, і всіх інших предметів, що розглядає філософія), то поєднання пізнання, ціннісного тлумачення й передбачення перспективи розвитку специфічно для нього, іманентно йому й необхідно, в яких би пропорціях ці три аспекти розгляду культури не перебували. Це необхідно тому, що відповідь на гносеологічне питання "Що є культура?" припускає аксіологічне розрізнення "справжньої культури" і "культури хибної", тобто мислення опозицією "культура - некультура" і "культура - анти-культура".
При цьому слід пам'ятати, що не може бути єдиного, науково доведеного визначення критеріїв змісту цих пар понять, тому що вони самі перебувають усередині культури, а не на божественно-абсолютній висоті, що піднімається над нею. А ціннісне осмислення культури викликає проективна уявлення про те, "якою повинна бути культура і якою вона буде", якщо людство поділить думку про неї того або іншого філософа. Починаючи із Платона, авторів Біблії, Конфуція й закінчуючи Марксом, Толстим, Бубером, Швейцером, Маркузе, Тоффлером, усіма ідеологами, що обговорюють сучасний стан суспільства й культури на рубежі століть, що шукають причини краху тоталітаризму у всіх його формах, що розмірковують про перспективи постіндустріальної цивілізації й долю "відкритого суспільства", вивчення того, що є, пов'язувалося й пов'язується з міркуваннями про те, що буде, опосередкованими оцінками існуючого й бажаного. Якщо романісти, драматурги, кінематографісти можуть - у зв'язку з особливостями художнього способу моделювання реальності - образно представляти й сучасний стан культури, і її можливе майбутнє як певну дійсність, яку художник демонструє людям - як це робили у романах, п'єсах, фільмах, наприклад, Фолкнер, Фріш, Бредбері або Стругацькі, Іо-неско або Тарковський, - то теоретично мислячий філософ-культуролог повинен шукати обгрунтування й своїм оцінкам існуючого, і своїм уявлення про перетворення існуючого в майбутнє.
Тому для такого дискурсу, особливо у нашу раціоналістично-сцієнтичну епоху, головною методологічною проблемою стає можливість наукового обгрунтування філософського прозріння майбутнього й межі цих можливостей.
Історія культурологічної думки показує, що "у чистому вигляді" філософія культури виступає набагато рідше, ніж в поєднанні з тією або іншою конкретною галуззю культурологічного знання - етнографічною, соціологічною, історичною тощо. Воно й зрозуміло: у вирішенні конкретних завдань вивчення культури науковцеві необхідно визначити, як він розуміє сутність культури, її межі й будову; тому праці багатьох дослідників культури - від Тейлора до Сорокіна - можуть розглядатися й у контексті історії філософії культури, і поза її межами.
Але є й інший аспект взаємозв'язку філософії культури з усім комплексом культурологічних дисциплін, зокрема із історією культури України, - методологічний. Справа в тому, що повнота знання про будову, функціонування й розвиток культури у сукупності її конкретних проявів потребує погоджених зусиль усіх наук, що її вивчають; але поєднати способи й результати пізнання, знайти спільну мову й, тим паче, узгодити свої дії ці науки самі не в змозі - для цього потрібен методологічний посередник, координатор їх зусиль й інтегратор інформації. Досягнути цю мету лише філософський погляд на культуру, оскільки він розглядає її як ціле й тим самим виявляє місце у ньому кожної його частини й грані, так само як і закономірності його модифікування в етносоціальному просторі й в історичному часі. Справді, досі філософія культури не могла ефективно виконувати свою методологічну функцію - і тому, що протягом останніх століть у науці панували аналітично-диференціювальні, а не системно-інтегративні спрямування, і тому, що сама філософія культури не сформувала адекватної історико-теоретичної моделі свого предмета; сьогодні, коли на наших очах формується нова парадигма пізнавальної діяльності, що грунтується на системному мисленні, коли, завдяки цьому, створюються передумови для реалізації комплексних міждисциплінарних досліджень найбільш складних - соціокультурних - систем і коли системний підхід дає змогу філософії вибудувати відповідну модель цілісного буття культури, стає можливим установлення продуктивних зв'язків між усіма галузями знання, що вивчають ті або інші фрагменти культури як у синхронічному, так і в діахронічному аспектах. Це необхідно зробити для подолання роз'єднаності, взаємного нерозуміння, а нерідко й антагонізму сукупності наук, що вивчають культуру. Безсумнівно, вирішення цього завдання доступне тільки для філософського погляду й стає можливим лише на рубежі ХІХ-ХХ ст.
Схожі статті
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - 1.2. Історія культури у структурі суміжних дисциплін
Історія культури України і філософія культури Який би обсяг знань про культуру не отримували всі науки, що вивчають її конкретні історичні, етнічні,...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Етап третій. Культурологія - наука про культуру
Рух теоретичної думки в цьому напрямі відбувався у XVIII ст. від "Загальної науки" Дж. Віко до "Ідеї філософії історії людства" И. Гердера. Системне...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Етап другий. Філософія культури
Рух теоретичної думки в цьому напрямі відбувався у XVIII ст. від "Загальної науки" Дж. Віко до "Ідеї філософії історії людства" И. Гердера. Системне...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Розділ 1. Проблемне поле історії культури
У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Передмова
У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Історія культури та історія культури України
Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Історія та історія культури
Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Культурологія та історія культури України
Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Етап перший. Виникнення культурологічної проблематики
Формування предметного поля історії української культури, розуміння необхідності її виникнення і самообгрунтування не можливо поза розумінням генези...
-
З-поміж проблем, що вирішують науки про культуру, можна виділити такі: визначення місця культури у системі буття; виявлення відношення культури до...
-
Формування предметного поля історії української культури, розуміння необхідності її виникнення і самообгрунтування не можливо поза розумінням генези...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - 1.5. Функції культури
Насамперед з'ясуємо, що означає термін "структура". Структура - "це сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - 1.6. Різновиди класифікації культур
Форми культури Відносяться до таких сукупностей правил, норм і моделей поведінки людей, які не можна вважати повністю автономними утвореннями; вони не є...
-
Вирішенню цього завдання перешкоджає різноманітність уявлень про культуру, що зберігається донині. Тлумачний словник української мови, наприклад, фіксує...
-
Історія української культури - Павлова О. Ю. - 1.4. Культура і цивілізація
До найважливіших проблем сучасного культурологічного знання належать питання про сутність і взаємозв'язки таких феноменів, як культура й цивілізація. У...
-
"Якщо філософії культури вдасться схопити і виявити... певні загальні й типові характеристики процесу формотворення..., то можна буде вважати, що вона...
-
Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Історичні складники української культури
Історичний розвиток української культури відбувається у діалогічній взаємодії з культурами Заходу, Півдня, Північного Сходу. В розвитку української...
-
Історія України - Кормич Л. І. - ПЕРШІ СЛОВ'ЯНСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ КУЛЬТУРИ
Завдяки останнім науковим досягненням українських археологів і істориків встановлені ареали археологічних культур слов'янської прабатьківщини і уточнено...
-
Історія України - Коваль М. В. - § 3. Перші елементи української державності
II Універсал Центральної Ради Бездіяльність Тимчасового Уряду в соціально-економічній сфері і його курс на війну до переможного кінця дедалі більше...
-
Коли йдеться про розвиток філософії культури, про розмаїття поглядів і концепцій, які створювалися, щоб визначити сутність феномену культури, слід...
-
Історія України - Пасічник М. С. - Культури східних слов'ян
Пам'ятки найдавніших історичних східних слов'ян належать до двох послідовних у часі археологічних культур, відомих під назвою культур полів поховань....
-
Гадаємо, що в спробі визначення сутності культури ми потрапляємо в таке ж скрутне становище, яке описав у "Сповіді" св. Августин стосовно поняття часу:...
-
Вступ до філософії - Лузан А. О. - 1.4 Філософія в системі культури
Як би ми не визначали культуру - чи то як спосіб діяльності людини, чи як систему цінностей (культура надзвичайно складне утворення, і дати їй однозначне...
-
Характеризуючи філософію культури як витвір європейської думки, ми не вбачатимемо в європеїзмі квазіісторичного означення, наділеного високими моральними...
-
Історія України - Левицька Н. М. - Неоліт
У період пізнього палеоліту похолодання посилюється. Пік похолодання настав близько 20 тисяч років тому. Формується близький до сучасного фізичний тип...
-
Філософія культури - Гатальська C. M. - Вступний розділ
"Філософія культури - це висування я розв'язування питання про те... як слід схарактеризувати всі шари історичного процесу в світлі домінантного...
-
Історія України - Левицька Н. М. - Мезоліт
У період пізнього палеоліту похолодання посилюється. Пік похолодання настав близько 20 тисяч років тому. Формується близький до сучасного фізичний тип...
-
Історія України - Левицька Н. М. - Бронзовий вік
У період пізнього палеоліту похолодання посилюється. Пік похолодання настав близько 20 тисяч років тому. Формується близький до сучасного фізичний тип...
-
Історія України - Левицька Н. М. - Пізній палеоліт
У період пізнього палеоліту похолодання посилюється. Пік похолодання настав близько 20 тисяч років тому. Формується близький до сучасного фізичний тип...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Філософія - інтегральний вид знання
Виявлення специфіки філософського знання передбачає дослідження різних форм опанування дійсності людиною. Крім практичного ставлення до дійсності, в...
Історія української культури - Павлова О. Ю. - Історія культури України і філософія культури