Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Доповідь М. Рильського "Українська радянська література в дні визволення України"
Перші симптоми нового шукання внутрішніх ворогів спостерігалися у виступі М. Рильського на письменницькому пленумі в 1944 р. Там уже було визначено кілька можливих об'єктів для не дуже доброзичливої критики (О. Довженко, Ю. Яновський, А. Головко, І. Сенченко та ін.), а Є. Кирилюк додав до них у статті про творчість самого Рильського ще один "об'єкт" - В. Сосюру. У статті "Поет великого народу" Є. Кирилюк показав, як М. Рильський поступово відходив від своїх ранніх поетичних інвектив на зразок: "Поете! Будь собі суддею! - стаючи (після створення книжки "Знак терезів", 1932) справжнім "поетом-громадянином, поетом комунізму", тоді як деякі інші поети "знизили ідей но-поетичний рівень своєї творчості. Це слід сказати навіть про такого великого поета, як Володимир Сосюра". Підносячи одного, треба, отже, обов'язково кинути якусь темну тінь на когось іншого. Ним виявився цього разу В. Сосюра. А на самого Є. Кирилюка така тінь впаде лише через два роки як на одного з авторів "Нарису історії української літератури" (1945).
Майбутня критика згаданого "Нарису..." (про що йтиметься далі), а також критичний пафос аналізованих раніше статей і виступів воєнної пори (П. Тичини, О. Білецького, Л. Новиченка та ін.) обов'язково супроводжувались лютими згадками про якесь викривлення літературознавчої думки "націоналістами", що перебували за межами материкової України. Інколи при цьому називалися прізвища відомих і в 20-30-х роках "одіозів" Д. Донцова, І. Огієнка, В. Винниченка чи Є. Маланюка, але в підтексті прочитувалась діяльність і менш відомих літераторів, які за межами України нібито кривотлумачили літературний процес, а насправді - розвивали об'єктивну наукову думку про українську літературу І час від часу "діставали" радянських псевдовчених за їхнє прислужницьке літературознавство й участь під патронажем більшовицького режиму у розгромі літератури як художнього феномена. Крім автора "Літературної критики підсовєтської України" Я. Гордннського, серед цих "менш відомих" на особливу згадку заслуговують представники "празької школи" Ю. Дараган, О. Лятуринська, О. Стефанович, О. Теліга, О. Ольжич та ін. Вони в 20-30-х роках були відчутною літературною силою, яка за межами України живилася тільки її ідеєю і свою творчість наснажувала тільки нею. Свої літературно-критичні погляди "пражани" висловлювали здебільшого не в статтях, а в поетичних візіях, з яких будувалась мрія про незалежну Україну і її високе художнє слово. У певному розумінні - це був теж заангажований (як у радянських літераторів) погляд, але його зміст виростав не на псевдонаукових і лицемірних цінностях, як у псевдомистецтві соцреалізму, а на цінностях природного прагнення людини до особистої і загальнолюдської свободи. З цими цінностями на початку війни (1941-1942) молодші "пражани" (О. Ольжич, О. Теліга, І. Ірлявський та ін.) кинулись у саме пекло боротьби за Україну і на окупованій фашистами території спробували були заснувати вільне літературне життя. Спроби ці виявилися марними, бо окупант є окупантом незалежно від свого етнічного чи географічного статусу: вигнавши з України східного росіянина-більшовика, західний німець-фашист був таким же немилосердним щодо України, як і його попередник. "Пражани" стали жертвою фашистських розправ і збагатили своїм подвигом сферу українського національного героїзму, але в свідомості більшовицьких ідеологів (зокрема й літературознавців) залишились у рядах "ворогів" - українських націоналістів.
Схожі статті
-
Саме в другій половині 30-х років почав інтенсивно утверджуватися панівний у наступні десятиліття погляд на історію літературного процесу, як на постійну...
-
Сприйняти цей сигнал готові були також літератори в інших регіонах України, і підтвердженням цього стало заснування в Києві журналу "Українська хата"...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Фольклорне і художнє літературознавство
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
Тим часом монополію на єдино "правильну" думку в критиці і літературознавстві дедалі впертіше завойовували найлівіші в поглядах на завдання і специфіку...
-
Як бачимо, надто звуженим і утилітарним було на той час уявлення про красу й естетичність. Якби відштовхуватись тільки від нього, то зникли б такі явища,...
-
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
Найпомітніший слід в утвердженні психологічного напряму залишив в українському літературознавстві Іван Франко (1856-1916). На відміну від О. Потебні й Д....
-
Саме в другій половині 30-х років почав інтенсивно утверджуватися панівний у наступні десятиліття погляд на історію літературного процесу, як на постійну...
-
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
Перші підсумки роботи дореволюційних і частково - пореволюційних літературознавців спробував окреслити в 1925 р. Леонід Білецький (1882-1955) у праці...
-
Теоретичне обгрунтування своїх літературних позицій було в молодомузівців загалом поверховим. Зміст його неважко зрозуміти зі статті О. Луцького "Молода...
-
Інший етап вростання М. Костомарова в проблематику української художності пов'язаний з осмисленням професійної літератури українських авторів. 1843 р....
-
Теоретичне обгрунтування своїх літературних позицій було в молодомузівців загалом поверховим. Зміст його неважко зрозуміти зі статті О. Луцького "Молода...
-
Тим часом у Східній Україні в 40-х роках молоді письменники і вчені створили Кирило-Мефодіївське братство. Серед його найактивніших фундаторів - М....
-
Ще одним учасником "Кирило-Мефодіївського братства", яке найбільше прислужилося утвердженню історичної школи в українському літературознавстві, був...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - О. Білецький
У середині 30-х років дедалі помітніше місце в українському літературознавстві стали займати праці Олександра Білецького (1884-1961). У 20-х роках він...
-
Найвидатнішим представником народницького (дехто вважає - неонародницького) напряму в українському літературознавстві першої третини XX ст. був С....
-
Ситуацію, що склалася в українській літературі середини 20-х років, Д. Донцов оцінював як дуже тривожну, навіть кризову. М. Хвильовий у тій ситуації -...
-
Художня форма фольклорного літературознавства безслідно не зникла ні з появою професійної літератури, ні з виникненням науки про літературу в її...
-
Ситуація в літературознавстві у зв'язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство...
-
Цензурні послаблення в критичній думці періоду війни Понад чотири десятиліття в повоєнній науці про літературу панівною була думка, ніби літературний...
-
Цензурні послаблення в критичній думці періоду війни Понад чотири десятиліття в повоєнній науці про літературу панівною була думка, ніби літературний...
-
Ситуація в літературознавстві у зв'язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство...
-
Українське літературознавство, як видно з цієї періодизації, тривалий час мало принагідний характер (доба Київської Русі), а в епоху Ренесансу було...
-
У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід...
-
У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Періодизація
Міркування з цього приводу підводить нас до необхідності періодизації літературного процесу і літературознавства. В літературних кулуарах, як правило, до...
-
У С. Єфремова явно превалював погляд на художній твір, як на щось близьке до публіцистики, а тим часом утверджувалась естетика, що керувалася іншими,...
-
Порівняльно-історична методологія, в тій частині, де йшлося про природу міфа і його роль у формуванні пізніших національних мистецтв, знайшла...
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Доповідь М. Рильського "Українська радянська література в дні визволення України"