Історія України - Лазарович М. В. - Перший Універсал Центральної Ради
Щоб і надалі відігравати роль найвпливовішої сили в Україні, Центральна Рада 23 червня 1917 р. видала Перший Універсал до українського народу, який був зачитаний на Другому військовому в'їзді у Києві. У цьому урочистому акті проголошувалося: "Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!.. Хай буде Україна вільною. Не відділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям... Ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя". Зазначалося також, що тільки всенародно обрані Українські установчі збори (сейм) мають право ухвалювати в Україні закони.
Вслід за цим на пропозицію Української партії соціалісті в-революціонерів було утворено Генеральний секретаріат Центральної Ради - виконавчий орган, уряд автономної України, який очолив Володимир Винниченко. Він одночасно був затверджений генеральним секретарем внутрішніх справ. Генеральними секретарями стали також С. Єфремов (згодом - О. Шульгин), Х. Барановський, С. Петлюра, Б. Мартос, В. Садовський, І. Стешенко, М. Стасюк, а генеральним писарем - П. Христюк. У першому українському уряді п'ять місць займали соціал-демократи, соціалісти-революціонери - два, соціалісти-федералісти - одне. Із дев'яти членів уряду був один безпартійний - кооператор.
Стан справ в Україні, зокрема проголошення Першого Універсалу, занепокоїв російські офіційні кола в Петрограді. 11 липня 1917 р. до Києва прибула делегація Тимчасового уряду на чолі з О. Керенським. Вона провела переговори з українськими представниками в складі М. Грушевського, В. Винниченка і С. Петлюри. У результаті було досягнуто порозуміння між Центральною Радою і Тимчасовим урядом. Міністри Тимчасового уряду визнали право України на автономію та погодилися з тим, щоб Центральна Рада! Генеральний секретаріат стали крайовими органами влади в Україні. Центральна Рада у свою чергу визнавала майбутні Всеросійські установчі збори і до їх скликання зобов'язувалася не здійснювати ніяких таємних заходів щодо встановлення автономії України.
Під час переговорів було вирішено проблему представництва в Центральній Раді національних меншин. Неукраїнським партіям та організаціям виділили 30 % місць. Передбачалось обрати новий склад Генерального секретаріату, до якого також увійшли б представники національних меншин.
Другий Універсал Центральної Ради
Таким чином, відступивши від своєї непримиренної позиції щодо України, Тимчасовий уряд після тривалих переговорів з представниками Центральної Ради наважився на угоду. Але під тиском Тимчасового уряду від проголошених у Першому Універсалі принципів відступила і сама Центральна Рада. У Другому Універсалі, схваленому 16 липня 1917р., вона заявила про визнання Всеросійських установчих зборів, які мали встановити автономію України, і відсутність наміру відокремлюватися від Росії: "Ми, Центральна Українська Рада, стоячи, як все, за тим, щоб не відривати України від Росії та щоб разом з усіма її народами змагати до піднесення й розвитку цілої Росії та до єдності її демократичних сил, із задоволенням приймаємо заклик правительства до єдності... Зважаючи, що утворення краєвого органу тимчасового правительства на Україні забезпечує бажане наближення управи краєм до потреб місцевого населення в межах, можливих до Установчих Зборів, і думаючи, що доля всіх народів Росії тісно зв'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче відкидаємо проби самочинного здійснювання автономії України до Всеросійських Установчих Зборів".
Отже, тези про волю України і про те, що український народ сам творитиме своє життя, проголошені в Першому Універсалі, у Другому були фактично заперечені. Цей політичний компроміс ослабив авторитет Центральної Ради, посіяв у свідомості широких мас недовір'я до свого парламенту.
Продовжуючи державотворчу діяльність, Центральна Рада на підставі домовленостей з міністрами Тимчасового уряду уклала "Статут Вищого Управління України". Однак новий кабінет міністрів Росії на чолі з О. Керенським не затвердив його. Замість Статуту, який українці вважали рівнозначним конституції, було отримано Інструкцію Тимчасового уряду, у котрій права автономії
України значно обмежувалися. Генеральний секретаріат було названо органом не Центральної Ради, а Тимчасового уряду. До компетенції Генерального секретаріату не входили військові справи, транспорт, міжнародні зв'язки, продовольчі справи, пошта й телеграф. Призначати урядовців він теж не міг. До сфери влади Секретаріату входили лише 5 із 9 українських губерній: Київська, Волинська, Подільська, Полтавська і частково Чернігівська.
Схожі статті
-
Історія України - Лазарович М. В. - Боротьба за автономію України
У той час скрізь по Україні вирували віча, з'їзди, збори. Широкої підтримки набули гасла українізації школи, суду, управління, транспорту. Головною...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 12.1. Центральна Рада: становлення національної державності
12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Іван Скоропадський
Після перемоги над шведами Петро І значно зміцнив своє становище. Якщо раніше у зарубіжних джерелах та на картах північно-східні землі здебільшого...
-
Після перемоги над шведами Петро І значно зміцнив своє становище. Якщо раніше у зарубіжних джерелах та на картах північно-східні землі здебільшого...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Формування нових осередків влади
12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Діяльність "старогромадівців"
З послабленням реакції на поч. 70-х років український рух, очолюваний громадівцями, знову відновлює діяльність. У цей час Володимир Антонович зі своїми...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Розділ 12. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921 років
12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Емський указ
З послабленням реакції на поч. 70-х років український рух, очолюваний громадівцями, знову відновлює діяльність. У цей час Володимир Антонович зі своїми...
-
Історія України - Лазарович М. В. - ПЕРЕДМОВА
Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! - А сила знову розцвіла... П. Тичина Чи потрібна Україні...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Юрій Хмельницький
Обираючи новим гетьманом 18-річного Юрка Хмельницького (1659-1662), старшина сподівалася, що авторитет роду Хмельницьких допоможе знову об'єднати народ,...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Освіта та наука
У XIV-XVI ст. українські магнати поступово ополячилися. Селянство, потрапивши у кріпацьку неволю, було неспроможне захистити національну культуру. Єдиним...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Дем'ян Многогрішний
8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик
8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Валуєвський циркуляр
Важке економічне становище, політичне безправ'я, національне гноблення викликали посилення національно-визвольного руху в Україні. До нього прилучилася...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Громади
Важке економічне становище, політичне безправ'я, національне гноблення викликали посилення національно-визвольного руху в Україні. До нього прилучилася...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 9.4. Український національний рух у 1860-1890-ті роки
Важке економічне становище, політичне безправ'я, національне гноблення викликали посилення національно-визвольного руху в Україні. До нього прилучилася...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Кирило-Мефодіївське товариство
Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу - його національну свідомість. Українство з жалем згадувало...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Таємні організації
Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу - його національну свідомість. Українство з жалем згадувало...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Передумови відродження
Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу - його національну свідомість. Українство з жалем згадувало...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 9.2. Початки національного відродження
Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу - його національну свідомість. Українство з жалем згадувало...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Радикалізація українського руху
Через кілька років після чергового царського погрому українські громади таємно відновили діяльність. Вона пожвавилася на поч. 80-х років XIX ст. у...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Вплив війни на Україну
Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Українські землі у планах воюючих сторін
Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 11.3. Україна в Першій світовій війні
Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Розділ 8. УКРАЇНА наприкінці XVII - у XVIII столітті
8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 4.4. Культура України середини XIV - першої половини XVII ст
У XIV-XVI ст. українські магнати поступово ополячилися. Селянство, потрапивши у кріпацьку неволю, було неспроможне захистити національну культуру. Єдиним...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Іван Мазепа
Після арешту І. Самойловича в князя Голіцина відбулася нарада з козацькими старшинами, на якій було домовлено, що новим гетьманом стане І. Мазепа, котрий...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Гадяцький договір
Московський уряд з самого початку зволікав із визнанням гетьманства І. Виговського, вимагаючи від нього чимало поступок і найперше - введення до багатьох...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Розрив відносин з Московією
Московський уряд з самого початку зволікав із визнанням гетьманства І. Виговського, вимагаючи від нього чимало поступок і найперше - введення до багатьох...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Соціальні суперечності
Хоч реформи60-70-х років, насамперед селянська, були обмеженими й непослідовними, вони прискорили процес формування в Україні індустріального...
Історія України - Лазарович М. В. - Перший Універсал Центральної Ради