Історія України - Коваль М. В. - Українські політичні партії та організації
Революція 1905 р. поклала початок утворенню українських політичних організацій. Одначе після поразки революції саме їх було піддано особливо ретельному знищенню. Відраду після повалення самодержавства в політичному житті українських губерній брали участь тільки загальноросійські партії. Але незабаром політична палітра України істотно збагатилася. Процес організаційного оформлення української демократії був складовою частиною національно-визвольного руху і відбувався досить швидко.
25-26 березня провело з'їзд Товариство українських поступовців. Головою обрали одного з засновників - М. Грушевського, хоча вій не мав наміру в по революційній ситуації продовжити в ньому своє членство. На з'їзд зібралися делегати від "тупівських" відділень 17 міст, поміж них і від трьох міст за межами дев'яти українських губерній - Катеринодара, Петрограда і Москви. Вони заявили про підтримку Тимчасового уряду, зобов'язалися всіма силами й засобами творити автономію України з тим, щоб всеукраїнські Установчі Збори тільки затвердили її, і визнали за доцільне внести до статуту автономії принцип забезпечення прав національних меншин. З'їзд звернувся до суспільства з закликом сприяти підготовці Українського національного конгресу. Було вирішено змінити назву організації на "Союз українських автономістів-федералістів". До керівництва обрали Д. Дорошенка, С. Єфремова, А. Ніковського, В. Прокоповича та ін.
На початку квітня члени Союзу реформували його а партію й узяли собі тимчасово, до скликання уста* ловчої конференції, програму радикально-демократичної партії, що існувала під час першої російської революції. У червні, коли зібралася конференція, партія дістала назву соціалістів-федералістів (есерів). Насправді, однак, соціалістичних елементів у програмі цієї партії не було. За політичною та ідейною спрямованістю есери наближалися до кадетів. Масовою партія не стала, тому що провадила політичну роботу тільки в інтелігентських колах. Але вона розгорнула велику культурницьку діяльність й користувалася впливом у Центральній Раді.
4-5 квітня провели свою конференцію українські соціал-демократи. Ця партія з'явилась у 1905 р. й перестала існувати як цілісна організація через два роки. Гасло автономії вона підтримувала з часу заснування, і ця програмна вимога була чи не єдиним пунктом глибоких розбіжностей із всеросійською партією меншовиків. Запрошені на конференцію представники меншовицьких організацій України заявили, що визнають принцип автономії, а також запропонували злиття обох партій. Однак до цього справа не дійшла, бо центральне керівництво РСДРП (м), яка після квітневої кризи стала урядовою партією, насторожено ставилося до спроб Центральної Ради перетворитися на орган державної влади.
За кількістю членів (близько 5 тис. у середині 1917 р.) українські соціал-демократи вдесятеро поступалися місцевим меншовикам. Якщо соціальною базою меншовиків були пролетарські райони України, то вплив УСДРП відчувався головним чином у - містах індустріально малорозвиненого Правобережжя. Серед українських соціал-демократів були такі визначні1 діячі національно-визвольного руху, як В. Винниченко і С. Петлюра.
Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951) народився у селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Одержав середню освіту в Єлисаветградській гімназії й почав учитися на юридичному факультеті Київського університету. Тут став соціал-демократом, членом Революційної української партії (РУП). Однак політична діяльність не поглинула його цілком. Ще студентом, у 1902 р., Винниченко опублікував у журналі "Киевская старина" своє перше оповідання "Краса і сила". Відтоді став регулярно писати, вдосконалюючи свій талант великого майстра слова. Соціал-демократична пропаганда серед київських робітників і селян Полтавщини закінчилася для Винниченка у 1903 р. арештом і виключенням з університету. Йому вдалося втекти з київської Лук'янівської в'язниці. Пізніше знову був заарештований, потрапив до дисциплінарного батальйону, знову втік. Опинившись за межами Росії, багато разів перетинав кордон із вантажами революційної літератури для УСДРП. Черговий арешт загрожував довічною каторгою, і йому довелося перейти на становище політемігранта. Разом із Д. Донцовим і Л. Юркевичем він присвятив себе редагуванню журналу "Дзвін", займався інтенсивною літературною діяльністю.
Незадовго до світової війни В. К. Винниченко нелегально повернувся в Росію. Проживав під чужим прізвищем, переважно в Москві. Лютнева революція дозволила йому повернутись у Київ, і він цілком занурився в політичну діяльність.
Симон Васильович Петлюра (1879-1926) народився в Полтаві в сім'ї візника, колишнього селянина. Дістав духовну освіту, яка обійшлася його батькові дешевше. Був виключений із семінарії за організацію надто теплого, на думку начальства, прийому, що його студенти влаштували українському композиторові М. В. Лисенку. Деякий час навчався у Львівському університеті, відтак працював секретарем у газеті "Рада". Під час реорганізації РУП в УСДРП у грудні 1905 р. став одним із лідерів нової партії, редагував партійний орган - газету "Слово". Після закриття газети служив бухгалтером у Санкт-Петербурзі й Москві. З 1912 р. редагував журнал "Украинская жизнь", який виходив у Москві. В 1916 р. вступив до Земського союзу (добродійна організація, що відала побутовими потребами армії) і працював як помічник уповноваженого на Західному фронті. З початком українізації армії був обраний головою Української ради Західного фронту. Прибув як її делегат на І військовий з'їзд. Після обрання до складу Військового генерального комітету при Центральній Раді залишився у Києві.
З'їзд української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) відбувався одночасно з конференцією соціал-демократів. Він мав установчий характер: раніше цілісної партії не існувало, хоча гуртки та організації українських есерів діяли з 1905 р. Розбіжності їхні зі всеросійською партією есерів також полягали в якісно іншому підході до національного питання. Як і соціал-демократи, українські есери вимагали негайного впровадження широкої національно-територіальної автономії України. Організаторами партії були студенти, вік яких не перевищував 25 років - В. Залізняк, М. Ковалевський, Л. Ковалів, О. Севрюк, П. Христюк, М. Шраг. Саме з цією партією пов'язав свою політичну долю М. Грушевський.
За кількістю членів (близько 75 тис. восени 1917 р.) УПСР значно поступалася спорідненій всеросійській партії - найбільшій в Україні. Якщо російські есери мали своєю соціальною базою промислові райони (в одній Катеринославській губернії в їхніх організаціях налічувалося близько 100 тис. членів), а також внутрішні гарнізони та фронти, то українські есери користувалися найбільшим впливом на селі.
За вплив на село відчайдушно боролися три політичні сили - більшовики, російські есери та українські есери. В. І. Ленін ставив перед своєю партією вимогу "негайно влаштовувати по всій Росії, в кожному без винятку селі Ради селянських і батрацьких депутатів на зразок Рад робітничих і солдатських депутатів у містах". Найуспішніше така робота йшла на Харківщині. Перша сільрада тут з'явилася 19 березня, а в травні на селянському з'їзді було обрано Харківську губернську Раду селянських депутатів.
Російські есери енергійно поновлювали діяльність селянських союзів, які вперше виникли під час революції 1905-1907 рр. Але вони досягли певних успіхів тільки на Катеринославщині й Херсонщині.
Зрештою селом оволоділи українські есери у співдружності з кооператорами. Під їхнім впливом 6- 7 квітня пройшов так званий з'їзд "діячів українського села". Він вирішив скликати всеукраїнський селянський з'їзд і підтримав гасло національно-територіальної автономії України. Тим часом в українських губерніях розгорнулася робота по утворенню селянських спілок та по відвоюванню у російських есерів організованих ними селянських союзів, а у більшовиків - Рад селянських депутатів. У кінцевому підсумку єдиною централізованою організацією, до всього цілком незалежною від контрольованого російськими есерами Всеросійського селянського союзу, залишилася Українська селянська спілка. Вона складалася на низовому рівні з сільських спілок (не плутати цю масову громадську організацію з пізнішими більшовицькими сільрадами - адміністративним органом), а на волосному, повітовому - з Рад селянських депутатів та їхніх виконавчих комітетів.
Український національний конгрес
6 (19) квітня у Києві відкрився Український національний конгрес. На нього прибуло понад 900.делегатів від політичних партій і різних українських організацій - робітничих, селянських, військових, економічних, культурних. Поміж них були представники Кубані, Галичини, усіх фронтів.
Делегати оплесками зустріли привітання моряків-українців Чорноморського флоту і робітників та солдатів революційного Петрограда. Селянська спілка внесла до залу засідань синьо-жовтий прапор із вишитим на ньому портретом Т. Г. Шевченка. Після вступної промови М. Грушевського конгрес заслухав і обговорив ряд доповідей: про принцип федералізму, способи утворення автономного устрою, забезпечення прав національних меншин тощо. Було прийнято вимогу негайної організації Крайової Ради і висловлено думку про те, що ініціативу у створенні цього територіального органу мусить взяти на себе Центральна Рада. Соціально-економічних питань конгрес практично не торкався.
На третій день роботи було проведено вибори нового складу Центральної Ради. За пропозицією Грушевського прийняли такий принцип її формування: дві третини депутатських мандатів одержують губернії та міста, одну третину - центральні комітети партій та інші центральні установи. Три губернії Правобережжя, Херсонщина і Катеринославщина, а також Харківщина і Полтавщина мали по чотири мандати, Чернігівщина, Північна Таврія, Кубань і Холмщина - по три, губернії з меншим числом українського населення - по одному. Міста Київ, Харків, Катеринослав і Одеса, а також українські колонії у Петрограді й Москві дістали право надіслати в Раду по одному делегату. Загальна кількість мандатів дорівнювала 150.
Центральній Раді надавалося право розширити свій склад після конгресу на 15 % з тим, щоб охопити в ході перетворення на орган крайової влади представників національних меншин.
Головою Центральної Ради конгрес обрав таємним голосуванням, але майже одноголосно М. Грушевського, його заступниками - С. Єфремова і В. Винниченка. Організаційний період українського національно-визвольного руху закінчився. Починалася боротьба за владу.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Коли і за яких умов був утворений український парламент-Центральна Рада? Дайте характеристику 77 складові, яке місце в Раді займало Товариство українських поступовців? 2. Підготуйте повідомлення на тему: "Українські політичні парті? та організації, їхні програми" 3. Розкажіть про національно-визвольний рух та зростання авторитету Центральної Ради навесні 1917 р. 4. Якими були підсумки роботи Українського національного конгресу? 5. З тексту параграфа ви дізналися про виникнення і діяльність в Україні робітничих і солдатських Рад. Висловіть свою думку, чи виражали ці Ради інтереси української державності, що відроджувалася? Що означає в цьому відношенні гасло "Вся влада Радам"?
Схожі статті
-
Історія України - Коваль М. В. - Український національний конгрес
Революція 1905 р. поклала початок утворенню українських політичних організацій. Одначе після поразки революції саме їх було піддано особливо ретельному...
-
Історія України - Коваль М. В. - Липнева політична криза
Викликана II Універсалом криза Тимчасового уряду в наступні дні перетворилася на загальну політичну кризу вже з інших причин: дальше погіршення...
-
Історія України - Коваль М. В. - II Універсал Центральної Ради
II Універсал Центральної Ради Бездіяльність Тимчасового Уряду в соціально-економічній сфері і його курс на війну до переможного кінця дедалі більше...
-
Історія України - Коваль М. В. - § 3. Перші елементи української державності
II Універсал Центральної Ради Бездіяльність Тимчасового Уряду в соціально-економічній сфері і його курс на війну до переможного кінця дедалі більше...
-
Історія України - Коваль М. В. - Виникнення Центральної Ради
4 березня у приміщенні Київської міської думи було утворено Раду об'єднаних громадських організацій у складі представників від губернської, міської та...
-
Історія України - Коваль М. В. - Мирні переговори у Брест-Литовську
У середині січня 1918 р. Антонов-Овсієнко об'єднав військові сили, що рвалися на Київ з півночі, Харківщини і Катеринославщини, у так звані "армії"....
-
Історія України - Коваль М. В. - Наступ радянських військ
У середині січня 1918 р. Антонов-Овсієнко об'єднав військові сили, що рвалися на Київ з півночі, Харківщини і Катеринославщини, у так звані "армії"....
-
Історія України - Коваль М. В. - І Універсал Центральної Ради
10 червня виконавчий Комітет Центральної Ради схвалив текст Універсалу й доручив Винниченкові оголосити його на військовому з'їзді, який у цей день...
-
Історія України - Коваль М. В. - І селянський і II військовий з'їзди
Виконуючи настанови військового з'їзду, Центральна Рада у середині травня надіслала для переговорів з Тимчасовим урядом і Петроградською Радою повноважну...
-
Історія України - Коваль М. В. - Переговори у Петрограді
Виконуючи настанови військового з'їзду, Центральна Рада у середині травня надіслала для переговорів з Тимчасовим урядом і Петроградською Радою повноважну...
-
Історія України - Коваль М. В. - Центральна Рада - крайовий орган влади
Передбачені II Універсалом переговори про поповнення Центральної Ради представниками неукраїнської революційної демократії завершилися успішно. 12 липня...
-
Історія України - Коваль М. В. - Утворення місцевих органів влади
4 березня у приміщенні Київської міської думи було утворено Раду об'єднаних громадських організацій у складі представників від губернської, міської та...
-
Історія України - Коваль М. В. - § 6. Вторгнення німецьких і австро-угорських ВІЙСЬК в Україну
§ 6. Вторгнення німецьких і австро-угорських ВІЙСЬК в Україну Відступ радянських військ з України 18 лютого 1918 р. німецькі війська перейшли в наступ по...
-
Історія України - Коваль М. В. - Розділ II. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
§ 6. Вторгнення німецьких і австро-угорських ВІЙСЬК в Україну Відступ радянських військ з України 18 лютого 1918 р. німецькі війська перейшли в наступ по...
-
Історія України - Коваль М. В. - Проголошення незалежності УНР
На початку 1918 р. на території УНР існували два уряди, які однаково наполегливо заявляли про те, що вони - українські і робітничо-селянські. Відразу...
-
Історія України - Коваль М. В. - Боротьба за владу в Україні
Боротьба за владу в Україні Висловлену 4 листопада П'ятаковим ідею про перетворення Центральної Ради у ЦВК Рад України більшовики почали інтенсивно...
-
Історія України - Коваль М. В. - § 5. Війна УНР з радянською Росією
Боротьба за владу в Україні Висловлену 4 листопада П'ятаковим ідею про перетворення Центральної Ради у ЦВК Рад України більшовики почали інтенсивно...
-
Історія України - Коваль М. В. - III Універсал Центральної Ради
Після перемоги повстання у Києві склалося своєрідне двовладдя: місто одночасно контролювали збройні сили Центральної Ради і більшовиків. Таке становище...
-
Історія України - Коваль М. В. - Перші національні маніфестації
12 березня у Петрограді відбулася 20-тисячна маніфестація з приводу роковин смерті Т. Г. Шевченка. Учасники її несли портрети поета, транспаранти з...
-
Історія України - Коваль М. В. - Утворення Генерального секретаріату
Оголошенням Універсалу Центральна Рада брала на себе держави! функції. Українська громадськість визнала це і почала звертатися до "незаконного" з точки...
-
Історія України - Коваль М. В. - § 2. Проголошення автономії України
Розгортання національно-визвольного руху Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів, яка фактично перебрала на себе функції всеросійського...
-
Історія України - Коваль М. В. - Розділ І. УТВОРЕННЯ УНР. ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
Ви готуєтеся до самостійного життя у непрості часи. Суспільні зміни, що відбуваються на наших очах, не мають аналогів у житті кількох поколінь. Непросто...
-
Історія України - Коваль М. В. - § 1. Виникнення Центральної Ради
Ви готуєтеся до самостійного життя у непрості часи. Суспільні зміни, що відбуваються на наших очах, не мають аналогів у житті кількох поколінь. Непросто...
-
Історія України - Коваль М. В. - Лютнева демократична революція в Росії
Ви готуєтеся до самостійного життя у непрості часи. Суспільні зміни, що відбуваються на наших очах, не мають аналогів у житті кількох поколінь. Непросто...
-
Історія України - Коваль М. В. - Гасло "Вся влада Радам!"
Есери та меншовики розглядали Ради як тимчасові органи революції. Контролюючи в лютневі дні дії десятків тисяч озброєних людей через Петроградську Раду...
-
Історія України - Коваль М. В. - Розгортання національно-визвольного руху
Розгортання національно-визвольного руху Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів, яка фактично перебрала на себе функції всеросійського...
-
Історія України - Коваль М. В. - Загальнонаціональна криза
Прогресуючий параліч народного господарства, зростаючі соціальні й міжнаціональні конфлікти, остогидла народу війна, безсилля державно! влади і анархія...
-
Історія України - Коваль М. В. - Утворення радянської "УНР"
Починаючи повномасштабну війну з Центральною Радою, Раднарком зосередив основні зусилля на Харківщині. Харківська міська організація більшовиків у...
-
Історія України - Коваль М. В. - З'їзд народів Росії
Тимчасовий уряд витратив з бюджету мільйони карбованців на підтримку загальноросійських установ в Україні. Але Генеральний секретаріат він тримав у...
-
Історія України - Коваль М. В. - Любі друзі!
Ви готуєтеся до самостійного життя у непрості часи. Суспільні зміни, що відбуваються на наших очах, не мають аналогів у житті кількох поколінь. Непросто...
Історія України - Коваль М. В. - Українські політичні партії та організації