Історія України - Коваль М. В. - Протистояння прогресивним змінам у сільському господарстві

Складність життя українського села пояснюється передусім наслідками сталінської колективізації, аграрної політики наступних десятиріч, яка не тільки завдала відчутного удару по престижу селянської праці, а й на тривалий час дезорганізувала продуктивні сили села. Не оновлювалася внутрішня структура колгоспів і радгоспів, тривала знеосібка у використанні землі, інших виробничих фондів, в оплаті праці міцні позиції посідала зрівнялівка тощо.

Потреби розвитку аграрного сектора економіки вимагали принципової зміни підходів до сільськогосподарського виробництва, кардинальної перебудови економіч-освоєння нових методів господарювання.

В останні роки велися пошуки організаційних і економічних шляхів найбільш ефективного господарювання на селі. Одним із таких заходів було створення системи Держагропрому. Та його діяльність невдовзі засвідчила необхідність подальшого вдосконалення як управління сільськогосподарським виробництвом, так і взаємовідносин між його партнерами. В результаті з'явилися нові форми підприємств у вигляді агрокомбінатів, агрофірм і агрооб'єднань.

Нові форми і методи господарювання мають сприяти зростанню виробництва продукції сільського господарства, зниженню її собівартості, збільшенню прибутку й рентабельності, а також відродженню раніше покинутих чи проголошених неперспективними сіл. Одначе в багатьох місцях республіки вони запроваджувалися повільно, не набували поширення. Це пояснювалося хибною практикою вилучення значної частки прибутку, одержаного трудовим колективом, у державний бюджет, неможливістю без дозволу "згори" використати його на власні потреби, пряма чи завуальована заборона постачати фермерство технікою і запчастинами до неї, мінеральними добривами і пальним.

В організації виробничої діяльності існує ще багато інших перепон, які свідомо ставить перед нею керівництво аграрного сектора всіх рангів, яке бореться за своє особисте благополуччя. Адже масовий перехід на господарювання по-новому означає скорочення управлінського персоналу. Нові форми виробництва не до вподоби й сільським люмпенам, які прагнуть зберегти колгоспи з їх у цілому невисокою офіційною оплатою праці, але н без вимог працювати на совість. Підриває економічну базу сільськогосподарського виробництва й постійне подорожчання сільськогосподарської техніки, автомашин, мінеральних добрив тощо при практично стабільних низьких цінах на продукцію сільського господарства, незрідка нижчих за її собівартість.

У жовтні І 990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві України". У Законі всебічно визначаються організаційно-економічні й правові заходи, які мають забезпечити справжній прогрес у виробництві продуктів харчування, а також відродження селянина як господаря землі. Цьому сприяв і ряд інших законів та рішень, ухвалених Верховною Радою України.

Проте через зниження державної дисципліни, невправність певної частини керівників республіканських і місцевих органів, підприємств, колгоспів і радгоспів плани продажу державі деяких видів сільськогосподарської не доходить до споживачів, гине на полях, псується при нижчу оплату праці, ніж у середньому по СРСР. І на-як капіталістичними, так і тими, що розвиваються.

З початку 90-х рр. уряд України запровадив ряд додаткових економічних стимулів для сільськогосподарського виробництва. Але й за цих умов далеко не всі громадські господарства вчасно виконували хлібоздачу. Більше того, деякі області та райони начебто змагалися в тому, хто менше здасть хліба державі. Цим утруднювалося продовольче забезпечення міст. Падали виробництво м'яса та надої молока. І знову мільярдні суми валюти доводилося витрачати на закупівлю сільськогосподарської продукції за кордоном.

Отже, в економіці республіки не просто, а з прорахун-ками й помилками здійснювалися перші кроки перетворень. Окремі зрушення у запровадженні нових форм і методів господарювання в промисловості та сільському господарстві не означали докорінного перелому. Середньорічні темпи приросту національного доходу в республіці дедалі зменшувалися, зростав товарний дефіцит, посилювалася інфляція тощо. Основними причинами цього була відсутність ряду життєво важливих законів, на яких мала базуватися економічна реформа та практичні дії кожного громадянина, затримка з розробкою комплексних рішень, у яких визначалися б пріоритети іі послідовність дій.

Формуванню складної ситуації в економіці сприяли опір адміністративно-командної системи, організована злочинність, спекуляція, корупція і розкрадання, байдужість самих трудівників. Незважаючи на урядові заходи, розлад економіки тривав.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Визначіть найважливіші проблеми сучасного економічного розвитку України. Що заважає подоланню негативних явищ, успадкованих від минулого, й успішному просуванню вперед на шляху економічної незалежності? 2. Спираючись на матеріали Верховної Ради, виступи Президента та інших керівників в України, розкажіть:

А) про вдосконалення законодавства в економічній сфері; <

Б) про нову концепцію економічно" політики та шляхи її реалізації у промисловому { сільськогосподарському виробництві.

Схожі статті




Історія України - Коваль М. В. - Протистояння прогресивним змінам у сільському господарстві

Предыдущая | Следующая