Історія грошей і банківництва - Скоморович І. Г. - 3.2. Класифікація грошей у Стародавньому Римі

Особливістю римської монетної системи було те, що в ній важливу й самостійну роль відігравали мідні (бронзові) монети. У Середній Італії міді споконвіку відводилася роль грошового металу. У праісторичних похованнях біля руки померлого було знайдено шматки необробленої міді. Згодом в обігу з'явилися зливки (бруски) бронзи, поверхню яких почали оздоблювати примітивним зображенням або орнаментом. Коли ж у другій половині IV ст. до н. е. почався випуск римських монет, металом для їх виготовлення послужила традиційна мідь. Завдяки грецьким колоністам карбування монет поширилося з Греції на Сицилію, Південну Італію, яку називали у той час Великою Грецією. Тут, до речі, були поширені срібні статери - римсько-кампанські монети масою 6,82 г, що становили немовби перехідний стан до карбування римських монет.

Перші римські монети (великі литі кружальця з міді, бронзи) почали виготовляти близько 338 р. до н. е. на основі прийнятої в Римі та Середній Італії торговельної системи ваг. Одиницею маси була лібра - римський фунт, і тому перша монета - ас - важила цілий фунт і називалась асом лібральним. Це був оський фунт, який важив 272,88 г. Згодом в основу всієї монетної справи було покладено фунт вагою 327,4 г. Окрім аса, виготовлялися й менші номінали: семіс, трієнс, квадранс, секстанс, унція (див. Таблицю 3.2.1).

Таблиця 3.2.1

Характеристики римських монет різних номіналів

характеристики римських монет різних номіналів

Коли близько 269 р. до н. е. почалося карбування римських срібних монет (питання про початок карбування перших римських мідних і срібних монет, а також роки проведення реформ ще й досі дискутуються), ас і менші номінали вже не відпивалися, а карбувалися. При цьому масу аса було зменшено у шість раз (до 54,59 г).

Відтоді римська монетна справа базувалася на однаковій основі. Срібний денарій, карбування якого почалося в 214-211 pp. до н. е., важив 4,55 г (1/72 римського фунта) і містив 10 асів. Одночасний обіг срібних і мідних монет спирався на тодішнє співвідношення вартості цих металів як 1:120. Таке співвідношення відповідало ціні металів у торгівлі. Крім денарія, зі срібла карбувалися квінарій, сестерцій і вікторіат (див. Таблицю 3.2.2).

У 217 р. до н. е. (за іншими даними - 155 р. до н. е.) відбулася реформа, за якою маса денарія зменшилася до 3,9 г (1/84 фунта), маса аса - до однієї унції (27,28 г). Змінилося також співвідношення між денарієм та асом. Денарій містив уже не 10, а 16 асів, і тому квінарій дорівнював 8, а сестерцій - 4 асам. У цих умовах співвідношення срібла і міді 1:112 могло ще відповідати ринковій вартості

Таблиця 3.2,2

Характеристики монет Стародавнього Риму

Назва

Монети

Маса, г

Маса,

Скрупул

Кількість

Асів

Позначення

Номіналу

Зображення на монеті

Лицевий бік

Зворотний бік

Денарій

4,55

4

10

X

Голова Роми

Діоскури на конях

Квінарій

2,275

2

5

V

Голова Роми

Діоскури на конях

Сестерцій

1.137

1

2.5

IIS

Голова Роми

Діоскури на конях

Вікторіат

3,41

3

7.5

Голова Юпітера

Вікторія 3 трофеями

Обох металів. Надалі маса денарія залишалася без змін і такою перейшла в імператорську епоху, але ас іще раз у період республіки (89 р. до н. е.) зменшився вдвічі й дорівнював половині унції - 13,64 г (1/24 фунта). Отже, співвідношення вартості срібла і міді (1:56) вже не відповідало ринковій вартості металів, тому мідна (бронзова) монета мала вже умовний (кредитний) характер. Золоті монети в період республіки карбувалися рідко.

Значні зміни в монетній справі Риму сталися за правління імператора Августа (30 р. до н. е. - 14 р. н. е.). Уже систематично випускалися в обіг золоті монети. Золотий ауреус карбувався в кількості 40 штук із фунта масою 8,19 г кожний і дорівнював 25 денаріям. Поряд з бронзою з'явився інший вид мідного сплаву - аурихалку, з якого карбувалися більші номінали: сестерцій (27,28 г), що дорівнював 4 асам, і дупондій (13,64 г), що дорівнював 2 асам.

У 214 р. імператор Марк Аврелій Антон і н (Каракал л а) започаткував карбування нових срібних монет - антонініанів, які були дещо важчими від денаріїв (4,7-5,3 г), але за номінальною вартістю відповідали двом денаріям.

За імператора Діоклетіана (284-305 рр.) вміст срібла в монетах становив 2-3%. Цей правитель відновив карбування якісних золотих і срібних монет, припинив емісію антонініанів та започаткував випуск бронзових монет - фолісів, які важили 9-13 г та обслуговували дрібну торгівлю.

У той час почалося масове псування високопробних доти срібних монет. Додавання до срібла домішок інших металів (лігатури) призвело до того, що під кінець II ст. у срібній монеті було менше 50% чистого срібла, а в другій половині НІ ст.- ще менше. Часто серцевина монети була мідною, лише зверху вкрита тонким шаром срібла. Це було офіційним фальшуванням монет.

Деяка стабілізація у грошовій справі відбулася за Константина І. Від 314 р. він запровадив у західній половині імперії, а від 324 р. по всій імперії карбування золотого соліда масою 4,55 (1/72 фунта), який став основною монетою і лічильною одиницею держави. Крім соліда з золота, карбувалися також його половинки - семіси і треті частини - трієнси (треміси). Із срібла за часів Константина карбувалися міліарисій, що за цінністю дорівнював 1/1000 золотого фунта, і сипіква, яка дорівнювала 1/1728 фунта. При цьому 24 силікви відповідали одному соліду.

Отож, монетна система Стародавнього Риму досягла великої різноманітності та розвитку. Вона безпосередньо вплинула на розвиток грошової справи інших держав і народів.

Схожі статті




Історія грошей і банківництва - Скоморович І. Г. - 3.2. Класифікація грошей у Стародавньому Римі

Предыдущая | Следующая