Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Леся Українка
За світоглядними орієнтирами, мотивами творчості, її спрямованості близькою до І. Франка була Леся Українка. Українська поетеса, літературний критик, громадський діяч Леся Українка (Лариса Петрівна Квітка-Косач) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новоград-Волинський. Дитячі роки її пройшли на Волині, де під впливом М. Драгоманова (рідного дядька по матері) вона вивчала побут та звичаї українського селянства, народні пісні і казки. Через хворобу (з дитинства і все життя хворіла на туберкульоз кісток) навчалася вдома, отримавши всебічну освіту - знала десять мов. Друкуватися почала у Львові в журналі "Зоря", працюючи в різних жанрах і галузях літератури як поет, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист, літературний критик і фольклорист. З середини 90-х років вивчала і популяризувала марксистські твори, однак сама не стала марксистом. Переклала українською мовою "Маніфест Комуністичної партії" К. Маркса і Ф. Енгельса, "Розвиток соціалізму від утопії до науки" Ф. Енгельса, "Нариси матеріалістичного розуміння історії" А. Лабріоли. За свої погляди Л. Українка переслідувалася царськими властями, а в 1907 р. разом з іншими прогресивними діячами України (М. Лисенком, Б. Грінченком та ін.) була заарештована, В пошуках засобів лікування побувала в багатьох країнах Європи, в Єгипті, де змушена була лікуватися. Померла в м. Сурамі (Грузія) 1 серпня 1913 р., похована на Байковому кладовищі у Києві.
Світогляд Лесі Українки формувався під впливом ідей Т. Шевченка, від якого вона перейняла "Прометеїв вогонь", М. Драгоманова, І. Франка, соціал-демократичних та марксистських ідей. Характерними особливостями її світогляду були матеріалізм, діалектика, глибока віра в пізнавальні можливості людини, інтерес до нових досягнень природознавства і філософії, реалістична естетика та історичний оптимізм. Л. Українка була переконана в тому, що матеріалізм характеризує світосприйняття кожної здорової людини і є результатом погляду на речі, які існують незалежно від нас і від будь-якого суб'єкта.
Відкидаючи судження про мертвість, пасивність матерії, письменниця підкреслювала, що матерія є носієм різних змін і не може бути пасивною. В самій собі вона містить об'єктивні стимули безкінечних перетворень, неперервного руху, постійного поступального розвитку. Леся Українка виступала проти вчення про "передбачену гармонію" і фаталістичних уявлень. Захищаючи матеріалістичний світогляд, вона критикувала вульгарний, механістичний матеріалізм, що не визнавав ролі і значення ідей, активності людського мислення, водночас критично ставилась до різного виду ідеалістичних уявлень (спіритуалізму, платонізму, неокантіанства, фіхтеанства, містицизму), відкидаючи схоластику і догматизм в усіх їх проявах.
Соціологічні погляди Л. Українки до певної міри були в руслі звернень до соціалізму і демократизму, в яких вона шукала порятунку від страшної дійсності. В публіцистичних і поетичних творах вона розглядала проблеми рушійних сил суспільного розвитку, ролі народних мас та особи в історії, класової боротьби, соціальної революції, загальних закономірностей історичного прогресу. До загальних закономірностей суспільного прогресу письменниця відносила його суперечність, рух по висхідній, неминучість торжества соціальної справедливості. Знищення експлуататорського ладу і тиранії, встановлення дійсного народовладдя, забезпечення свободи і розвитку особи - основні соціальні ідеї Л. Українки, за утвердження яких вона боролася. Актуальні філософські і морально-етичні проблеми вона виражала в нетрадиційних для української літератури образах і сюжетах, взятих з світової літератури, історії, міфології, народної творчості. Вносила в коло української інтелігенції широку європейську освіченість, оскільки, на її думку, лише завдяки цій освіченості інтелігенція зможе підняти рівень національного духовного життя народу.
На відміну від анти-поетичності, анти-артистичності реалізму "а la Чернишевського і Писарєва як tutti quanti" Л. Українка вважала, що в літературі мають вартість не фотографії, а портрети, бо без вигадки немає літератури. Звідси її звернення до романтичних традицій з перетворенням літератури і поезії на форму боротьби, тотожної з самим існуванням. Заміщуючи різні аспекти реальності історіософськими мотивами (від античності, перших поколінь християнства, давньоруської доби, європейського середньовіччя до англійської реформації і французької революції), вона зробила їх вагомими і значними, внесла струмінь глибокого філософського і морального неспокою, прагнення боротьби за волю, право на щастя людини.
Значення людини як суспільної істоти Л. Українка розглядала під кутом зору людської особистості, піднесення її гідності як найвищої цінності в загальнолюдських і національних вимірах, відбиття в ній духу Прометея. Підхоплений від Т. Шевченка і М. Драгоманова образ Прометея став для неї узагальнюючим образом роздумів про людину і сенс її буття, взаємини особи і суспільства, пошук шляхів побудови нормального суспільства, боротьби проти невільницького становища і національного гноблення.
Якщо для М. Драгоманова ім'я Прометея було символом освіти і прогресу, то для Л. Українки так само, як і для Т. Шевченка, прометеїзм поставав символом усього поступового, сміливості думки, доброго серця, твердості духу та безстрашності, силою, яка скріплює готовність йти на муки і смерть в ім'я правди та надії. За алегоричними символами та сюжетами вона прагнула показати зв'язок минулого з сучасністю, їх трансформацію в майбутньому.
При розгляді цих питань безперечним у творчості Л. Українки є протиставлення авторитету громади - сміливої людської індивідуальності, діяльній особистості - пасивності маси. Звідси випливало її розуміння призначення видатної особи (пророка, месії). На думку Л. Українки, воно полягає в тому, щоб пробудити народ, роздмухати надію на майбутнє визволення, не лити сліз, а шукати в людях "живий вогонь", щоб таким способом здолати лихо і негаразди. Людина, передбачаючи ті чи інші події в суспільному житті, не повинна залишатися пасивною до них, а своїми діями впливати на перебіг історичного процесу, збуджувати народ до дії.
Л. Українка усвідомлює, що значна частина суспільства є масою рабів. Однак при всій своїй пасивності вони є нащадками Прометея, який прикутий до землі. Настане час і ця маса рабів повстане, стане "вояками одважними". Треба лише знайти оту "прометеївську іскру", яка присипана дріб'язковим існуванням, роздмухати її, розбудити сміливість і гординю бунтівника, дух його протесту. І тоді ця колишня пасивна маса змете тиранію, доб'ється звільнення, здолає невільницьке гноблення як особи, так і всього народу. Ідеалом суспільних взаємин для
Л. Українки є побудова такої вільної держави, в якій люди мають усі людські (ті, що отримує кожна людина) і громадські (групи людей) права, що тільки встановлені на світі і тісно пов'язані між собою.
Д. Донцов розцінював творчість Л. Українки як пристрасну проповідь "проти національного недолузства". При всій однобічності його оцінки, коли йдеться про український дух та національну ідею, вона має свій сенс, оскільки в творчості Л. Українки поняття народу, рідного краю завжди конкретні. Це український народ, Україна. Саме до свого "занапащеного, нещасного" краю линула поетеса в своїх думках, Вкраїні - "бездомній матері" присвячувала вона всі струни свого серця. Глибока любов до рідного краю, свого народу поєднувалася у Л. Українки з не менш глибоким не сприйняттям "бездомності", "національної сплячки". Вона показувала рабський дух цієї "бездомності (Ми навіть власної не маєм хати... Не нам, невільникам, обідраним казати речення гордеє: мій дім - мій храм)", "національної сплячки" і пристосовництва "сльози там, де навіть крові мало?)", висміювала їх у своїх сучасників. Активізуючи правду про суспільну зумовленість долі, усвідомлення важких моральних і національних випробувань людини, яка заплуталася у суворих обставинах історичного процесу, Л. Українка закликала своїх земляків до пробудження, боротьби проти невільництва та національного гноблення.
Світогляд Л. Українки був основою її етичних та естетичних поглядів, ставлення до релігії. Обстоюючи загальнолюдський характер моральних норм і принципів, вона полемізувала з ортодоксальними марксистами, які вважали їх необов'язковими для пролетаріату, класової боротьби. У цій полеміці точка зору поетеси була однозначною: критерієм вартості класу і його етики має бути для еволюційного поступу не революційність або поміркованість and und fur sich, а найбільша згідність розвитку, діяльності й етики того чи іншого класу з ходом загальнолюдського поступу і найбільше наближення їх до ново-часового прогресивного ідеалу.
Естетичні погляди Л. Українки характеризувалися вимогами народності та ідейності мистецтва, де відображення життя має включати в себе мрію про ідеал, за який борються прогресивні сили суспільства. Вона була переконана в тому, що мистецтво покликане виконувати в житті народу високі суспільно-національні функції, зокрема виховну. З позиції соціального призначення мистецтва, художнього слова вона критикувала теорії "мистецтва для мистецтва", рішуче виступала проти формалізму, натуралізму, декадентства. Досить критично Л. Українка ставилася й до релігії. Аналізуючи питання про походження релігії, вона зазначала, що релігію створили люди, які не могли пояснити грізні і незрозумілі явища дійсності. Пізніше релігія перетворилась на засіб виправдання експлуатації і гноблення людини, існуючого рабства. Саме останнє для Л. Українки стає основою невизнання релігії і звернення до прометеїзму, який ніколи не робив з людини раба. Зіставляючи православ'я та уніатство, Л. Українка робила висновок, що вони, як і інші форми релігії, однаково постають формами духовного гноблення, а тому немає сенсу ламати голову над тим, якого напряму триматися.
Схожі статті
-
Орест Маркович Новицький народився у 1806 р. у с. Пилипи (тепер Чуднівський район Житомирської обл.). По закінченні Волинської духовної семінарії вступив...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Інокентій Гізель
Ідеї рівня європейської філософської культури обстоював у XVII ст. І. Гізель - український просвітник, церковний діяч, історик, філософ. Народився І....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Георгій Кониський
Український і білоруський церковний діяч та мислитель Г. Кониський народився 20 листопада 1717 р. в м. Ніжин в старовинній дворянській родині. При...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Касіян Сакович
Український письменник, культурний діяч, філософ К. Сакович народився приблизно в 1578 р. в с. Потелич (тепер Нестерівський район Львівської області)....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Клірик Острозький
У розвитку реформаційних ідей, їх поширенні в Україні діячами Острозького культурно-освітнього центру чільне місце належить Клірику Острозькому. Це...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Кирило Транквіліон-Ставровецький
Братський вчений (теолог, філософ), письменник, церковно-освітній діяч, видавець-друкар К. Транквіліон-Ставровецький став одним з перших представників...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - ТЕОФАН ПРОКОПОВИЧ
У питаннях співвідношення філософії і теології, церковної організації, тлумаченні ряду богословських догматів постійним опонентом і суперником Ст....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Стефан Яворський
З Києво-Могилянською академією пов'язане життя та творчість Ст. Яворського, українського та російського письменника, церковно-політичного діяча,...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Іван Вишенський
Особливою схильністю до збереження православних традицій, обстоювання максимальної замкнутості української культури в давньоруських межах, повним не...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Дем'ян Наливайко
У розвитку реформаційних ідей, їх поширенні в Україні діячами Острозького культурно-освітнього центру чільне місце належить Клірику Острозькому. Це...
-
Відміна кріпацтва, розвиток капіталістичних відносин не тільки не знизили наявних суспільних суперечностей в Україні, а навпаки, ще більше посилили їх,...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Михайло Драгоманов
Лінію поміркованого лібералізму Київської громади проводив відомий український вчений-юрист Олександр Федорович Кістяківський. Він народився 26 березня...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Олександр Кістяківський
Лінію поміркованого лібералізму Київської громади проводив відомий український вчений-юрист Олександр Федорович Кістяківський. Він народився 26 березня...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - 1. "ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ" П. ЮРКЕВИЧА
Лекція 14 Академічна філософія в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. не була однорідною за своїм сприйняттям та осмисленням західноєвропейської...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Лекція 14
Лекція 14 Академічна філософія в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. не була однорідною за своїм сприйняттям та осмисленням західноєвропейської...
-
Лекція 14 Академічна філософія в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. не була однорідною за своїм сприйняттям та осмисленням західноєвропейської...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Мелетій Смотрицький
Серед перших ректорів Київської братської школи був український і білоруський письменник-публіцист, філолог, церковний та культурний діяч Мелетій (Максим...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Олександр Потебня
Романтизм, широко поширившись у першій половині XIX ст., сприяючи пробудженню української національної самосвідомості, продовжував зберігати свій вплив в...
-
Романтизм, широко поширившись у першій половині XIX ст., сприяючи пробудженню української національної самосвідомості, продовжував зберігати свій вплив в...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Тарас Шевченко
Як справедливо зазначається, цитатами з Шевченка, як цитатами з Біблії, можна доводити "все", і кожна "ідеологія" чи "партія" у нас може з тріумфом...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Григорій Сковорода
Народився Григорій Савович 22 листопада (3 грудня) 1722 р. у с. Чорнухи Лубенського повіту на Полтавщині в козацько-селянській родині. Початкову освіту...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Сергій Подолинський
Відміна кріпацтва, розвиток капіталістичних відносин не тільки не знизили наявних суспільних суперечностей в Україні, а навпаки, ще більше посилили їх,...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Юрій Немирич
Ю. Немирич народився 1612 р. на Житомирщині у родині вихідців з новгородського боярства, яка в XV ст. переселилася до Литви, отримавши тут великі землі....
-
Термін "книжник" мав свій глибокий зміст за часів Київської держави. "Книжником" називали людину, яка володіла знаннями, була закохана в книгу. По...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Феодосій Печерський
Про життя Луки нам майже нічого невідомо, проте ті свідчення, що дійшли до нас, дають підставу бачити в ньому діяча кола Ярославових "книжників",...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Лука Жидята
Про життя Луки нам майже нічого невідомо, проте ті свідчення, що дійшли до нас, дають підставу бачити в ньому діяча кола Ярославових "книжників",...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Іларіон
Термін "книжник" мав свій глибокий зміст за часів Київської держави. "Книжником" називали людину, яка володіла знаннями, була закохана в книгу. По...
-
Звертаючись до теми розвитку ренесансного гуманізму в Україні в XVI - першій половині XVII ст., слід підкреслити, що цей процес досить часто йшов поза...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Станіслав Оріховський-Роксолан
Серед українських гуманістів XVI ст. він займає особливе місце. Український і польський публіцист, історик, філософ, перший вітчизняний політолог в...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Кирило Туровський
Даних про життя та діяльність Климента Смолятича небагато. Відомо, що він був монахом Зарубського монастиря біля Києва. У 1147 р. київський князь Ізяслав...
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Леся Українка