Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Олександр Потебня
Романтизм, широко поширившись у першій половині XIX ст., сприяючи пробудженню української національної самосвідомості, продовжував зберігати свій вплив в Україні навіть тоді, коли на Заході він поступився Іншим культурним течіям. При всіх змінах соціальних і світоглядно-ціннісних орієнтацій романтизм знайшов свій вплив у поглядах українських письменників, поетів, учених, культурних діячів, особливо істориків і філологів. Звернення до минулого, спроби через його осмислення знайти вихід на сучасність, подати його як певні символи, образи, закодовані в народному житті минулого, народній культурі, творчості, мові, загальне захоплення ними є невід'ємним супутником творчості більшості українських культурних діячів (В. Антоновича, М. Драгоманова, О. Кістяківського, П. Чубинського та ін.). Особливо чітко романтичні традиції проявляються в творчості українського вченого Із світовим іменем, визнаного фахівця в галузі загального мовознавства, фонетики, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії О. Потебні.
Олександр Потебня
Загальна спрямованість досліджень О. Потебні про походження мови, взаємозв'язок мови і мислення мали значне філософське звучання, змістовну осмисленість і вимагали пошуку відповіді на питання, пов'язані з переробкою чуттєвого досвіду людини діяльністю її свідомості. При розгляді цих питань його не задовольняли як побудови німецької класичної філософії, так і гносеологія метафізичного матеріалізму, Уже в ранніх працях він піддає критиці суб'єктивний і об'єктивний ідеалізм за те, що перший приймає предмети і явища природи за втілення їх ідей, а другий заперечує об'єктивне існування світу. Визнаючи, слідом за Кантом і Гегелем, ідею творчої активності суб'єкта пізнання, Потебня не сприймає також метафізичного та вульгарного матеріалізму, які розглядали пізнавальний образ лише як механічну копію, фотографію дійсності. На основі досягнень сучасної йому науки він стає на шлях визнання первинності матерії і вторинності свідомості, стверджуючи, що якість предметів, їх властивості не можуть існувати в окремій ідеальній сутності від самих предметів. Визнаючи детермінізм (всезагальний універсальний зв'язок предметів і явищ світу), Потебня вказує на об'єктивність причинно-наслідкових зв'язків та відносин, на те, що матерія містить причину в самій собі, де мислення ідеальне є властивістю матерії. Основою пізнання є чуттєвий досвід, джерелом якого виступає об'єктивна реальність.
Однак, на думку Потебні, чуттєве сприйняття хоча і є основою пізнання, воно ще не дає нам знання субстанції, якості і дії, загального і необхідного, того, що становить фундамент науки. Це стає можливим завдяки наявності у людському мисленні раціональних форм пізнання. Тут Потебня слідує за Кантом, проте на відміну від нього заявляє, що визначальну роль у мисленні відіграє слово, мова. Лише завдяки мові людина змогла піднятись до вершини наукової діяльності і творчості. Тільки мова є засобом утворення понять, без яких неможлива ніяка наука.
Поставивши питання про співвідношення мови і мислення, О. Потебня передбачив саме ті колізії, що хвилюватимуть майбутніх представників гуманітарних наук, а його ідеї, розвинуті іншими дослідниками, приведуть до перевороту в багатьох галузях знання. Серед них розмежування мови і мислення, синхронії і діахронії навіть у більш сучасному, ніж у Ф. де Соссюра, розумінні. Переконання Потебні в тому, що світ можна сприймати через мову, що саме вона формує думку, дали змогу йому побачити у міфі, фольклорі, літературі (цих постійних об'єктах романтичних звернень) похідні по відношенню до мови моделі системи, до чого через тривалий час прийде потім тартусько-московська школа семіотики. Однак ріднить його з романтиками не просто звернення до міфів, фольклору, літератури.
Для Потебні так само, як і для романтиків, мова не є ізольованим феноменом. Вона нерозривно пов'язана з культурою народу. Так само, як В. Гумбольдт, він бачить у мові механізм, що породжує думку. В мові немовби закладено творчі потенції, думка проявляється через мову, де кожний акт мовлення є творчим процесом, в якому повторюється не готова істина, а відбувається постійний процес породження нової. Творцем мови є народ. Мова породжується "народним духом", який зумовлює національну специфіку мови. В майбутньому ця ідея "мови і нації" з ухилом в етнопсихологію отримає розвиток у працях багатьох дослідників, у тому числі М. Трубецького та Г. Шпета. О. Потебня один з перших застосував антиномії для описання явищ мови, ранніх стадій картин світу і, отже, був безпосереднім попередником структурних методів для описання мови і семіотичного підходу до надмовних феноменів. Через усі свої наукові дослідження він послідовно проводив ідею історизму, єдності теорії і практики, постійно наголошуючи, що теорія і практика в дійсності, в своєму наявному бутті пов'язані тісно і нерозривно одна з одною, відрізняючись між собою лише в думці, мисленні.
Елементи романтизму до певної міри вплинули на світоглядну основу соціальних ідей О. Потебні. Розглядаючи соціальні проблеми, він визначав вирішальну роль праці та знарядь виробництва у становленні суспільства, наголошував, що саме за рахунок мови і знарядь праці людина виділилася із тваринного світу. Основу суспільного прогресу вбачав у нагромадженні і передачі знань від покоління до покоління, де інтенсифікація суспільного прогресу залежить від того, хто здійснює передачу знань, в яких верствах суспільства проходить їх нагромадження. На його думку, віра у краще майбутнє людства є потребою людини, бо без такої віри людина по-людському існувати не може.
Підкреслюючи вирішальне значення народних мас у суспільному розвитку, Потебня звертав увагу також на роль та значення особи в історичних процесах. Він вказував на те, що без участі особи історія перестала б мати людський характер і перетворилася б на теологію. З повагою відносячись до усіх народів і народностей, він був глибоко переконаний в тому, що розвиток цивілізації відбувається в інтересах усього людства. З цієї точки зору виступав проти спроб використання досягнень цивілізації для пригноблення інших народів, стверджуючи, що подібні дії наносять шкоду всьому людству. Основними принципами у взаємовідносинах між народами Потебня вважав рівноправність і взаємоповагу. Постійно звертаючись до історії української мови, народної творчості, теоретично обгрунтовував право кожного народу розвивати свої здібності за допомогою рідної мови.
Вихідні положення та ідеї романтизму, крім О. Потебні, у другій половині ХІХ - на початку XX ст. за умов посилення національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність залишились співзвучними для таких видатних культурних та політичних діячів України, як М. Василенко, В. Винниченко, В. Липинський, І. Огієнко. Романтизм послуговував їм не тільки в плані теоретичних узагальнень, а й як світоглядні засади. Вироблені під його впливом теоретичні побудови переносились у практичну площину розбудови української національної державності.
Підводячи короткі підсумки висловленого, можна стверджувати, що, знайшовши для себе сприятливий грунт на теренах України, переломившись через специфічні особливості її соціокультурного буття, романтизм сприяв становленню нової української літератури, пробудженню національної самосвідомості українського народу, виявленню його національної ідентичності, виробленню історіософських, соціально-політичних значущих концепцій та ідей, орієнтованих на збереження народної пам'яті, мови, культури, захист їх окремості та подальший розвиток відповідно до нових історичних реалій.
Рекомендована І використана література
Ветко І. Філософська поезія Куліша // Філос. і соціол думка - 1994. - Ыв 11-12.
Білецькнй О., Бурлачу к В. Ми філологи // Сучасність - 1992 - N0 7. - С. 73-81.
Бородій М. К. Данило Михайлович Велланський. - К., 1992.
Велланский Д. М. Обозрение главного содержания философии естествознания. - СПб., 1812.
Велланский Д. М. Опытная, наблюдательная и умозрительная физика. - СПб., 1831.
Велланский Д. М. Пролиэия к медицине как основательной науке. - СПб., 1805.
Вільчнцькнй Ю. Олександр Потебня як філософ. - Л., 1995.
Войцеховський І. Микола Гоголь і українська минувшина // Київ, старовина. - 1994. - No 2.
Гоголь Н. В. Избр. произведения. - М., 1948.
Гоголь Н. В. Поли. собр. соч. - М., 1862. - Т. 1-4.
Грабович Джордж. Плоди колоніалізму та пастки постколоніалізму // Сучасність. - 1992. - № 7. - С. 57-63.
Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо // Сучасність. - 1992. - No 11. - С. 100-112.
Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа. - К., 1990.
Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. - М., 1986.
Записки о Южной Руси - Изд. П. Кулиша. - СПб., 1856-1857. - Т. 1-11
Зеленецкий К П. Опыт исследований некоторых теоретических вопросов. - М., 1835-1836. - Кн. I-IV.
Зеленецкий К. П. О языке церковнославянском. - Одесса, 1846. Зеров М. Твори: В 2 т. - К., 1990. - Т. 2.
З іменем Св. Володимира: Київ, ун-т у фактах, матеріалах та спогадах сучасників. - К., 1994
Єфремов С. Історія українського письменство (від початків до М. Костомарова). - Мюнхен, 1989. - ТІ.
Дйгрмло-Мефодіївське товариство. - К., 1990. - Т. I-III.
Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования. - СПб.; М.,
1883-1884. - Т. 1-4.
Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. - М., 1988
Костомаров Н. И. Лекции по русской истории. - СПб., 1861. - Ч. 1.
Костомаров Н. И. О преподавании на южнорусском языке // Київ, старовина. - 1992. - № 3. - С. 55-57.
Котляревський I. П. Твори. - К., 1980.
Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1992.
Куліш П. Листи з хутора. - СПб., 1861.
Кулиш П. Хуторская философия и удаленная от света поэзия. - СПб,. Б. г.
Кулиш П. А. Сочинения и письма. - К., 1908-1910. - Т. 1-5.
Куліш П. О. Вибрані твори. - К., 1968.
Курляндцев Н. ДО начале, постепенном розвитий и настоящем состоянии опытной физики. - Одесса, 1832.
Максимович М. История древнерусской словесности. - К., 1839. - Кн. 1.
Максимович М. Малороссийски я песни. - К., 1827.
Максимович М. А. Собр. соч. - К., 1876- 1888. - Т. 1-3.
Максимович М. Украинския народния песни. - М., 1834. - Ч. 1, кн. 1.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. - К., 1992.
Мнхневнч И. Об успехах греческих философов в теоретическом и практическом отношениях: Речь в торж. собр. Ришельевского лицея, 2-го июня 1839. - Одесса, 1839.
Михневич И. Г. Опыт простого изложения системы Шеллинга, рассматриваемой в связи с системами других германских философов. - Одесса, 1850.
Огієнко І. Українська культура. - К., 1991.
Основьяненко Грыцько. Малороссійския пов-ксти. - М., 1837.
Охрімович Ю. Політичний світогляд Шевченка // Київ, старовино. - 1994. - Nq 2.
Пінчук Ю. Ідеолог Кирило-Мефодіївського братство // Київ, старовина. - 1992. -№ 5.
Попович М. В. Микола Гоголь. - К., 1909.
Потебня А. А. Мысль и язык // Поли. собр. соч. - М., 1921. - Т. 1.
Потебня А. А. Обьяснения малорусских и сродных народных песен. - Варшава, 1883-1887. - Т. 1-2.
Потебня А. А. Слово и миф. - М., 1989.
Потебня О. О. Українські пісні в записах Олександра Потебні. - К., 1984.
Пресняков О. Поэтика познания и творчества. Теория словесности А. А. По-тебни.-М., 1980.
Пріцак О. Пророк // Київ, старовина. - 1994. - № 2.
Розумний Я. Маркіян Шашкевич - символ національного відродження //
Сучасність. - 1992. - № 6. - С. 138-143.
Русалко дністрова. - Львів, 1837.
Скуратівський В. Микола Костомаров // Сучасність. - 1992. - № 9. - С 152-156.
Степовик Д Християнство і Шевченко // Київ, старовина. - 1994. - N0 2.
Толочко П. Видатний історик України і Росії // Київ, старовина. - 1992. - № 5.
ЧижевськийД. Нариси історії філософії на Україні. - К., 1992.
Шевченко Тарас. Документи і матеріали. - К., 1963.
Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. - К., 1939-1964. - Т. 1-10.
Шевченко Т. Г. Твори. - К., 1978-1979. - Т. 1-5.
Схожі статті
-
Романтизм, широко поширившись у першій половині XIX ст., сприяючи пробудженню української національної самосвідомості, продовжував зберігати свій вплив в...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Маркіян Шашкевич
Відомий вчений у галузі біології, історії, мовознавства, етнографії, перший ректор Київського університету М. Максимович займає чільне місце серед...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Михайло Максимович
Відомий вчений у галузі біології, історії, мовознавства, етнографії, перший ректор Київського університету М. Максимович займає чільне місце серед...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Лекція 1
Лекція 1 Україна має свою багату історію, впродовж якої витворювалися високі зразки матеріальної та духовної культури, а в загальній скарбниці...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - ТЕОФАН ПРОКОПОВИЧ
У питаннях співвідношення філософії і теології, церковної організації, тлумаченні ряду богословських догматів постійним опонентом і суперником Ст....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Даниїл Заточник
Про життя, діяльність і особу Даниїла Заточника майже нічого невідомо. Одні вважають його князівським дружинником, дворянином, інші зараховують до...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Григорій Сковорода
Народився Григорій Савович 22 листопада (3 грудня) 1722 р. у с. Чорнухи Лубенського повіту на Полтавщині в козацько-селянській родині. Початкову освіту...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Георгій Кониський
Український і білоруський церковний діяч та мислитель Г. Кониський народився 20 листопада 1717 р. в м. Ніжин в старовинній дворянській родині. При...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Пантелеймон Кулиш
Світогляд П. Куліша формувався під впливом багатьох чинників. До них слід віднести казки, легенди, народні пісні, які він слухав у дитинстві, вивчення...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО КУРСУ
Лекція 1 Україна має свою багату історію, впродовж якої витворювалися високі зразки матеріальної та духовної культури, а в загальній скарбниці...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Герасим Смотрицький
Український культурно-освітній діяч Кіпріан народився в Острозі. Навчався у Венеції, був на Афоні. В 1594 р. закінчив Падуанський університет, де крім...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Кіпріан
Український культурно-освітній діяч Кіпріан народився в Острозі. Навчався у Венеції, був на Афоні. В 1594 р. закінчив Падуанський університет, де крім...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Станіслав Оріховський-Роксолан
Серед українських гуманістів XVI ст. він займає особливе місце. Український і польський публіцист, історик, філософ, перший вітчизняний політолог в...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Михайло Козачинський
У плеяді професорів Києво-Могилянської академії, що прокладали шляхи розвитку філософії в Україні, чільне місце належить Михайлу (Минуйлу) Козачинському...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Юрій Дрогобич
Важливе місце серед перекладних творів наукового гуртка київських книжників належить названим перекладам "Шестокрила" і "Космографії". В дусі традицій...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Іоасаф Кроковський
Сьогодні на сторінках публіцистичних та філософських праць все частіше зустрічаються посилання на збірних "Четы Мінеї" ("Книга житій святих"), цитування...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Данило Туптало (Ростовський)
Сьогодні на сторінках публіцистичних та філософських праць все частіше зустрічаються посилання на збірних "Четы Мінеї" ("Книга житій святих"), цитування...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Тарас Шевченко
Як справедливо зазначається, цитатами з Шевченка, як цитатами з Біблії, можна доводити "все", і кожна "ідеологія" чи "партія" у нас може з тріумфом...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Інокентій Гізель
Ідеї рівня європейської філософської культури обстоював у XVII ст. І. Гізель - український просвітник, церковний діяч, історик, філософ. Народився І....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Микола Костомаров
Впродовж свого життя М. Костомаров був істориком у повному розумінні цього слова, залишивши нам у спадщину близько 200 наукових праць, написаних на...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Єпифаній Славинецький
Лекції 8-9 1. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА 1648-1656 рр. ЇЇ ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ В УКРАЇНІ Важливою подією в історії українського народу стала його...
-
Лекції 8-9 1. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА 1648-1656 рр. ЇЇ ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ В УКРАЇНІ Важливою подією в історії українського народу стала його...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Іван Котляревський
Віколомним в історії відродження української культури С. Єфремов назвав 1798 рік, коли вийшла "Енеїда" І. Котляревського, яка завершила попередню...
-
Віколомним в історії відродження української культури С. Єфремов назвав 1798 рік, коли вийшла "Енеїда" І. Котляревського, яка завершила попередню...
-
Лекції 10-11 1. СУТНІСТЬ РОМАНТИЗМУ, УМОВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ І СПЕЦИФІКА Романтизм, засновниками якого стали діячі ієнського гуртка філологи Ф....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Лекції 10-11
Лекції 10-11 1. СУТНІСТЬ РОМАНТИЗМУ, УМОВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ І СПЕЦИФІКА Романтизм, засновниками якого стали діячі ієнського гуртка філологи Ф....
-
Лекції 10-11 1. СУТНІСТЬ РОМАНТИЗМУ, УМОВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ І СПЕЦИФІКА Романтизм, засновниками якого стали діячі ієнського гуртка філологи Ф....
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Лекції 8-9
Лекції 8-9 1. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА 1648-1656 рр. ЇЇ ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ В УКРАЇНІ Важливою подією в історії українського народу стала його...
-
Лекції 8-9 1. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА 1648-1656 рр. ЇЇ ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ В УКРАЇНІ Важливою подією в історії українського народу стала його...
-
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - "Шестокрил", "Космографія"
Важливе місце серед перекладних творів наукового гуртка київських книжників належить названим перекладам "Шестокрила" і "Космографії". В дусі традицій...
Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Олександр Потебня