Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П. П. - 25. Назвіть відмітні риси меркантилізму - першої економічної школи

Для досягнення позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за доцільне: 1) встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари; 2) всебічно обмежувати імпорт товарів; 3) не допускати вивезення з країни золота і срібла. Для раннього (монетарного) меркантилізму характерна теорія грошового балансу (монетарна), яка ставила два завдання: 1) зберігати гроші в певній країні; 2) залучити якомога більше грошей із-за кордону. Така політика стримувала розвиток зовнішньоторговельних зв'язків, розширення зовнішньої торгівлі, зростання капіталістичних форм господарювання.

24. У чому полягають характерні риси пізніх меркантилістів?

На цьому етапі торговельні зв'язки між країнами стають більш розвиненими, що було зумовлено заохоченням розвитку національної промисловості і торгівлі. Для пізнього меркантилізму (мануфактурного) характерним є те, що вони, на відміну від ранніх меркантилістів, акцент роблять не на активному грошовому балансі, а на активному торговому балансі. їх теорія активного торгового балансу грунтується на таких основних положеннях: 1) джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; 2) держава збагачується тим більше, чим більше товарний експорт переважатиме імпорт товарів; 3) головними засобами збільшення активного торгового балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині; 4) недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту іноземних товарів.

25. Назвіть відмітні риси меркантилізму - першої економічної школи

Меркантилізм - це й економічна концепція, і сфера економічної політики, що виникла у XVI ст. - в епоху Великих географічних відкриттів, розвитку торгового капіталу. Автори подібних економічних поглядів публікують свої трактати в Англії, Франції, Голландії, тобто в країнах, що переживали з кінця XV ст. промисловий розквіт.

Погляди меркантилістів - це ще не система поглядів, не завершена економічна теорія, а окремі спостереження, здогадки, висновки, вкраплені в трактати з практичними рекомендаціями на адресу государів і володарів.

Заслуга представників цієї школи полягає насамперед у постановці проблеми, якою має займатися економічна наука: що таке багатство, які його джерела?

Специфічна форма багатства, на їхню думку, - гроші у вигляді дорогоцінних металів (золота, срібла). Саме гроші є істинним багатством. "Нація, що має більше грошей, сильніша і більш багата". Гроші представляють багатство не у вигляді нерухомого скарбу, а у формі капіталу, що перебуває в постійному русі.

Джерелом припливу багатства, засобом примноження грошей є зовнішня торгівля. "Звичайним засобом для збільшення нашого багатства і грошей є зовнішня торгівля", - стверджує Томас Мен, головна праця якого так і називається: "Багатство Англії - у зовнішній торгівлі".

Звідси випливає одна з провідних ідей меркантилістів: щоб залучити в країну гроші, торгівля з іншими країнами повинна мати активний баланс. Державі та її громадянам слід якнайбільше товарів вивозити за кордон і якнайменше купувати заморських товарів. Примноженню багатства нації сприяє не тільки вигода зовнішньоторговельних зв'язків, а й розвиток власної промисловості, ремісничого і мануфактурного виробництва.

Меркантилісти, як правило, прихильники сильної державної влади. Вони ратують за підтримку торгівлі, ремесел.

Спостерігаються певні розходження у поглядах представників раннього (XV-XVI ст.) і пізнього (XVII ст.) меркантилізму.

Перша, рання, форма меркантилізму зосереджувала зусилля політики на залученні в країну грошей, золота, срібла (політика грошового балансу). Надалі погляди стають більш конструктивними. Пізній меркантилізм обгрунтовує гнучкішу політику. Його представники виступають за розвиток виробництва, особливо експортних галузей, обгрунтовують необхідність позитивного торгового балансу.

Прагнення мати активний торговий баланс породжує вимогу проводити протекціоністську політику. Така політика слугує інструментом боротьби з іншими країнами, засобом посилення політичної і військової сили.

Незважаючи на деяку спільність ідей, меркантилізм не був однорідним. Концепції і рекомендації представників цієї течії залежали від конкретних умов, особливостей господарського розвитку, зовнішньоторговельних зв'язків окремих країн.

Література

1. Економічна енциклопедія: У 3 т. - К.: Академія; Т.: ТАНГ, 2001.

2. Історія економічних вчень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко та ін. - К., 2001. - Розд. II.

3. Ковальчук В. М., Сарай МЛ. Економічна думка минулого і сьогодення: Навч. посіб. - Т., 2000. - Розд. І, II.

4. Леоненко П. М" Юхименко ПІ. Історія економічних учень; Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - Теми 2, 3.

5. Маибурд ЕМ. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. - М., 1996. - Гл. 1-3.

6. Ядгоров Я. С. История экономических учений. - М., 1999.-Темы 2,3.

Схожі статті




Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П. П. - 25. Назвіть відмітні риси меркантилізму - першої економічної школи

Предыдущая | Следующая