Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Проголошення в Україні радянської влади
Головним полігоном у відпрацюванні більшовицької національної політики для російських більшовиків стала Україна. З проголошенням більшовиками Росії республікою Рад, очолюваний В. Леніним Раднарком (уряд) спочатку визнавав за українським народом право на відокремлення і утворення самостійної держави Цей принцип проголошувався "Декларацією прав народів Росії". Однак невдовзі більшовики вже припускали можливість утворенні не суверенної держави в Україні, а лише "крайової" влади рад. На : думку ЦК РСДРП(б), "найвищі інтереси революції", що полягали у створенні "соціалістичного союзу трудящих" двох країн, вимагали боротьби з контрреволюцією. Національний рух оголошувався контрреволюційним і, відповідно, головний репрезентант його в Україні Центральна Рада,- також перетворювалася на контрреволюційну. Рада Народних Комісарів розпочала з нею запеклу боротьбу, що точилася під гаслом встановлення диктатури пролетаріату у формі радянської влади. Лише ця влада, на думку В. Ленін, могла забезпечити перехід до соціалізму народів Росії, в т. ч. українського. З метою реалізації цього гасла більшовики розгорнули в Україні широкомасштабну боротьбу за створення Рад і контроль над ними. За підрахунками істориків (В. Дорошкевич), на грудень 1917рі під впливом більшовиків було організовано близько 300 рад. Частіш з них, як, наприклад, у Донецько-Криворізькому басейні (там функціонувало 140 рад), виступили як органи диктатури пролетаріату
Авторитетні дослідники (Я. Дашкевич та ін.) на основі глибокого аналізу перебігу історичних процесів останніх місяців 1917р. доходять висновку, що новостворена червона Росія намагалася дискредитувати Центральну Раду як орган державно-політичної репрезентації й захисту інтересів усього багатоетнічного населення України, і з цією метою вдалася до кількох кроків.
По-перше. Пропагується ідея скликання Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Розрахунок полягав у тому, що на з'їзді буде обрано Центральний виконавчий комітет рад України, який замінить Центральну Раду, тобто відбудеться зміна влади мирним шляхом. Така реорганізація давала змогу розчинити Центральну Раду в лавах робітничих, селянських і солдатських депутатів і створити на їх основі український радянський уряд, вже з його допомогою підірвати владу УНР зсередини, замінивши її радянською владою. Проте, коли 4-5 (17-18) грудня 1917 р. у Києві зібрався з'їзд, то із 1300 делегатів більшовиків виявилося лише 124 (за іншими даними - 127) особи. (Це певною мірою відображало справжній вплив в Україні російських більшовиків. Зрештою, про незначний вплив партії більшовиків на українське населення свідчить і те, що на виборах до Всеросійських Установчих зборів за кандидатів РСДРП(б) проголосувало 10% українських виборців). В результаті, замість обрання нової Центральної Ради, підконтрольної РСДРП(б), з'їзд висловив чинній Центральній Раді повну довіру та підтримку її курсу на незалежність.
По-друге. З метою дестабілізації становища і спонукання Центральної Ради на поступки Раднарком ще 3 грудня 1917 р. прийняв і в день відкриття Всеукраїнського з'їзду рад у Києві надіслав телеграмою документ за підписами В. Леніна і Л. Троцького, який увійшов в історію під назвою "Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради".
У першій його частині Раднарком Росії підтверджував "право на самовизначення", визнавав "народну Українську республіку, її право зовсім відокремитись від Росії або вступити в договір з Російською республікою, про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними". Дослідники (М. Дорошко) звертають увагу, що визнання Раднаркомом права українського народу на самовизначення аж до повного відокремлення не завадило йому вже тоді направити в Україну свої військові загони (перші ешелони під командуванням М. Ховріна і Р. Сіверса прибули до Харкова 9 грудня 1917 р).
Друга частина документа побудована з позицій заперечення Раднаркомом Росії політики Центральної Ради. Зокрема, зазначалося, що вона веде "двозначну буржуазну політику", що виражалася в невизнанні рад і радянської влади в Україні, що вона "відмовилась скликати на вимогу Рад України крайовий з'їзд українських рад негайно", "дезорганізувала фронт" (відкликання українських частин, роззброєння "радянських військ, що перебувають на Україні", підтримка "кадетсько-каледінської змови" шляхом пропуску "через свою територію війська до Каледіна". На основі цього було зроблено висновок про неможливість визнати Центральну Раду як "повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української Республіки" Наприкінці цього принизливого й провокаційного документа Раднарком в ультимативній формі ставив ряд вимог до Центральної Ради і змінити свою політику щодо питань, викладених у "Маніфесті" і в разі неодержання задовільної відповіді на означені вимоги протягом 48 годин Раднарком оголошував Центральну Раду "в стані відкритої і війни проти Радянської влади в Росії і на Україні".
Звертаємо увагу, що посилання на ще неіснуючу тоді в Україні радянську владу яскраво свідчило про те, в якому напрямі планувався подальший хід подій в Україні. Генеральний Секретаріат, як відомо, відкинув цей ультиматум, розцінивши його як втручання у внутрішні справи УНР. Натомість делегати-більшовики та ліві російські соціалісти-революЦіонери, переконавшись у неможливості легітимним шляхом встановити радянську владу в Києві, однак намагаючись будь-що проголосити її в Україні, вдалися до третього кроку.
У ці дні у Харкові проходив Третій з'їзд Рад Донецько-Криворізького басейну. Керівництво Донецько-Криворізького обласного, Харківського міського більшовицьких партійних комітетів не вважало свою територію частиною України, а прагнуло об'єднатися з радянською Росією. Більшовицькі учасники Всеукраїнського з'їзду рад у Києві в результаті складних переговорів об'єднались з делегатами згаданого регіонального з'їзду рад, і проголосили своє зібрання "З'їздом Рад робітничих і солдатських депутатів Украв за участю частини селянських депутатів" (в історіографії відомий як "Перший Всеукраїнський з'їзд рад").
Варто наголосити, що чимало дослідників вважають цей за; неправомочним, оскільки із 140 Рад регіону на ньому було Приставлено лише 46 (за іншими даними - 47), тобто третина з усіх існуючих у регіоні рад, кількісно - 77 осіб. Тоді як регламент з'їзд) для його правомочності вимагав представництва не менш як поло вини рад області. Хоча за загальною кількістю присутніх, а також за представництвом регіонів і соціальних верств населення України харківський з'їзд аж ніяк не міг називатися Всеукраїнським. № ньому, однак, були проголошені рішення, які незабаром почали визначати подальшу історичну перспективу українського народ) Харківський Перший Всеукраїнський з'їзд Рад прийняв резолюції "Про організацію влади на Україні" та "Про самовизначенні України", що зводилися до кількох тез. По-перше. Україна проголошувалась "республікою Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів", однак офіційна назва, запроваджена Українською і Центральною Радою, зберігалася. Слід зауважити, що у документ" вживалися різні назви: "Українська Республіка", "Радянська Україна", "Україна", "Українська Радянська Республіка", "Україна".
Республіка Рад", "Українська Робітничо-селянська Республіка". Саму Центральну Раду з'їзд оголосив поза законом, усю повноту влади в республіці з'їзд перебрав на себе, а на місцях передав владу Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів. По-друге. З'їзд визначив Україну федеративною частиною Російської республіки. Це означало, що на територію України було негайно поширено чинність усіх декретів, ухвалених на той час ленінським Рад-наркомом. Між петроградським та харківським урядами проголошувалася, необхідна в інтересах робітників і селян усіх народів Російської Федерації, погодженість у цілях і діях тощо.
Схожі статті
-
Важливим чинником української національно-демократичної революції була діяльність українських політичних партій, програми яких відображали ідею...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи верховної державної влади
Функції органів верховної, в тому числі законодавчої (представницької), влади в Україні за доби Директорії УНР виконували власне Директорія, Конгрес...
-
Прихід до влади Павла Скоропадського зумовлювався низкою об'єктивних та суб'єктивних факторів, що пов'язуються із занепадом Української Центральної Ради....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Політико-правова лінія українського державотворення
З другої половини 1917 - початку 1918 рр. найчіткіше простежується на прикладі універсалів, звернень Української Центральної Ради програмного характеру....
-
Власне наукова історіографія предмета почалася від кінця XVIII ст. У перших дослідженнях (Михайла Антоновського "Історія про Малу Росію" (1798 р.), Якова...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Російські державні установи для управління Україною
Фактично після укладення "Березневих статей" розпочався процес поступового поширення в Україну влади, законів, розпоряджень і контрольних функцій...
-
Свого апогею українська козацька державність досягла в середині XVII ст., коли центр політичного життя України перемістила на Наддніпрянщину, де в...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Виконавча влада
Зосереджувалася в руках уряду - Генерального секретаріату (з січня 1918 р.- Ради Народних Міністрів). Політичну спрямованість та основні принципи...
-
Свого апогею українська козацька державність досягла в середині XVII ст., коли центр політичного життя України перемістила на Наддніпрянщину, де в...
-
Виникненню першої за порядком новітньої національної української державної формації передували падіння в Росії царського режиму та прихід до влади...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Виникнення радянської форми державності
Вочевидь, радянська держава в Україні була не питомо українською національною, не "місцевою" етнокультурною, а силоміць привнесеною ззовні, урізаною...
-
Вочевидь, радянська держава в Україні була не питомо українською національною, не "місцевою" етнокультурною, а силоміць привнесеною ззовні, урізаною...
-
Вочевидь, радянська держава в Україні була не питомо українською національною, не "місцевою" етнокультурною, а силоміць привнесеною ззовні, урізаною...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Політичний лад Російської імперії
Політичний лад Російської імперії впродовж XIX - початку XX а. (до 1906 р.) розвивався у рамках спадкової абсолютної монархії ш чолі з імператором, який...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Кодифікація права України-Гетьманщини
Правова система гетьманської України, що основувалася на численних джерелах, з одного боку, обумовлювала відносну автономію її правового укладу, а з...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Джерела права України-Гетьманщини
Джерела права в Україні-Гетьманщині можна умовно поділити на п'ять основних груп: 1) звичаєве право, 2) система "попередніх прав", 3) акти української...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Періодизація історії держави і права України
В основу періодизації історії держави і права України автором покладено проблемно-хронологічний принцип поділу процесу розвитку державно-правових форм,...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Представницька (законодавча) влада
Майбутню Україну Українська Центральна Рада уявляла демократичною державою, в якій державна влада поділялася б на законодавчу, виконавчу й судову. У...
-
Політичний лад Гетьманщини в умовах занепаду української козацької державності XVIII ст. зазнавав суттєвих змін у напрямах: вжиття заходів російським...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Утвердження системи вищих органів державної влади
Процес формування державної території козацької України періоду Національної революції перебував у прямій залежності від ратних успіхів української...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Поліція в структурі державного механізму
Поліція в структурі державного механізму Російської імперії відігравала виняткову роль. Тривалий час поліційна влада поєднувалася з адміністративною та...
-
Процес формування державної території козацької України періоду Національної революції перебував у прямій залежності від ратних успіхів української...
-
Метою УЦР із самого початку було здійснення віковічних прагнень українського народу - законодавчо закріпити відповідні нормативно-правові засади....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Особливості законодавчої діяльності
Метою УЦР із самого початку було здійснення віковічних прагнень українського народу - законодавчо закріпити відповідні нормативно-правові засади....
-
Оригіналу документа, про який ідеться,- "Прохальних пунктів", Статей Б. Хмельницького чи більше відомого як Березневі статті,- не збереглось. Є лише...
-
Збройна боротьба, що її вели ОУН і УПА проти фашистського і сталінського тоталітаризму, вимагала консолідації нації: створення всеукраїнського...
-
Встановлення окупаційної влади зумовлювалася успіхами гітлерівців на східному театрі воєнних дій (на той час майже вся Україна була під німецькою...
-
Румунська урядова політика в галузі адміністративного устрою на українських етнічних землях полягала у намаганні уніфікувати як адміністративний поділ...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Організація місцевої влади і самоврядування
Особливу увагу Українська Національна Рада приділяла організації органів влади і управління на місцях. Згідно з її розпорядженням (1 листопада 1918 р.),...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Вищі органи державної влади і управління
Систему вищих органів державної влади і управління ЗУНР становили: Українська Національна Рада, яка за характером утворення й складом була...
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Проголошення в Україні радянської влади