Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Складність угоди

З'ясуємо питання про склад і вплив чинників на зменшення/збільшення витрат моніторингу та попередження опортунізму всередині організації у міру її зростання. Адже було б неприпустимим спрощенням говорити про пряму пропорційність внутрішніх витрат фірми та її розмірів.

Основними чинниками вибору оптимального контракту для конкретної угоди є ступінь:

1) специфічності активів, з приводу яких укладаються угоди;

2) невизначеності, що супроводжує реалізацію контракту;

3) схильності сторін контракту до ризику;

4) складності угоди;

5) співвідношення ціни доступу до закону і ціни нелегальності.

Специфічність активів

Поняття "специфічність активу" застосовують до тих із них, використання яких дає максимальний ефект у межах певного контракту. Будь-яка зміна складу учасників угоди призведе до зменшення її результативності. Специфічність активу залежить від легкості, за допомогою якої йому можна знайти альтернативні варіанти використання та альтернативних користувачів, не завдаючи шкоди ефективності його застосування. Розрізняють такі види специфічності активів:

1) за місцем розміщення активів {site specificity). Виникає в умовах обмеженої мобільності активів у просторі: природні ресурси, вигідне економ і-ко-географічне розташування;

2) за технологією {physical asset specificity): інвестиції в устаткування для виробництва певного компонента;

3) за людським капіталом (human asset specificity): полягає у володінні людиною особливими знаннями і навиками, необхідними для виконання певних операцій;

4) за торговими марками (товарними знаками);

5) за інвестиціями у виробничу інфраструктуру, розраховану на потреби певного споживача;

6) за часом (temporal specificity), що є варіантом технологічної специфічності: потреба в тому або іншому ресурсі виникає в певний момент часу.

Специфічний актив (ресурс) - актив, максимальний ефект від використання якого досягається в межах певного контракту (або цінність якого в коаліції вище, чим поза нею). Такий актив важко замінити та знайти альтернативне застосування. Якщо цінність ресурсу не залежить від долі та поведінки коаліції усередині неї та за її межами, оплачуватиметься однаково, то такий ресурс називається загальним.

Зростання ступеня специфічності активів збільшує стимули до порушення умов контракту і підвищує привабливість використання владних відносин як гаранта виконання контракту.

З урахуванням ступеня специфічності активів зобразимо межу між фірмою та ринком (рис. 16.3).

Невизначеність

Збільшення невизначеності, а отже, потреби коригувати умови контракту, зумовлює зростання привабливості імпліцитної угоди і відповідно зниження привабливості класичної. Це пояснюється насамперед динамікою витрат на укладання контракту.

межа між фірмою та ринком

Рис. 16.3. Межа між фірмою та ринком: С - різниця виробничих витрат у разі виробництва усередині фірми і витрат на придбання ідентичної продукції на ринку (можлива економія витрат шляхом агрегації попиту, економії на масштабах виробництва),G - різниця управлінських витрат усередині фірми і покупки на ринку, К* - ступінь специфічності активів, за якого вигідніше укладати угоди всередині підприємства ("межа" фірми).

Динаміка ефективності неокласичної угоди має нелінійну форму. За низького ступеня невизначеності немає потреби переглядати положення контракту у процесі його переукладання. Навпаки, висока ймовірність "шоків" у ринковій кон'юнктурі робить неефективними дво - і тристоронні узгодження: постановка під питання перспектив бізнесу відсуває на задній план піклування про інтереси партнера (рис. 16.4).

В інтервалі [0, А] найвигіднішим є класичний контракт, [А, В] - неокласичний, [В, +∞] - імпліцитний.

Графічно зобразимо вплив двох чинників - ступенів специфічності активів і невизначеності (рис. 16.5)2.

Схильність сторін до ризику

Вплив ступеня схильності сторін контракту до ризику на вибір оптимальної форми контракту такий. У разі нейтральності обох сторін угоди до ризику в однаковому ступені для них найліпше

взаємозалежність невизначеності й ефективності

Рис. 16.4. Взаємозалежність невизначеності й ефективності

вплив ступенів специфічності активів і невизначеності

Рис.16.5. Вплив ступенів специфічності активів і невизначеності

Укласти класичний контракт. За умови нейтральності до ризику однієї сторони і супротивності - іншої оптимальним варіантом є імпліцитна угода (противник ризику стає агентом). В інших випадках вигідніше підписати неокласичний контракт.

Складність угоди

До поняття "складність угоди" належать її структура (кількість, найменування правочинностей і термін обміну ними сторонами) та пов'язаний з нею обсяг інформації, необхідний для специфікації умов контракту. Наприклад, найпростіша угода полягає в купівлі-продажу стандартного товару з оплатою за готівку в момент його передачі покупцеві. Вплив ступеня складності угоди на вибір оптимального контракту може бути представлений у вигляді наступної евристичної моделі. Привабливість класичного контракту зменшується в міру зростання складності угоди, адже всі її деталі слід експліцитним чином зафіксувати в контракті. Не зважаючи на необов'язковість визначення ex ante в межах імпліцитної угоди, вона не пристосована для укладання, якщо припускає застосування складних схем розподілу ризику і складні конфігурації розподілу правомочностей між учасниками. Чинник, що обмежує, - обов'язковість передання агентом права контролю над власними діями принципалу. Отже, найскладніші угоди найвигідніше підписувати на основі неокласичного контрактного права.

Ціна доступу до закону

Є різна залежність між ціною доступу до закону і типами контрактів. Графічно вона зображена на рис. 16.6. Лише витрати на укладання класичного контракту безпосередньо залежать від ціни доступу до закону, адже тільки така угода допускає винятково судову процедуру захисту сторонами своїх інтересів і виключно юридичний механізм накладення санкцій. Від обсягів ефективності діяльності державних правоохоронних органів залежить привабливість класичного контракту. За високих витрат доступу до закону, порівняно з витратами нелегальності, оптимальним буде вибір імпліцитної угоди, своєрідної судової правоохоронної системи в мініатюрі.

Привабливість неокласичного контракту практично не залежить від порівняльної величини ціни доступу до закону і витрат нелегальності, тобто цей вплив не можна визначити евристично, оскільки такий контракт поєднує складові і легальної, і нелегальної системи прав власності.

Отже, організація - це, по суті, командна економіка в мініатюрі. Саме з цим пов'язані обмеження внутрішнього зростання організації: збільшення масштабів організації призводить до зростання витрат моніторингу і попередження опортунізму. Точніше межа між інститутом (ринком) та організацією (фірмою) визначається за допомогою аналізу ступеня специфічності активів, невизначеності, схильності до ризику сторін угоди, складності угоди і співвідношенням ціни доступу до закону та витрат нелегальності.

ціна доступу до закону і витрати нелегальності

Рис. 16.6. Ціна доступу до закону і витрати нелегальності



Схожі статті




Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Складність угоди

Предыдущая | Следующая