Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 2. Створення та діяльність нейтральних і неупереджених інститутів
Загальновідомо, що довіра до закону зміцнюється за умови активної участі суспільства в роботі над проектами законів - або за допомогою представників, або безпосередньо. За винятком усенародного обговорення проекту Конституції, українське суспільство, на жаль, не має права брати участь у такому. Намагання залучити громадськість до певних обговорень під час підготовки законодавства у більшості випадків має формальний характер. Навіть за соціалізму законодавча "творчість" в Україні втілювалася у громадських дискусіях. Окремі важливі пропозиції обговорювали найчастіше представники соціальних груп з особливими інтересами, тобто особи, котрих направляла партія, яка правила, на керівні посади в ті чи інші організації. Варто визнати прогрес із цих питань у розвитку українського суспільства, але Україна ще не досягла "результативного" демократизму. Закони готують невеликі, як правило, зацікавлені у їх прийнятті, групи. Більше того, навіть напрацьовані на основі консенсусу різних політичних сил під час публічних дискусій раціональні підходи лише іноді відображаються в урядових або законодавчих документах.
Україна ще не має спеціального закону, що забезпечував би широку участь громадян у процесі підготовки законодавства. Пріоритетом тут є уряд і відповідні відомства. Між тим українське суспільство уже досягло того рівня розвитку, щоб приймати закон, спрямований на врахування суспільної думки (хоча б у мінімальній мірі). Подібний закон визначав би форми такого врахування і встановлював зобов'язання інформувати представників груп специфічних інтересів та обговорювати їх позиції. Останні вибори в Україні (2007 р.) засвідчили політичну зрілість і активність суспільної думки. Ігнорування цього факту з боку держави зумовлює посилення нігілізму та збільшення рівня пасивності українських громадян і недовіри до держави загалом.
2. Створення та діяльність нейтральних і неупереджених інститутів.
У трансформаційний період в Україні набули чинності такі інститути, як: Національний банк; банківська система і, можливо, деякі фінансові інститути контролю; державна рахункова палата; енергетична комісія; антимонопольний комітет, що підтримує конкуренцію.
Загальною властивістю у діяльності цих інститутів є те, що вони не надто політизовані та залишаються, наскільки це можливо, осторонь від щоденної політичної боротьби, намагаючись зберігати нейтральність і неупередженість, їх значущість у сучасній ринковій економіці України неоцінима, тому рішення, прийняті ними, мають грунтуватися виключно на професіоналізмі. Чесність і професіоналізм їх керівників та співробітників мають бути гарантією того, що вони перебувають над політичними конфліктами і не беруть участь у боротьбі представників професіональних і партійних інтересів. Діяльність цих інститутів має бути не менше неупередженою, ніж рішення незалежних судів. Зрозуміло, що таких інститутів, діяльність яких має бути нейтральною та неупередженою, в українському суспільстві досить багато. Рішення, що приймаються ними, значною мірою формують ступінь довіри чи недовіри українського пересічного громадянина та суспільства загалом до держави, адже ці інститути виконують функції державного регулювання і/або контролю не тільки в державному секторі чи економіці в цілому, але й в інших сферах суспільного життя.
У процесі реалізації зазначених очікувань у діяльності інститутів України з'являється низка проблем. Навіть якщо загалом йдеться про нейтральність і неупередженість того чи іншого суспільного інституту, проблема суспільної довіри виникає на етапі вибору і призначення його керівника. Згідно з Конституцією України для більшості суспільних інститутів це право громадян делегують Президентові, Прем'єр-міністру та Верховній Раді України. Ширше коло, наприклад, більшість у Верховній Раді України, з урахуванням поданих пропозицій, мають право розглядати певну кандидатуру з погляду того, наскільки вона відповідає їх інтересам. Отже, процедура висування, затвердження і підписання відповідного указу (наказу) свідчить, що навіть під час призначення на ту чи іншу державну посаду не може бути повної незалежності. Незважаючи на те, що в суспільній структурі інститут формально нейтральний, його керівник може виявитися прихильником певного політичного напряму і на практиці буде лояльним стосовно політичної партії або конкретного політика, за допомогою яких він зайняв цю посаду.
Значно складніші проблеми виникають у процесі формування інститутів влади. У цьому разі довіра не можлива без контролю. Як свідчить досвід трансформаційного періоду розвитку українського суспільства, в більшості випадків контролю над інститутами влади немає або його здійснюють лише формально. Це наслідок того, що у значній частині випадків порушується зв'язок між покладанням конкретної відповідальності на керівника і виконанням ним службових обов'язків. Ступінь безвідповідальності і зловживання владою безпосередньо пов'язаний із терміном призначення керівника на посаду. Довготривалий термін (можливо до смерті) зміцнює його неупередженість і незалежність. Проте процес призначення суддів до смерті на посаду має і свої мінуси: контроль над їх діяльністю ще більше послаблюється та ускладнюється механізм звільнення не надто чесних і недостатньо кваліфікованих працівників.
Контроль - складова управління економічними об'єктами і процесами, сутність якої полягає у нагляді за ними з метою перевірки їх відповідності стану, передбаченому законами, юридичними нормативними актами, а також програмами, планами, договорами й угодами.
Україна нині має суперечність, характерну для демократичної форми організації держави. За період демократичних перетворень у країні створено основи гарантій демократичного устрою суспільства - багатопартійна система, суперництво партій і залежність уряду від парламентської більшості. Разом із тим у політичному житті українського суспільства спостерігається намагання викликати у громадян довіру до тих, хто виконує державні функції, переконати їх, що ці люди є професіоналами і працюватимуть незалежно від партій, внутрішньої політики, яка проводиться в країні, і парламенту. Але потрібно не лише словесно переконувати, а й здобувати довіру за допомогою практичної діяльності. Адже у представницькій демократії це вважається найефективнішим шляхом зміцнення довіри, оскільки передача функцій з прийняття важливих рішень професіоналам, яких призначають, - неминучий процес. Наявність такого протиріччя в демократичному суспільстві ще потребує теоретичного вирішення.
Схожі статті
-
Загальновідомо, що довіра до закону зміцнюється за умови активної участі суспільства в роботі над проектами законів - або за допомогою представників, або...
-
10.1. Інституціональні основи створення держави довіри У всіх країнах чесність і довіра завжди відігравали важливу позитивну роль у суспільному...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 1.3. Економічні функції інститутів
У попередніх підрозділах ми розглядали основні підходи до сутності поняття інституту. Найбільш узагальнене із сучасних визначень інституту розкриває його...
-
2.1. Місце і роль сучасної інституціональної теорії у розвитку економічної науки За останнє десятиліття у світовій та вітчизняній економічних науках...
-
10.1. Інституціональні основи створення держави довіри У всіх країнах чесність і довіра завжди відігравали важливу позитивну роль у суспільному...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 2.5. Інституціоналізм в Україні
З'ясування питань, пов'язаних із предметом і методологією інституціоналізму, етапами його становлення і розвитку, структурою, визначенням місця і ролі в...
-
2.1. Місце і роль сучасної інституціональної теорії у розвитку економічної науки За останнє десятиліття у світовій та вітчизняній економічних науках...
-
У системі сучасного економічного знання поєднання економічної теорії та практики все більше усвідомлюють як проблему. Відповідно в методології...
-
Система захисту прав інтелектуальної власності - дуже складна структура. Вона охоплює як загальне, так і спеціальне, як внутрішнє, так і міжнародне...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Типи ринкових інститутів
Доказом формування змісту та меж інститутів ринку є аукціон. Для досягнення угоди про ціну під час аукціонного торгу передбачені специфічні методи,...
-
Розділ 4 ТЕОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА - ГЛОБАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА 4.1. Формування і розвиток теорії інформаційного...
-
Розділ 4 ТЕОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА - ГЛОБАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА 4.1. Формування і розвиток теорії інформаційного...
-
Розділ 4 ТЕОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА - ГЛОБАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА 4.1. Формування і розвиток теорії інформаційного...
-
Загальновизнано, що традиційний ("старий") інституціоналізм формувався наприкінці XIX - на початку XX ст. насамперед у США, а неоінституціоналізм - у...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Визначення ринку
3.1. Ринки як інституціональна угода Дослідження ринку та його стану - одна із провідних тем економічної науки. В економічній літературі, включаючи...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 7.2. Структура інтелектуальної власності
Категорія "інтелектуальна власність" досить складна і різноманітна. Тому замість розрізнення і характеристики її складових і нині часто все зводиться...
-
Розвиток досліджень у галузі економічної теорії технологічних змін призвів до того, що раніше загальний, невизначений, навіть аморфний науково-технічний...
-
Фактор виробництва визначає найголовнішу ознаку економіки і суспільства. Коли поряд із працею та землею з'явився новий фактор виробництва - капітал, то...
-
Поняття "теорія постіндустріального суспільства" вживається у вузькому розумінні, коли безпосередньо йдеться про третій етап чи "третю хвилю" людської...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Переваги і недоліки вільного ринку
Для соціально-економічного розвитку характерні такі основні типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований та деформований. Нерозвинений ринок - це...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 3.3. Типологія ринків та їх функції
Для соціально-економічного розвитку характерні такі основні типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований та деформований. Нерозвинений ринок - це...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 3.1. Ринки як інституціональна угода
3.1. Ринки як інституціональна угода Дослідження ринку та його стану - одна із провідних тем економічної науки. В економічній літературі, включаючи...
-
3.1. Ринки як інституціональна угода Дослідження ринку та його стану - одна із провідних тем економічної науки. В економічній літературі, включаючи...
-
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Етапи розвитку інституціоналізму
У розвиткові й еволюції інституціоналізму як впливового напряму сучасної економічної теорії відбулося три етапи. Для кожного з них характерна своя...
-
5.1. Взаємозв'язок науково-технологічного розвитку з інституціональними змінами суспільства Класична політична економія і марксизм наголошували на тому,...
-
Одним із ключових понять, що виражає сутнісні процеси у техніко-еко-номічному розвитку, є технологічний спосіб виробництва. Це техніко-технологічний...
-
5.1. Взаємозв'язок науково-технологічного розвитку з інституціональними змінами суспільства Класична політична економія і марксизм наголошували на тому,...
-
Ключовою категорією ринкового господарства є вартість, яка відіграє роль загального еквівалента у процесі обміну товарами, а еквівалентні, вартісні...
-
Проблема ринкового господарства та його основної категорії - вартості - посідає чільне місце в економічній теорії. Первісна форма суспільного виробництва...
-
Капітал - категорія складна й багатогранна. Історично капітал виступає насамперед як гроші, що самозростають. Таке тлумачення сутності капіталу логічне...
Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 2. Створення та діяльність нейтральних і неупереджених інститутів