Інноваційний менеджмент - Скрипко Т. О. - 8.1. Ефективність інноваційної діяльності

8.1. Ефективність інноваційної діяльності

Кількісну оцінку інноваційних проектів здійснити дуже складно. Найбільші труднощі полягають у тому, що інноваційний підрозділ найчастіше проводить дослідження, які неможливо безпосередньо пов'язати з ринковим попитом і прогнозом прибутку. Більшість - це участь у програмах, спрямованих па вдосконалення існуючих процесів або продукції. У такому випадку розглядають успішні і неуспішні програми.

Наприклад, досить потужна молочна компанія "Галичина" за річного товарообороту 224,3 млн. грн. витрачає на логістичні операції 4,4 % собівартості продукції. Водночас, на оптимізацію логістики і дистрибуції (впровадження концепції "Оптимізація ланцюга постачання") витрачено 3,5 мли грн., що становить 1,5 % товарообороту. Отже, суми досить значні, але остаточні висновки про правильність таких дій можна буде зробити лише через певний час*8.

*8: {Роик Т. Банальные шаги и эксклюзивные разработки // Инвест. Газета. - 25.06. - 01.07.2007.}

Успішними можна вважати такі результати: виплата організації за використання патенту, ліцензії; зміна ціпи або собівартості удосконаленого процесу або продукту; збільшення прибутку внаслідок впровадження інновації; вдосконалення організаційної структури менеджменту, методів роботи, розподілу та делегування повноважень окремих спеціалістів, кооперації, спеціалізації, децентралізації. Інша складність визначення ефективності інноваційного проекту полягає в тому, що календарний рік - доволі короткий період часу для докладної оцінки результатів інноваційної діяльності. З огляду па специфіку проектувальної діяльності, науковці рекомендують аналізувати результат з інтервалом приблизно у п'ять років.

Інженерна експертиза визначає технічне впровадження ідей, покладених в основу проекту. Ух пале пню рішення про фінансування передує професійний аналіз здійсненності потенційних переваг проекту. Коли йдеться про не схожий до попереднього напрям досвіду і діяльності підприємства, реалістичність, здійсненність знижуються.

Так, відомий випадок, коли в процесі конверсії авіабудівне підприємство розробило проект випуску тролейбусів, не маючи досвіду конструювання пасажирського електротранспорту. В результаті модель забракували і підприємство зазнало збитків.

Для об'єктивного оцінювання проекту рекомендується провадити експертизу за такими принципами:

- наявність незалежної групи дослідників, що виступають арбітрами в спірних ситуаціях за результатами експертизи;

- проведення попереднього прогнозування і планування витрат па середньострокову перспективу для визначення приблизної ефективності;

- методи контролю повинні бути взаємопов'язані з перспективами розвитку системи керівництва науково-технічною політикою на державному рівні.

Під час експертизи проектів необхідно визначити потенційний вплив результатів досліджень або розробок на соціальне, економічне й екологічне середовища.

Експертиза передбачає не тільки кількісну, а й якісну оцінки проектів. Ухвалюючи рішення, враховують оцінки, висловлені кожним членом експертної групи. Експерти мають право вимагати будь-яку інформацію щодо проекту. До кожної експертної групи можна залучати висококваліфікованого представника замовника експертизи. Експертну оцінку дають па основі аналізу наукового утримання проекту і наукового потенціалу автора (або авторського колективу). За аналізу наукового утримання проекту враховують:

- чіткість викладу задуму проекту (чітке, нечітке);

- чіткість визначення цілі та методів дослідження (чітко, нечітко);

- якісні характеристики проекту (фундаментальний, міждисциплінарний або системний, прикладний характер);

- наукову роботу (значна наукова і методологічна робота з вирішення сформульованої в проекті проблеми; публікації зі заданої теми; науково-методичне опрацювання проблеми);

- новизну проблеми (автором уперше сформульована і науково обгрунтована проблема дослідження; запропоновані оригінальні підходи вирішення проблеми; сформульована в проекті проблема дослідження відома науці й автор не запропонував оригінальні підходи до вирішення проблеми).

Науковий потенціал авторського колективу оцінюють з урахуванням аналізу наукового утримання проекту (автор/учасники можуть виконати заявлену роботу; експерт не впевнений у можливості виконати заявлену роботу).

Отже, експерт повинен не тільки дати опис проекту, а й оцінити його актуальність для конкретної галузі знань; чи належить проект до пріоритетних напрямів досліджень; новизну поставленої проблеми; перспективи розвитку проекту; якісний склад учасників, а також обгрунтувати за вищенаведеною системою оцінки. Для експериментально-лабораторних досліджень експертиза передбачає відповіді на такі питання:

- чи підготовлені програми досліджень?

- чи підготовлені анкети для опитування?

- чи проведене пілотажне дослідження?

Передбачені три рівні експертизи. Перший рівень - попередній розгляд проекту і вирішення таких завдань: підбір проектів для участі в експертизі другого рівня; упорядкування вмотивованих висновків щодо відхилених проектів; визначення експертів з кожного проекту, який пройшов на індивідуальний (другий) рівень експертизи. Формалізація результатів па другому рівні експертизи здійснюється па рейтинговій основі. На третьому рівні дається висновок щодо проекту (можуть бути внесені корективи до загального рейтингу проекту, ухвалюють рішення щодо фінансування). Індивідуальний рейтинг проекту розраховують за формулою:

R = R1 + R2, (8.1)

Де R - загальний рейтинг проекту; R1, r2 - коефіцієнти, що враховують відповідно наукову цінність проекту і реальність виконання проекту у визначений термін.

Коефіцієнт R1 визначає можливість забезпечення під час виконання проекту нових принципових результатів; значне просування в межах цього напряму; впливу на прогрес у цій або суміжній науковій ділянці. Коефіцієнт R2 враховує науковий рівень керівника і потенціал очолюваного ним колективу; наукову роботу і публікації з теми; інформаційне, лабораторне і матеріальне забезпечення проекту; коректність розподілу завдання за станами, результатами і термінами роботи.

Схожі статті




Інноваційний менеджмент - Скрипко Т. О. - 8.1. Ефективність інноваційної діяльності

Предыдущая | Следующая