Інформаційні системи і технології в банках - Страхарчук А. Я. - РОЗДІЛ 6 ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО БАНКІВСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

6.1. СИСТЕМА ЕЛЕКТРОННОГО БІЗНЕСУ: ЕЛЕМЕНТИ, МЕХАНІЗМ ДІЇ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Процес комерціалізації інформаційної сфери і перенесення ділової активності та частини бізнес-процесів у кібернетичний простір став одним із факторів, що породжує нову економіку (on-line economy). Внаслідок цього з'явився новий перспективний та динамічний сектор економіки - електронний бізнес. Термін "електронний бізнес" (е-бізнес) означає "здійснення бізнесу електронним шляхом" (Європейська комісія, 1997). Сторони електронного бізнесу, укладаючи угоди, замість фізичного обміну або безпосереднього контакту, вдаються до електронного способу взаємодії.

Інформаційні мережі (Intranet, Extranet, Internet) є середовищем, у якому відбуваються сучасні бізнес-процеси, та одночасно - інфраструктурним забезпеченням електронного бізнесу. Internet є універсальним діловим середовищем, що поєднало компанії між собою та з аудиторією споживачів, у ньому відбувається взаємодія всіх суб'єктів ринку щодо купівлі і продажу товарів та надання послуг, Intranet призначений для обміну інформацією всередині компанії, Extranet - для обміну інформацією зі зовнішнім світом: надання доступу до формалізованої інформації і корпоративних служб віддалених підрозділів компанії, дилерської мережі, гуртових покупців тощо.

Сучасна економічна література відображає різні підходи до визначення поняття "електронний бізнес". Згідно з визначенням компанії IBM, е-бізнес - це процес використання мережевих технологій для спрощення, поліпшення та збільшення продуктивності виробничих процесів, що дає можливість компаніям легко контактувати з партнерами, дилерами та клієнтами, об'єднувати бази данних та оперативно здійснювати свою діяльність, тобто це підвищення ефективності бізнес-процесів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Управління торгівлі Американського бюро перепису (U. S. Census Bureau) розглядає е-бізнес як будь-який процес, що здійснюється бізнес-структурами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та мереж.

Згідно з визначенням, що наводиться в online-словнику Internet, електронний бізнес - це всі форми підприємницької діяльності, які відбуваються в електронній формі.

Узагальнюючи наведені вище визначення, можна стверджувати, що е-бізнес - це якісно нова модель інтегрованої економічної діяльності, яка базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій та мереж як унікального макроекономічного середовища та основного засобу виробництва для оперативної комерційної та фінансової діяльності з метою підвищення ефективності наявних або широкого, динамічного розвитку нових сегментів бізнесу та отримання стабільного соціально-економічного ефекту.

Електронний бізнес охоплює всі види підприємницької діяльності, що здійснюються в кібернетичному просторі, а саме: елеістронну торгівлю, електронну рекламу, електронний маркетинг, електронний рекрутинг тощо (рис. 6.1).

основні сфери електронного бізнесу

Рис. б. 1. Основні сфери електронного бізнесу

Базуючись на нових способах взаємодії виробників, посередників, споживачів, а також на нових специфічних методах просування товарів на ринку, електронний бізнес водночас не заперечує традиційних форм взаємодії економічних суб'єктів та шляхів руху матеріальних благ і послуг, а доповнює їх.

Е-бізнес дає компаніям можливість забезпечити конкурентні переваги завдяки зменшенню видатків на взаємодію, розширенню ринків і сфери діяльності та виявленню нових каналів збуту, залученню нових та поліпшенню обслуговування старих клієнтів, більшій мобільності та оперативності щодо прийняття управлінських рішень.

Сьогодні електронний бізнес динамічно розвивається, і підприємницька діяльність у традиційних сегментах економіки пристосовується до вимог "нової економіки" і цілком або частково переноситься в кібернетичний простір. Комерційний потенціал мережі Internet, кількість користувачів Internet невпинно зростає, внаслідок чого електронний бізнес перетворився в один із пріоритетних напрямів розвитку підприємницьких структур.

До головних цілей електронного бізнесу належать:

- прискорення бізнес-процесів;

- підвищення привабливості компаній як роботодавців;

- краща відповідність запитам та потребам клієнтів;

- прискорення процесів пристосування компаній до ринкових змін;

- краща комунікація та підвищення продуктивності;

- поліпшення іміджу та підвищення репутації компаній;

- зменшення видатків та раціоналізація;

- розширення ринку;

- отримання нових клієнтів;

- підвищення відкритості та прозорості бізнес-процесів;

- розвиток нових сфер діяльності;

- підвищення міграційної здатності.

Для досягнення цілей електронного бізнесу потрібно мати взаємопов'язаний комплекс компонентів, до яких належать:

- підсистеми обміну інформацією;

- підсистеми електронного документообігу;

- підсистеми управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, людськими);

- підсистеми глобального пошуку інформації, збору та спільного використання знань;

- корпоративні представництва в кібернетичному просторі, інтегровані з іншими підсистемами компанії;

- підсистеми електронної торгівлі для організації продажу і закупівель;

- підсистеми взаємодії з партнерами і клієнтами;

- підсистеми обліку ресурсів (склад, логістика) тощо.

Деякі елементи електронного бізнесу функціонують уже досить давно. Це засоби електронного обміну даними (Electronic Data Interchange, EDI), електронного переказу коштів {Electronic Fund Transfer, EFT), планування корпоративних ресурсів (Enterprise Resource Planning, ERP).

Використання технологій електронного бізнесу забезпечує зниження вартості товарів та послуг завдяки таким чинникам:

- зниження виробничих витрат - технології електронного бізнесу дають змогу знайти постачальників за найнижчими цінами та з найкращими умовами постачання;

- значне зниження операційних витрат (витрат на взаємодію);

- розміщення, реєстрація та виконання замовлень у режимі on-line є значно дешевшим, а також зменшується кількість помилок під час оформлення замовлень. Так, банківська операція, здійснена операціоністом, коштує у 100 разів дорожче, ніж через Internet,

- зниження витрат на збут товарів та послуг. За інформацією British Telecom, купівля товарів та послуг у режимі on-line зменшує на 90% витрати на обробку операції купівлі-продажу, що, у свою чергу, знижує вартість товарів та послуг на 11%. Так, продаж авіаквитків через мережу Internet дає змогу знизити витрати на обробку одного замовлення з 8 доларів до 10 центів. Окрім зазначених вище переваг електронного бізнесу, слід наголосити і на інших: стає простішим доступ до глобальних ринків, розширюються ринок збуту для виробників та можливості вибору для споживачів; зменшується відстань між виробниками і кінцевими споживачами, підвищується увага до їхніх потреб; зменшуються витрати та створюються нові можливості для проведення маркетингових досліджень і реклами; зменшуються витрати на добір персоналу та створюються нові можливості для пошуку відповідних фахівців; стає можливим безперервний контроль за виробництвом, постачанням, замовленнями та продажем товарної маси; прискорюється розповсюдження інноваційних продуктів та послуг, забезпечується ефективне та маловитратне обслуговування клієнтів у світовому масштабі, відбувається персоналізація обслуговування, стає можливим цілодобовий та щоденний сервіс.

Поряд із перевагами електронного бізнесу виникає низка нових проблем та ризиків, не притаманних традиційному бізнесу:

- неврегульованість правового забезпечення електронного бізнесу;

- підвищена небезпека при авторизації учасників;

- проблема визнання електронного підпису;

- можливість несанкціонованого доступу до комерційної та службової інформації, її крадіжки, пошкодження чи заміни. За даними ФБР США, які оприлюднив журнал Wired, 2006 року було викрадено близько 2 млн номерів кредитних карток з Internet-сайтів фірм, що пропонують свої послуги через мережу Internet;

- загроза хакерських атак та блокування доступу до сайта;

- загроза комп'ютерних вірусів. Згідно з дослідженням, яке проводила британська компанія Message-Labs, експерти компанії дійшли висновку, що 2015 року 75% електронної кореспонденції буде заражено вірусами. При цьому вірус Melisa вже завдав шкоди на 1 млрд дол. США, вірус Love Letter - на 8,7 млрд, а вірус Goner - на 5 млрд дол. США.

Ризики, що притаманні е-бізнесу, суттєво гальмують повну реалізацію можливостей електронного бізнесу, а наявний рівень безпеки в Internet є одним із факторів, що визначає обсяг здійснюваних у кіберпросторі трансакцій, який сьогодні не перевищує кількох відсотків від потенційно можливого. З удосконаленням системи безпеки їхній рівень, безперечно/значно зросте.

Більшість компаній сьогодні вже мають власні Internet - сайти, що стали своєрідними вітринами, які репрезентують фірму та забезпечують ефективне двостороннє спілкування із зацікавленою аудиторією. Окрім представницької функції Internet-сайтів, компанії широко використовують різноманітні Internet - застосування для ефективнішої взаємодії, наприклад, підключення постачальників та партнерів до баз даних з оперативною інформацією про товарні запаси, стан банківських рахунків, управління замовленнями в режимі реального часу, здійснення та обробку платежів, збір статистичної та маркетингової інформації тощо. Сьогодні відбуваються процеси глобальної інтеграції між компаніями, а також частішого перетину бізнес-процесів.

Ці процеси відображаються в таких формах взаємодії, які вже перетворилися на самостійні сегменти електронного бізнесу:

- Бізнес - споживач (В2С/С2В - Business-to-Consumer/Consumer-to-Business) - це форма взаємодії компаній зі споживачами і навпаки, яка дає виробникам додаткові можливості для просування своїх товарів та послуг безпосередньо до споживачів, а споживачам - більше можливостей для вибору. Ця форма взаємодії була однією з перших стратегій е-бізнесу, яка передбачає прямий рух товарів та послуг від виробників до кінцевих споживачів, обминаючи посередників.

- Бізнес - бізнес (В2В - Business-to-Business) - форма оперативної взаємодії підприємств на всіх рівнях, що зорієнтована на діючий бізнес та на відпрацьовані схеми постачання і збуту, сталі внутрішні бізнес-процеси. Вона дає змогу об'єднати внутрішні мережі партнерів для спільного електронного документообігу, створює систему прямого розміщення замовлень із можливістю деталізації їхніх параметрів та відстежування їх виконання в режимі реального часу і є новим засобом більш тісної комунікації підприємств. Ця форма взаємодії набула сьогодні найбільшого поширення. На сектор В2В припадає близько 85% обороту електронного бізнесу.

- Споживач - споживач (С2С - Consumer-to-Consumer) - взаємодія приватних осіб щодо купівлі-продажу, обміну чи надання товарів, послуг та інформації в кіберпросторі. Прикладами такої форми взаємодії можуть бути дошки оголошень та Internet - аукціони (E-bay. com).

Важливо звернути увагу на відмінності між формами взаємодії В2В та В2С. Перша відмінність полягає у стратегічній спрямованості: ВІВ зорієнтована на оптимізацію взаємозв'язків між партнерами, а В2С - спрямована на зменшення кількості посередників та пряме досягнення груп споживачів. Друга відмінність базується на суб'єктах відносин: В2С - один продавець (виробник) будує відносини з багатьма потенційними клієнтами; ВІВ - взаємозв'язок та інтеграція бізнес-процесів між підприємствами одного виробничого процесу.

Сьогодні досить часто поєднують наведені вище форми взаємодії лише з електронною комерцією, аналогічно з ототожненням понять е-бізнес і е-комерція. Це, однозначно, не є правильним, оскільки наведені форми взаємодії притаманні всім видам діяльності, що здійснюються в кіберпросторі. Так, дистанційне навчання (e-oceima)t яке тепер дуже поширене на Заході, чи складання іспитів на знання іноземної мови в режимі реального часу (е-послуги) відповідають формам взаємодії В2С та С2В, використання платіжних карток для розрахунків - В2С, надання банківських послуг юридичним особам у режимі on-line - B2Bt надання банківських послуг фізичним особам у режимі on-line - В2С, пошук роботи приватною особою через кадрові агентства в Internet - С2В, добір кадровим агентством персоналу для замовника - В2В тощо.

Схожі статті




Інформаційні системи і технології в банках - Страхарчук А. Я. - РОЗДІЛ 6 ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО БАНКІВСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Предыдущая | Следующая