Інформаційна безпека - Остроухов В. В. - РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНА "МАНІПУЛЯЦІЯ"

2.1. Походження та еволюція феномена "маніпуляція"

Термін "маніпуляція", чи "маніпулювання" походить від латинського слова "manipulare Його первинний зміст має вельми позитивне значення "управляти", "управляти зі знанням справи", "надавати допомогу" тощо. Наприклад, у медицині - це огляд, обстеження якоїсь частини тіла за допомогою рук або лікувальних процедур. Спеціально наголошується на наявності спритності та майстерності під час виконання дій-маніпуляцій.

Поверхневе вивчення самого поняття маніпулювання дає лише приблизне визначення і не відбиває більш глибокого тлумачення цього слова з погляду психології. Згідно зі "Словником іноземних слів" маніпуляція (фр. manipulation, лат. manipulatio, manipulus - жменя) - 1) рух рук, пов'язаний з виконанням певної задачі; 2) демонстрація фокусів, заснована на спритності рук, умінні відвернути увагу глядачів від того, що має бути прихованим від них; 3) махінація, шахрайська витівка,

В сучасній літературі частіше вживається термін маніпулювання, що визначається як майстерність управляти поведінкою за допомогою цілеспрямованого впливу на суспільну психологію, свідомість та інстинкти людини. Так, німецький соціолог Г. Франке маніпулювання розглядає як свого роду психічний вплив, який проводиться таємно.

Інший філософ Г. Шишков пише, що феномен управління масами (термін, ідентичний за змістом з "маніпулюванням") є "суспільним і державним культивуванням ситуацій за допомогою цілеспрямованого впливу з тим, щоб головним чином формувати суспільну структуру". 42

Професор Елвайн визначив це поняття як "управління людиною, що здійснюється або в результаті так званого примушення речей, або внаслідок організованих класових інтересів, або в результаті відповідної економічної структури. Духовне управління людиною, обумовлене впливом ірраціональних і емоційних засобів та аргументів: в політиці - звернення до нації, любові до вітчизни, до крові, раси, честі".

Отже, під маніпулюванням необхідно розуміти специфічну форму духовного впливу" що виражається як приховане, анонімне панування, здійснюване "ненасильницьким чином".

Таке визначення вочевидь недостатнє. Воно висвітлює лише одну характерну рису маніпулювання: його прихований, анонімний характер, вплив непомітний, негаданий - і ніскільки не дає відповіді на питання: хто здійснює маніпулювання, на кого направлена ця "специфічна форма духовного впливу", яка його мета?

Багато теоретиків вважають, що сучасна "масова людина" не здібна до раціонального мислення, а отже, її свідомість повинна формувати духовна еліта суспільства, вселяючи відповідні ідеї, думки, норми поведінки. Причому маніпулювання свідомістю "масової людини" не тільки неминуче, не тільки необхідне, але як система методів "легкого, непомітного" тиску має бути "гуманним", "законним" засобом "для нав'язування людині певної поведінки, бо в іншому випадку довелося б вдаватися до насильства".

Природно, що більшість ідеологів прагне замаскувати таке недоброзичливе ставлення до мас. їх основним аргументом є посилання на раціонально-технічну організацію нашого суспільства. Нездатність до раціонального мислення, на їх думку, не так властива масам самим по собі, як викликана зростаючим пануванням "раціональності", начебто неминучим результатом технічного прогресу.

Суть подібних міркувань теоретиків приблизно така: прогрес техніки і розподіл праці призвели до розділення виробництва на прості операції, в результаті яких окремий робітник став використовуватися для виконання окремих функцій, перетворюватися у придаток до машини. Ця обмеженість людини (оскільки вона визначається як елемент, як функція машини) і конформізм (прагнення пристосуватися до цієї машини) є тією базою, на якій зростає маніпулювання свідомістю та поведінкою людей. За цих умов з'являється відчуття безпорадності, виникає уявлення про себе як про "маленьку людину". "Маленька людина" тільки тоді відчує впевненість, коли повірить у порядність сил, що нею маніпулюють. Цю компенсацію відчуттю безпорадності приносять і засоби масових комунікацій. Вони "втискують" людину в рамки твердих шаблонів і створюють у неї відчуття впевненості та надійності. Але одночасно в людях, захоплених силою навіювання цих медіумів, зменшуються індивідуальні розумові здібності, уніфікуються інтереси, відчуття та мислення, що ще більше уможливлює маніпулювання їх свідомістю та поведінкою.

Характер і суть маніпулювання особливо виразно проявляються при порівнянні з іншими способами впливу на свідомість та поведінку людей. Правлячий клас мав і зараз має безліч способів впливу на розум і вчинки людей. Підкуп, шантаж, загроза застосування насильства й саме насильство - все це давно використовується для того, щоб зорієнтувати людські вчинки в бажаному напрямку. Але кваліфікувати подібний вплив як маніпулювання не можна. У багатьох випадках тому, хто користується подібними методами, абсолютно байдуже, чи вірить людина у правильність і справедливість того, що його примушують робити. Того, хто впливає, в цьому випадку цікавить тільки одне - досягти бажаного. Такий вплив є відкрито насильницьким та примусовим.

Під час маніпулювання особа, яка здійснює вплив, постійно прагне того, щоб індивід, який с об'єктом впливу, визнав той чи інший навіюваний йому вчинок єдино правильним для себе. Щоб досягти цього, пропагандист-маніпулятор вдається не до засобів примушення, а до засобів переконання, заснованого на навмисному обмані або ще краще - навіюванні. Він повинен створити у свідомості своїх жертв подвійну ілюзію: по-перше, що дійсність саме така, якою він її зображає" і, по-друге, що реакція на цю дійсність залежить від самої людини, яка є об'єктом маніпулювання.

Неабиякі можливості впливу на широкі верстви населення виникли завдяки засобам масових комунікацій (преса, радіо, кіно, телебачення, реклама) та прогресу сучасної техніки. В сучасному капіталістичному суспільстві ці засоби масового впливу належать переважно монополістичній буржуазії, яка використовує їх як певний канал управління суспільством, маніпулювання свідомістю та поведінкою.

Американський соціолог М. Чукас вважає, що істинною причиною маніпулювання є не прогрес техніки й засобів масових комунікацій, а зіткнення інтересів соціальних груп. Саме державно-монополістичний характер сучасної капіталістичної суспільної системи, панування крупної буржуазії обумовлюють можливість маніпулювання свідомістю та поведінкою. Прагнення заручитися підтримкою широких верств населення обумовлює насамперед загальну стратегію прихованого та непрямого маніпулювання громадською думкою - стратегію обману.

В соціальному аспекті сучасна світова спільнота характеризується небаченою в історії поляризацією. З 6 млрд. населення Землі 4 млрд живуть нижче рівня бідності, а 1 млрд страждає від голоду. Процеси 44 поляризації тривалий час розглядалися з погляду класових протиріч. Класи визначалися як великі групи людей, що розрізняються за своїм місцем в системі суспільного виробництва, за їх відношенням до засобів виробництва, за способами отримання й розмірами тієї частки суспільного багатства, яку вони мають у розпорядженні.

За К. Марксом історія всіх суспільств, заснованих на експлуатації, була історією боротьби класів, яка розглядалася як рушійна сила розвитку і переходу від однієї суспільної формації до іншої. Тут основну роль відігравала суперечність між гнобителями та пригноблюваними. Сила гнобителів полягала в багатстві та владі, сила пригноблюваних, які складали переважну більшість, - у їх об'єднанні навкруги ідеї соціальної справедливості.

Але вже в середині XX ст. ця схема зажадала низки обмовок. Так, на Заході вдалося істотно згладити класові суперечності, по-перше, за рахунок посиленої "експлуатації" природи, поліпшивши положення частини суспільства з низьким рівнем доходів, і, по-друге, за рахунок надмірної додаткової вартості, одержуваної на основі нових високих технологій, а значить прихованої експлуатації народів країн, що розвиваються. Але головне в іншому - появі можливостей впливу не тільки на існування людей, але і безпосередньо на їх свідомість, тобто управління їх поведінкою.

Загалом система маніпулювання свідомістю та технології її здійснення були належним способом сформульовані, оформлені й апробовані в XIX ст. Таким чином, XIX ст. стало своєрідним передвісником ХХ-го у сфері маніпулювання свідомістю. А в XX ст., у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу, стало можливе настільки масове, глобальне маніпулювання свідомістю, що майже кожна людина стала його об'єктом. Але людський індивід виявився практично неготовим до агресивних дій, спрямованих на свідомість. Спритне нав'язування ідей і помилкових уявлень про щастя, рівність і братерство, культивування образу ворога у свідомості мільйонів людей породило більш ніж драматичні наслідки - світові війни, революції, депресії, які коштували незліченних жертв. Незважаючи на усвідомлення наслідків таких грандіозних маніпулювань, бажання управляти мільйонами людей не ослабло, а ще більше зросло. Тепер маніпулювати людиною хочуть всі, починаючи від політиків найвищого рангу і закінчуючи посередніми комівояжерами. Зараз для них головною метою стала брудна нажива та користь.

Цікава еволюція терміна " маніпулювання" в нашій країні. В радянські часи він застосовувався, як правило, стосовно "буржуазної пропаганди", комерційної реклами, знову-таки "буржуазних ЗМІ" тощо.

Але часи змінювались. Так, на початку "перебудови" однією з найпопулярніших книг була робота Дейла Карнегі "Як завойовувати друзів і здійснювати вплив на людей". Книга була досить незвичною для радянського читача, оскільки в ній висловлювалися способи впливу на людей, маніпулювання їх слабкостями, настроями. Книга радила "насаджувати на гачок наживку, що відповідає смакам риби ". Проте Д. Карнегі зовсім не вважав свої поради недобрими. Навпаки, він був упевнений, що полегшує людям життя, допомагає їм краще зрозуміти один одного, проявити себе, свої можливості. Він показав, що міжособистісні маніпулювання можуть бути корисними. Для радянських людей такий підхід був несподіваним і подібним якомусь одкровенню. Потім на ринок була викинута величезна кількість книг, багатих порадами, як вплинути на людей, як вигравати суперечки, як завоювати довіру тощо. Вся ця література повторює "філософію" Д. Карнегі стосовно різних сфер людської діяльності - від взаємостосунків чоловіка та жінки до "побудови" кар'єри в бізнесі й політиці.

З початком реформ наші громадяни переконалися на власному досвіді у тому, що маніпулювання може приносити не тільки користь, але й шкоду. Точніше маніпулятор отримує зиск, а ось тим, на кого здійснюється маніпулювання, доводиться часто несолодко. Прикладом цього є численні фінансові піраміди. Пригадаймо, скільки разів помилялися виборці в політиках, яким вони висловлювали довіру. Слово "маніпулювання" знову набуло негативного забарвлення. Все частіше ми чуємо, як нами хтось маніпулює, хтось нас використовує, ошукує тощо.

Сьогодні розробляються вдосконалені технології впливу на мотивацію вчинків і поведінку людей - "ненасильного примушення". Організовується маніпулювання людьми проти їх волі, але за їх згодою на користь дуже малої частини суспільства. Для цього використовується інформація, яка, разом з іншими її властивостями, стає знаряддям влади надлюдьми, одним з методів управління суспільством.

То хто ж є хто у процесі маніпулювання?

Об'єкт маніпулювання - це свідомість людини, на яку здійснюється певний вплив з метою досягнення бажаного результату.

Жертва маніпулювання - це людина (об'єкт маніпулювання), яка була використана або якимсь чином послужила досягненню встановленої мети.

Суб'єкт маніпулювання - це людина або група людей, які ініціюють проведення маніпулювання свідомістю для досягнення певної мети.

Інструменти маніпулювання - це ідеї, прийоми, форми, способи, методи, використання яких дозволяє впливати на свідомість людини для досягнення певної мети.


Схожі статті




Інформаційна безпека - Остроухов В. В. - РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНА "МАНІПУЛЯЦІЯ"

Предыдущая | Следующая