Фінансова система України - Карлін M. I. - 4.2. Управління державним боргом та його обслуговування

Управління державним боргом - це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом по­лягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.

Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, на­стала криза в економіці.

Методами управління державним боргом є: конверсія, кон­солідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.

Конверсія - це зміна дохідності позики. Держава найчасті­ше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.

Консолідація - це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випу­щених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією.

Уніфікація позики - це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.

Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів по­передніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення - це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Реструктуризація - це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.

Анулювання державного боргу - це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції. Тому дефолт є дуже рідким явищем. У 90-х роках XX ст. дефолт офіційно оголосив Еквадор, у 1998 р. - Росія, але вона була змушена під тиском західних кредиторів відмови­тися від нього.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є Викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту.

Дуже цікавим є досвід Російської Федерації, яка у 2006 р. достроково виплатила свої борги (в тому числі Радянського Сою­зу) країнам - членам Паризького клубу, що принесло їй знач­ну економію на виплаті відсотків.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу-це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу). У державному бюджеті 2003 р. видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 3,6 млрд. грн., або на 10 % менше, ніж у 2002 р. Про можливі сценарії розвитку ситуації з державним боргом України до 2015 р. можна довідатися з табл. 4.4.

Таблиця 4.4. Сумарний державний борг у 2015 р. за різними сценаріями, % ВВП

12
Базовий сценарій21,7
Консервативний сценарій24,9
Основні змінні на рівні своїх середніх історичних значень4,1
Визнання деяких умовних зобов'язань (50 % гарантованого боргу за ЗО % решти)38,8
Реальна відсоткова ставка на рівні свого середнього історичного значення плюс два статистичних відхилення в 2006-2007 pp.22,1
Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історич­ного значення мінус два статистичних відхилення в 2006-2007 pp.40,7
Одноразове зниження реального валютного курсу на 30 % у 2006 р.26,6
Зростання державного боргу на 10 % ВВП у 2006 р.29,5
Визнання всіх умовних зобов'язань57,1
Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006- 2007 pp., одноразове зниження реального валютного курсу на ЗО % у 2006 р. та визнання 75 % умовних зобов'язань протягом 2006-2015 pp.61,4
Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006-2007 pp.40,7
Одноразове зниження реального валютного курсу на 30 % у 2006 р.26,6
Зростання державного боргу на 10 % ВВП у 2006 р.29,5
Визнання всіх умовних зобов'язань57,1
Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006- 2007 pp., одноразове зниження реального валютного курсу на ЗО % у 2006 р. та визнання 75 % умовних зобов'язань протягом 2006-2015 pp.61,4

Джерело: Фіскальний простір для економічного зростання. Огляд державних фінансів України. - К., 2006. - 4 липня.

Отримуючи зовнішні запозичення, слід пам'ятати, що їх треба буде віддавати. Не може бути так, як відбулося в Україні із заборгованістю перед населенням за вкладами в Ощадбанк станом на 1 січня 1992 p., - наша держава фактично не визнає цю заборгованість, і, відповідно, не виділяє належні суми для ком­пенсації обезцінених вкладів.

Схожі статті




Фінансова система України - Карлін M. I. - 4.2. Управління державним боргом та його обслуговування

Предыдущая | Следующая