Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом

Сучасні методи управління зовнішнім боргом, що застосовуються країнами та міжнародними фінансовими організаціями у світовій практиці, поділяються на наступні види:

O конверсія боргу;

O сек'юритизація боргу;

O викуп боргу;

O списання частки або всієї суми боргу;

O реструктуризація боргу.

Зазначимо, що перші чотири методи можуть поєднуватися у процесі реструктуризації або використовуватися окремо.

Конверсія боргу являє собою перетворення боргових зобов'язань, за якими не виплачуються проценти (чи занадто великий борговий тягар) у нові зобов'язання, які поліпшують стан позичальника в поточному фінансовому відношенні чи у довгостроковій перспективі. Дана операція не призводить до зміни структури зобов'язань чи отримання нових позик. За своїм функціональним спрямуванням конверсія поділяється на три види:

O переведення боргу у місцеву валюту (борг/акції, борг/борг, борг/ресурси на цілі розвитку);

O прямий обмін на активи (борг/несплачені боргові вимоги, борг/фінансова реструктуризація);

O прямий обмін на товари (борг/товари, борг/експорт).

Обмін зобов'язань на нові неборгові активи є одним із сучасних методів реструктуризації боргу, і найчастіше застосовується у країнах, що розвиваються. Класична схема передбачає обмін на цінні папери, що сторони можуть конвертувати у фінансування проектів у сфері навколишнього середовища, розвитку, чи анулювати борг в обмін на певні законодавчі або політичні поступки.

Обмін боргу на акції країн позичальників поділяється на дві категорії:

1) угода між приватним позичальником і приватним кредитором;

2) угода між приватним кредитором і юридичною особою державного сектора чи державою як позичальником.

Перевага даної операції полягає у можливості перетворити борг країни в акції через розміщення іноземних прямих чи портфельних інвестицій у національне підприємство. Таким чином, конверсія боргу виконує функції управління заборгованістю та стимулювання інвестицій. Боржник частково сплачує борг в місцевій валюті зі знижкою від повної вартості, а інвестор фінансує капіталовкладення за сприятливим курсом. Країна отримує вигоду за рахунок конвертації частини боргового тягаря у нові виробничі активи. Найбільш значні операції з конверсії було проведено у Чилі, Аргентині, Бразилії, Мексиці, Філіппінах, Венесуелі, Нігерії, Еквадорі. Конверсія надає можливість країні-боржнику скоротити обсяги чи зменшити темпи зростання зовнішнього боргу, залучити прямі іноземні інвестиції.

Конверсія боргу в ресурси на цілі розвитку. Даний метод передбачає застосування двох схем конверсії:

1) на основі викупу боргу;

2) на основі пожертвувань.

Міжнародні благодійні організації чи уряди розвинутих країн викуповують зі знижкою комерційні борги на вторинному ринку. Іноді банки передають борг міжнародним благодійним організаціям з умовою погашення боргу в місцевій валюті за узгодженою програмою у сфері екології чи соціальної сфери. У викупі або безоплатній передачі боргу беруть участь наступні сторони: комерційний банк, міжнародна благодійна організація, уряд країни. Часто в такій операції присутній фінансовий посередник, що здійснює операції з боргом. Недоліками даної схеми конверсії є складність та значні витрати, пов'язані зі значною кількістю учасників та їх різними цілями.

Конверсія боргу у борг являє собою перетворення існуючих боргових зобов'язань у нові боргові зобов'язання. Статус сторін боргової угоди може не змінюватися, а умови нового зобов'язання можуть суттєво відрізнятися від умов попереднього зобов'язання. Нове боргове зобов'язання може передбачати зменшену суму основного боргу, інші ставки чи графік оплати. Може бути змінена форма боргових зобов'язань зі зміною боргового інструмента.

Конверсія боргу на товари (експорт) передбачає, що країна-боржник пропонує погашення зобов'язань у формі отримання права на реалізацію товару за встановленою ціною. Визначена частина від суми реалізації повертається боржнику, а частина, що залишилася, належить кредитору в рахунок погашення заборгованості. Недоліком даної схеми є: вимога передоплати 2/3 вартості товару, що висуває боржник, до моменту реалізації товару. Позитивними наслідками застосування даної схеми конверсії є: скорочення зовнішніх зобов'язань, нарощення експортного потенціалу. Найбільш часто товарна схема погашення боргу використовується як можливість погашення боргу на двосторонній міждержавній основі,

Сек'юритизація боргу - це випуск нових цінних паперів, що підтверджують право на власність чи зобов'язання боржника. Такі інструменти вважаються забезпеченими активами цінними паперами. Боржник або кредитор може сек'юритизувати свої борги чи активи за участю незалежної компанії посередника, яка купує активи у кредитора. Даний метод є одним із джерел боргового фінансування в США. Найбільше поширення набула сек'юритизація боргів перед Паризьким клубом кредиторів. Основні інструменти сек'юритизації - іноземні облігації, що випускає нерезидент на внутрішньому ринку іноземної держави, єврооблігації.

Викуп боргу чи зворотна покупка боргу часто здійснюється одночасно з достроковою виплатою боргу. Викуп боргу здійснюється, якщо країна не має труднощів з обслуговування боргу та мас добру репутацію серед членів Паризького клубу кредиторів. Труднощі у застосуванні даного методу пов'язані з можливим небажанням кожного кредитора забезпечити однаковий рівень знижок, небажанням кредиторів сприяти зменшенню заборгованості через зворотний викуп, необхідністю узгодження платежів із зворотної покупки з програмами Міжнародного валютного фонду.

Реструктуризація зовнішнього боргу - перенесення строків платежу по зовнішньому боргу. Даний метод може супроводжуватися частковим списанням боргу і/або конверсією в нові боргові інструменти. Реструктуризація надає короткостроковий ефект полегшення для боржника, збільшуючи виплати у майбутньому за рахунок додаткових процентів у новий період погашення. Можуть застосовуватися наступні схеми реструктуризації: відстрочка по платежам на декілька років, з наступними пільговими періодами, а потім платежами у повному обсязі; доповнення існуючих угод новими кредитами; перетворення заборгованості за відсотками в основну суму боргу; обмін частини заборгованості за ринковим курсом на акції державних підприємств.

Існують наступні "свопові схеми" реструктуризації зовнішнього боргу;

1) "зовнішній борг/облігації" - переоформлення існуючого державного боргу у нові ринкові боргові інструменти - цінні папери;

2) "зовнішній борг-акції" - обмін боргових зобов'язань на акції в межах державної програми приватизації. Компанія-інвестор купує на вторинному ринку борговий інструмент, що підлягає конверсії, для наступного його обміну в центральному банку країни-боржника за місцеву валюту. Отримані кошти використовуються за чітким призначенням - здійснення прямих або портфельних інвестицій. Обмін боргів на валюту може відбуватися як по номіналу, так і зі знижкою, в тому числі на аукціонах, де виграє той, хто запропонує найбільшу знижку з номінальної вартості боргових зобов'язань, що обмінюються. При цьому регулюючі органи країни-боржника можуть стимулювати капіталовкладення в пріоритетні сфери через спеціальні квоти, преференції, податкові пільги. Особливість даної схеми - зміна якості структури активів інвесторів: відбувається заміна боргових зобов'язань на принципово новий фінансовий інструмент, який не передбачає надання фіксованого доходу інвестору. Переваги даної схеми: зменшення зовнішнього боргу, скорочення обсягу субсидування державних підприємств, збільшення оподаткованої бази в майбутньому, сприяння експорту, заміщення імпорту вітчизняним виробництвом. Недоліки зазначеної схеми реструктуризації: скорочення податкових надходжень до державного бюджету, інфляція (обмін фінансових коштів при проведенні широкомасштабних операцій за даною схемою потребує супровідних компенсаційних грошово-кредитних операцій);

3) "зовнішній борг/внутрішній борг" - випуск центральним банком облігацій з номіналом у місцевій валюті в обмін на зовнішні боргові зобов'язання. Недолік даної схеми: розміщення державних боргових зобов'язань на внутрішньому ринку створює конкуренцію ринку корпоративних облігацій, що обмежує можливості розвитку підприємств за рахунок залучених фінансових коштів;

4) "викуп зовнішнього боргу". Дана ринкова схема реструктуризації боргу передбачає два варіанти реалізації:

O регулюючий фінансовий орган держави звертається до тримача цінних паперів з пропозицією про викуп облігацій, що йому належать, за фіксованою ціною, при цьому торги даними паперами призупиняються на деякий час. Як правило, дана пропозиція супроводжує схему реструктуризації "зовнішній борг/облігації";

O здійснення подібної до першого варіанта операції монетарної влади на відкритому ринку, коли регулюючі органи, користуючись сприятливою ринковою ситуацією, через певні структури купують облігації на вторинному ринку. При цьому вони можуть як фактично здійснювати дострокове погашення, так і використовувати їх у майбутньому з метою отримання торгового прибутку.

Схожі статті




Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом

Предыдущая | Следующая