Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - Прибутки з продажу продуктів, товарів і матеріалів та інвестиційні витрати

31996 р. до 2007 р. прибутки з продажу продуктів, товарів і матеріалів у секторі малих та середніх підприємств зросли і становили 58 % загальних прибутків підприємств в народному господарстві. Проте зросли й інвестиційні витрати, які мали підприємства цього сектору.

Як свідчать дослідження польських вчених, основним джерелом фінансування малих і середніх підприємств у Польщі є власні кошти. Банківський кредит є основним засобом фінансування для тих підприємств, на яких працює понад 30 працівників. Найбільше користуються банківським кредитом цивільні спілки (акціонерні товариства). Бар'єрами для інвестиційної діяльності малих і середніх підприємств є високий рівень відсотків за кредитами, труднощі з пошуку позичкових коштів як у Польщі, так і за кордоном; відсутність можливості збільшення власних фінансових ресурсів; обмежені інвестиційні пільги; відсутність допомоги з боку місцевої влади.

Важливу роль у фінансуванні малих і середніх підприємств у сучасних умовах відіграють такі форми, як лізинг, факторинг, франчайзинг, фонди венчурного капіталу.

Розвиток лізингових операцій у Польщі не відрізняється від світових тенденцій. У цій країні найпопулярнішим предметом лізингу є легкові автомобілі та вантажівки.

Найбільше користуються факторингом підприємства виробничої сфери, а також організації торгівлі і сфери послуг. Але висока плата за факторингові послуги є причиною, що зумовлює непопулярність цієї форми фінансування серед малих фірм.

Франчайзинг хоч і не є формою фінансування у класичному розумінні, але може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств малого і середнього бізнесу. Фінансові переваги франчайзингу забезпечують можливість отримання позики від франчайзингової фірми, фінансування вказаною фірмою оборотного капіталу малого підприємства тощо.

Певні кошти можуть інвестувати у розвиток малих і середніх підприємств фонди ризикованого капіталу. Вони утворюються насамперед публічними (урядовими агенціями, місцевою владою) і приватними інвесторами (банками, страховими компаніями, пенсійними фондами тощо). Кошти з цих фондів насамперед отримують ті фірми, які мають сильні позиції на ринку, але не мають належного капіталу для подальшого розвитку, та невеликі фірми, які не можуть отримати кредитів або випустити на ринок власні цінні папери.

Крім загальних форм оподаткування малі підприємства могли користуватися спрощеними формами, які характеризуються більш низьким рівнем зобов'язань, простими правилами і легкістю застосування в щоденній практиці.

Спрощена система оподаткування полягає у визначенні законодавчим актом ставки податку у відсотковому чи абсолютному нарахуванні, незалежно від величини прибутку, до вказаної в розпорядженні суми витрат і отриманого доходу. Ставка податку визначається за конкретним видом діяльності фізичної особи або, в деяких випадках, товариства. Спрощене оподаткування означає спрощену форму звітності перед податковими службами. Це безперечно полегшує розвиток малих підприємств, але є перешкодою у співпраці з банками, які ставляться до такої форми звітності з недовірою, не маючи повної інформації про реальні обороти, надходження і доходи фірми.

Важливим кроком для покращення фінансування малих і середніх підприємств є введення податку на прибуток у обсязі 19 % (замість 27 %) в 2004 р., хоча це не всіма сприймається однозначно позитивно, оскільки юридичні особи будуть платити менший податок порівняно з фізичними особами.

Схожі статті




Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - Прибутки з продажу продуктів, товарів і матеріалів та інвестиційні витрати

Предыдущая | Следующая