Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - 3.5. Місцеві фінанси і міжбюджетні відносини

Закон про місцеве самоврядування (прийнятий у 1991 р., остання редакція - від 10 січня 2000 р.) встановлює, що в Республіці Білорусь діє три рівні територіального самоврядування: первинний (сільські, селищні та міські районні ради), базовий (ради міст обласного підпорядкування та районів) і обласний. Для Білорусі, на думку С. Слухая1, характерний невеликий обсяг субцентральних урядів муніципального рівня - близько 90 % муніципалітетів мають населення менше 5000 осіб. (табл. 3.7). При населенні країни 10 264,4 тис. обсяг середнього субцентрального уряду муніципального рівня становив 6077 мешканців.

Таблиця 3.7. Розподіл муніципалітетів Білорусі за обсягом, дані 1999 р.

Страти за кількістю населення

Кількість муніципалітетів

%

0-1000

1460

86,4

1001 - 2000

24

1,4

2001-5000

39

2,3

5001-10 000

14

0,8

10 001-50000

107

6,3

50 001-10 000

31

1,8

100 001-1 000 000

13

0,8

1 000 001+

1

0,002

Разом

1689

100,00

Частка субцентральних урядів у доходах сектору державного управління становила у 1992 р. 29 %, у 1999 р. - 36,1, у видатках - відповідно 30,4 та 41 %. Це свідчить про тенденцію до децентралізації, чи, швидше (за врахування реального стану речей з територіальним самоврядуванням), до деконцентрацій оскільки домінуючим є адміністративно-командний підхід до управління територіями. Більше того, дослідники (насамперед С. Слухай) зазначають відсутність реального самоврядування у країні за наявної серйозної тенденції до централізації СДУ.

Заданими національної статистики, частка субцентральних урядів у видатках консолідованого державного бюджету становила у 1996 р. - 49,6 %, у 1999 р. - 53,0, у ВВП - відповідно 11,6 та 9,1%.

Ради первинного рівня мають компетенцію, яка полягає насамперед:

А) у виконанні законів Республіки та інших державних нормативних актів на підвідомчій території;

Б) затвердженні програм житлового будівництва, благоустрою, шляхового будівництва, комунально-побутового та соціально-культурного обслуговування;

В) встановленні місцевих податків, зборів та мит.

Ради базового рівня також мають права, вказані у пунктах а) та б), щодо пункту в) - то вони мають право встановлення комунальних та транспортних тарифів, якщо останні не встановлюються державою, ставок місцевих податків та зборів у рамках обмежень, які визначаються щорічними законами про державний бюджет, пільг підприємствам та фізичним особам зі сплати цих податків.

Ради обласного рівня затверджують міжтериторіальні програми та здійснюють повноваження, делеговані радами базового рівня; забезпечують збалансованість бюджетів адміністративно-територіальних одиниць на їхній території; встановлюють ставки місцевих податків та зборів, які належать до їхньої компетенції.

Субцентральні уряди Білорусі мають досить широке коло функціональних повноважень. За даними МВФ, їх частка у фінансуванні освіти становила у 1999 р. 82,8 %, охорони здоров'я - 76,9, житлово-комунального господарства - 98,8, культури - 57,2, транспорту - 67,0 %. Слід звернути увагу на те, що більша частина субцентральних видатків здійснюється місцевими державними адміністраціями, а також є спільною сферою відповідальності урядів декількох рівнів. У структурі видатків субцентральних урядів вагоме місце посідають освіта (26 % у 1999 р.), охорона здоров'я (18,6 %), житлово-комунальне господарство (18,6 %), транспорт (11,7 %). Дані про розподіл видатків за укрупненими сферами наведено у табл. 3.8.

Таблиця 3.8. Функціональна структура видатків зведених місцевих бюджетів Білорусі, 2001 р.

Сфери видатків місцевих урядів

%

Невиробнича сфера

58,4

Фінансування економіки

26,5

Капітальні видатки

6,0

Інші видатки

9,1

Разом

100,0

До власних доходів субцентральних бюджетів Білорусі належать місцеві податки (перелік визначається щорічно), закріплені доходи (їхній перелік у Законі про бюджетну систему не наводиться, а кожного року визначається Законом про бюджет), дотації, субвенції, субсидії та позики. Субцентральні уряди мають право на отримання бюджетних позик від урядів вищого рівня, а також можуть створювати позабюджетні фонди. Так, за Законами про республіканський бюджет на 2000 та 2001 рр. до бюджетів субцентральних урядів зараховувалися такі місцеві податки та збори: збори за користування (користування автостоянками, за право торгівлі, з власників собак, за використання місцевої символіки, за проведення аукціонів, курортний збір, риболовецький та полювальний збори, збір за будівництво у курортній зоні); податки на роздрібний продаж (на продаж пива, винно-горілчаних та тютюнових виробів, виробів із дорогоцінних металів та каменів); збори за послуги (готелів, кемпінгів, мотелів, ресторанів, барів та кафе); податок на рекламу; цільові збори (транспортний, на утримання та розвиток міської інфраструктури); збори за промислову заготівлю дикорослих рослин, грибів, технічної та лікарської сировини для їх промислової переробки чи реалізації. На субцентральні уряди покладається визначення бази та ставок податків, складу платників, пільг, порядок розрахунку та сплати, якщо інше не передбачається законодавством країни. На 2000-2001 рр. були встановлені такі верхні обмеження ставок обов'язкових платежів на користь субцентральних урядів: податок на продаж, збори за послуги, - не більше б % від виручки від реалізації; податок на рекламні послуги, цільові збори - б % від суми доходу (прибутку); збори за промислову заготівлю - 5 % від вартості за середньою закупівельною ціною. На 2001 р. курортний збір було встановлено у обсязі 3 % від вартості путівок.

До державних доходів, які повністю зараховуються до обласних бюджетів, належить податок на прибутки громадян (ППГ), надходження від якого потім розподіляються між підпорядкованими рівнями. Перелік закріплених доходів також визначається у рамках бюджетного процесу. Так, на 2001 р., крім ППГ, до визначених віднесено плату за деревину, яка відпускається на корені, плату за користування лісами, податок на нерухомість, земельний податок, податок на видобуток мінеральних ресурсів, екологічний податок за переробку нафти та нафтопродуктів, податок за спрощеною схемою оподаткування, акцизи на вино та пиво.

Щодо позабюджетних фондів субцентральних урядів, то до них можуть зараховувати надходження від власних зусиль з мобілізації та економії коштів; добровільні внески та пожертвування; надходження від випуску місцевих позик, цінних паперів, різних заходів із мобілізації доходів; штрафи за отримання необгрунтованого прибутку підприємствами внаслідок завищення цін; штрафи за забруднення довкілля.

Як показано у табл. 3.9, понад половина доходів субцентральних урядів становлять трансферти, тобто рівень фінансової залежності від центрального уряду є досить високим, незважаючи на зростання частки власних доходів.

Схожі статті




Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - 3.5. Місцеві фінанси і міжбюджетні відносини

Предыдущая | Следующая