Фінанси підприємств - Непочатенко О. О. - 11.4. Роль антикризового менеджменту й фінансового аналізу у попередження краху підприємств

Існує ряд проблем в діяльності підприємств, які є основним об'єктом мікроекономічної політики держави, що впливають на глибину промислової кризи. Основні з них:

- неефективність системи управління підприємствами;

- низький рівень відповідальності керівників перед засновниками за наслідки рішень, що приймаються;

- збереження та неефективне використання підприємств, а також фінансово-господарських результатів їх діяльності;

- низькі розміри статутного капіталу акціонерних товариств;

- відсутність ефективного механізму використання постанов судів, особливо щодо звернення стягнення на майно боржника;

- незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу, що знижує його інвестиційну привабливість;

- високі витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення і житлово-комунального господарства;

- наявність на підприємствах давно застарілих технологічних ліній виробництва, що істотно впливає на конкурентоспроможність продукції підприємств;

- відсутність достовірної інформації про фінансово-економічний стан підприємств для акціонерів та керівників підприємств, потенційних інвесторів і кредиторів, а також для органів виконавчої влади.

Перелічені вище проблеми, які приводять до економічної нестабільності, збільшують значення та роль антикризового управління підприємством.

Антикризове управління - це система управління підприємством, яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер та дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти та помножити ринкові позиції за будь-яких обставин при опорі в основному на власні ресурси.

Антикризове управління включає два види управління: Попереджуюче управління й кризове.

Попереджуюче управління виникає при появі "слабких" сигналів про кризові ситуації й спрямоване на запобігання розвитку кризи. Кризове управління здійснюється при наявності кризових ситуацій на підприємстві. Найбільш несприятливої з точки зору підприємства кризовою ситуацією є його банкрутство. Банкрутство підприємств - це останній етап розвитку кризової ситуації.

Функції антикризового управління - це види діяльності, що відтворюють предмет управління і визначають його результат. Вони відповідають на просте запитання: що треба робити, щоб управляти успішно напередодні, в процесі і наслідках кризи. У цьому відношенні можна виділити шість функцій: передкризове управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи, стабілізація хитких ситуацій (забезпечення керованості), мінімізація втрат і упущених можливостей, своєчасне прийняття рішень. Кожний з цих видів діяльності (функцій управління) має свої особливості, але у своїй сукупності вони характеризують антикризове управління.

11.5. Економічна сутність санації

Законодавство визначає санацію як сукупність усіх можливих методів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Новий Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігання його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Санація - система заходів, які здійснюються в період проведення справи про банкрутство з метою попередження визнання боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника,, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства,, боргів і капіталу й (або) зміни організаційно-правової й виробничої структури боржника.

Виділяють такі типи санаційних заходів:

- фінансово-економічні;

- виробничо-технічні;

- організаційно-правові;

- соціальні.

Особливе місце в процесі санації займають методи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації й використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства.

Методи санації організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалювання організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту й т. д.

Виробничо-технічні методи санації пов'язані, насамперед, з модернізацією й відновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв і підвищенням ритмічності виробництва, підвищенням якості продукції й зниженням її собівартості.

Методи санації соціального значення спрямовані на утворення й фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозицію альтернативних робочих місць, додаткових виплат по безробіттю.

Метою фінансової санації Є покриття поточних збитків і усунення причин їхнього виникнення, поновлення й збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу й формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення заходів щодо санації.

Залежно від глибини кризового стану підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги, розрізняють два основних види санації:

- без зміни статусу юридичної особи, що санується (така санація здійснюється звичайно для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан розглядається як тимчасове явище);

- зі зміною статусу юридичної особи, що санується (ця форма санації називається реорганізацією підприємства й вимагає здійснення реорганізаційних процедур, пов'язаних зі зміною його форми власності, організаційно-правової форми діяльності й т. п. Вона здійснюється при більш глибокому кризовому стані підприємства).

Санація підприємства проводиться в таких випадках:

- до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство, намагаючись вийти з кризового стану, вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;

- якщо саме підприємство, звернувшись до господарчого суду із заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств). Рішення про санацію ухвалюється, якщо підприємство довело, що воно є санаційно здатним;

- якщо рішення про проведення санації виносить господарчий суд за пропозиціями, що надійшли від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника й виконати його зобов'язання перед бюджетом;

- з ініціативи фінансово-кредитної установи, що відповідно до законодавства має право застосовувати комплекс заходів щодо санації, у тому числі: передавати оперативне управління адміністрації, сформованій при участі банку; реорганізовувати боржника; змінювати порядок платежів; направляти виручку від реалізації на погашення кредиторської заборгованості;

- з ініціативи заставоутримувача майнового комплексу підприємства;

- з ініціативи Державного органу з питань банкрутства, коли мова йде про державні підприємства;

- з ініціативи Національного банку України - відносно фінансового оздоровлення комерційного банку.



Схожі статті




Фінанси підприємств - Непочатенко О. О. - 11.4. Роль антикризового менеджменту й фінансового аналізу у попередження краху підприємств

Предыдущая | Следующая