Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М. І. - 26.3.1. Особливості реорганізації державних підприємств та комерційних компаній державної власності

26.3.1. Особливості реорганізації державних підприємств та комерційних компаній державної власності

Після падіння режиму Н. Чаушеску новий уряд вдався до широкомасштабної реорганізації державних підприємств і впровадження нової структури управління, що було передбачено Законом 1990 р. про реорганізацію державних підприємств у комерційні компанії державної власності, або "Regies Autonomes" (Закон про реорганізацію). За цим Законом колишні державні підприємства поділялися на дві категорії: ті, які працюють у стратегічних галузях економіки, таких як оборонна промисловість, енергетика, гірнича та газова промисловість, пошта або залізниці, що залишились державними, і решта, що прива-тизуватимуться. Підприємства першої категорії мали бути реорганізовані у так звані "Regies Autonomes" (автономні адміністрації); підприємства другої категорії - трансформовані в комерційні компанії, а саме компанії з обмеженою відповідальністю та акціонерні компанії, де держава виступає одноосібним власником, з наступним розповсюдженням акцій цих компаній у рамках різних програм серед приватних власників. Усі державні підприємства підлягали реорганізації протягом шести місяців після введення закону в дію. Виняток становили сільськогосподарські підприємства, яким надавалось три додаткових місяці. Реорганізацією підприємств мав займатися уряд, а підприємств місцевого значення - муніципалітети.

"Regies Autonomes" є юридичними особами, які, так би мовити, діють на базі фінансової автономії. Вони є власниками своїх активів, але для передачі нерухомого майна або врегулювання претензій на суму понад 10 млн лей (38 ООО дол. США) їм потрібна згода відповідного галузевого міністерства.

"Regies Autonomes" управляє адміністративна рада у складі від семи до п'ятнадцяти осіб, призначених відповідним міністерством або головою місцевої адміністрації на чотирирічний строк за умови, що до ради входить представник Міністерства фінансів, а де є потреба - і представник Міністерства ресурсів і промисловості, Міністерства торгівлі та туризму, а також відповідного галузевого міністерства. Члени ради призначаються на чотири роки. Рада розробляє статут підприємства (який має затвердити засновник) та за порадою компетентних чиновників обирає одного зі своїх членів директором або генеральним директором, який керує поточною роботою компанії.

"Regies Autonomes" готує щорічний звіт про стан рахунків та подає його на затвердження до Міністерства фінансів або до територіального директора фінансів у тому районі, де розташоване управління компаній. Доходи "Regies Autonomes" мають перевищувати видатки, а збитки від основної діяльності має затвердити Міністерство економіки після консультації з Міністерством фінансів. Збитки дозволяються, коли діяльність пов'язана з наданням послуг населенню, і вони цілком обгрунтовані. Держава може підтримувати розвиток "Regies Autonomes" субсидіями у формі кредиту з привілейованими відсотковими ставками, державними замовленнями, прямими субсидіями або податковими знижками.

Усі "Regies Autonomes" мають створювати резервні фонди та фонди розвитку, а також сплачувати внески у фонди соціального страхування, проте закон не визначає мінімальних розмірів таких фондів. Після вирахування податків 5 % прибутку спрямовуються у фонд участі працівників у прибутках, а решта - у державний бюджет або бюджет місцевої адміністрації.

Для досягнення мети "Regies Autonomes" може інвестувати власні кошти й одержувати інвестиційні кредити за згодою Державного міністерства економічної орієнтації. Підприємство також може брати позики, сума яких не перевищує 20 % валового доходу за попередній рік, для покриття збитків за один рік.

Комерційні компанії державної власності. Згідно із Законом про реорганізацію державні підприємства, крім реорганізованих у "Regies Autonomes", були трансформовані в акціонерні компанії або компанії з обмеженою відповідальністю, а держава стала власником усіх акцій.

Закон про реорганізацію містить кілька спеціальних положень про субсидії комерційним компаніям, за якими забороняється надавати такі субсидії більш як на чотири роки. За законом розміри початкових субсидій мають щорічно скорочуватись на 20 %.

Схожі статті




Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М. І. - 26.3.1. Особливості реорганізації державних підприємств та комерційних компаній державної власності

Предыдущая | Следующая