Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі

В Японії соціалізація поколінь грунтується на глибоких традиціях національної культури (Михайлова, 1983; Тав-ровський, 1989; Троєльнікова, 2004).

Японську ієрархічну родину характеризує глибока повага до батьків. Три її покоління традиційно проживають в одному помешканні, стіни якого прикрашають портрети засновників роду до шести-семи поколінь. Про заслуги і досвід предків батьки розповідають маленьким дітям. Найбільший авторитет у сім'ї має дід, після нього - батько. З раннього дитинства малюки звикають, що їхній батько глибоко шанобливо ставиться до свого батька (тобто дідуся).

Для японської дитини незаперечний авторитет батька і діда. Батько - взірець гідності у життєвих випробуваннях. Матері належить провідна роль у вихованні дітей. Інколи до двох років матері годують немовлят груддю. До пустощів малюків матері надзвичайно терплячі. Майже до шести років дитина ні в чому не має обмежень, оскільки вважається, що це позитивно впливає на формування психічної рівноваги й упевненості.

Такі ознаки - важливі чинники світовідчуття, адаптації до реалій життя, а відтак і соціалізації особистості.

В Японії 3 березня відзначається День дівчаток, або Свято ляльок (хан мацурі). Таке святкування сягає XVII ст. Витоки урочистостей пов'язані з початком засівання проса як власне жіночим заняттям. У минулому святкування відбувалося у сільських місцевостях, згодом поширилося в усій країні. Дівчаток цього дня вітають родичі, сусіди. В родинах, де зростають дівчатка, впродовж березня має бути організована виставка ляльок. Японська традиційна іграшка - безумовний шедевр декоративно-ужиткового мистецтва (Тю-леніна, 1981). Іграшки розташовують у найбільшій кімнаті, на підставці з п'яти-семи сходинок. Підставка вкрита червоною скатертиною. Ляльки розміщуються у певному порядку: на верхній сходинці - імператор, імператриця, придворні дами, музиканти, слуги; на нижній - іграшкові меблі, посуд; завершують виставку два деревця - мандаринове і персикове. При врученні подарунків дівчаткам бажають щасливої долі, щоб вони стали доброзичливими, миролюбними і м'якими, як квітка персика.

День хлопчиків (танго-но секку), або Свято "сім-п'ять-три" (сіті-го-сан) відзначається 5 травня. Свято пов'язують із садінням рису, що вважається справою чоловіків.

Змужніння хлопчиків символізує короп, якому властиві сила, пружність, здатність долати перешкоди. Зображення коропа, виготовлене з паперу чи легкої тканини, тріпочеть-ся під вітром на довгих бамбукових палицях, прикріплених до помешкань, де зростають хлопчики. Про кількість хлопчиків у родині засвідчують вивішені яскраві прапорці. Святкування також передбачає обов'язкову виставку ляльок; на дво-, триступеневій драбинці розміщуються улюблені лялькові зображення героїв казок і середньовічних легенд. Урочистості супроводжують змагання між хлопчиками.

За національними японськими традиціями, досягнення дітьми трьох років важливе для дівчаток і хлопчиків, оскільки символізує закінчення раннього дитинства. П'ять років - період, особливий для хлопчиків; у феодальні часи, коли син самурая досягав п'яти років, його офіційно вводили до вищого складу. Вік сім років особливий для дівчинки.

Щороку 15 жовтня батьки з дітьми відвідують богослужіння у місцевому храмі (до цього дня хлопчики мають досягти трьох-п'яти років, дівчатка трьох-семи років).

Вважається, що спільне родинне поклоніння богам забезпечить дітям добробут. Дівчаток вбирають у кімоно. Семирічну дівчинку підперізують широким поясом (обі), який становить атрибут дорослої жінки; їй також роблять дорослу зачіску і підфарбовують очі. Хлопчиків вдягають у кімоно з фамільним гербом і широкі японські шаровари, або святковий європейський одяг. У храмі дітям купують льодяники, що нагадують стрілу (символ довголіття); діти роздають льодяники рідним і сусідам.

Урочистості на честь Дня Повноліття в Японії набули офіційного статусу після 1948 р. Раніше церемонія посвяти у доросле життя відбувалася не публічно, а у місцевому або домашньому храмі. Цікаво, що спочатку День Повноліття (Сейдзін-но хі) відзначали 15 січня. Часто святковий вихідний день припадав на середину тижня. Тому 1998 р. було прийнято закон. Згідно з ним, для повноціннішого використання вільного часу святкування Повноліття з 2000 р. перенесено з фіксованої дати (15 січня) на другий понеділок січня, який відтоді називають "щасливим".

Повнолітніми, за японським законодавством, вважаються молоді люди, котрим виповнилося 20 років: вони набувають права й обов'язки дорослих, беруть участь у виборах, несуть повну відповідальність перед законом, на них поширюється трудове законодавство.

Зауважимо, що лише з 20 років молодим японцям дозволяється курити і вживати алкогольні напої.

Міська влада влаштовує урочистості, на яких повнолітні молоді люди отримують благословення і пам'ятні подарунки. Попередньо тим, хто досяг 20-ліття, надсилають персональні запрошення від глави місцевої адміністрації чи навчального закладу.



Схожі статті




Філософія родознавства - Черепанова С. О. - Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі

Предыдущая | Следующая