Етнопсихологія - Савицька О. В. - Тема 3. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень

1. Дослідження первісних культур.

2. Мовознавчі дослідження етнічної самобутності.

3. Становлення етнопсихологічних знань в Україні.

4. Сучасний стан розвитку етнопсихології.

1. Дослідження первісних культур

Вивчення первісних культур розпочалося з поширення на американський континент ідей В. Вундта. В 20-30-х p. p. XX ст. Ф. Бо-ас обгрунтував концепцію "Культура і особистість", основними завданнями якої були: вивчення індивідуальної психології; розробка поняття "особистість" як первинної одиниці, що визначає структуру цілого; вивчення процесу формування особистості.

Дослідження в межах цієї теорії проводила Р. Бенедикт, висунувши ідею про фундаментальні відмінності між культурами, кожна з яких вирізняється своєю домінантою. Вчена охарактеризувала такі типи культур: параноїдальну, аполонічну та діонічну. Згадані типи культур значною мірою упродовж тривалого проміжку часу відповідають психіці індивіда. На думку дослідниці, культура є схожою до особистості, що висвітлена на екрані.

Подальші дослідження в руслі цієї теорії були спрямовані на виявлення того, за яких обставин і як саме відбувається взаємодія культури та особистості. І якщо в ранніх працях Р. Бенедикт ототожнювала культуру і особистість, то пізніше - підкреслює, що індивід, культура і суспільство нерозривно пов'язані між собою і впливають одне на одного.

Поширенню та становленню концепції "Культура і особистість" сприяв А. Кардинер. Він здійснив теоретичне узагальнення польових досліджень своїх попередників і прийшов до висновку, що з моменту народження на дитину впливає її безпосереднє оточення, зокрема, способи догляду за немовлям. Саме вони відрізняються в різних культурах і накладають відбиток на особистість дорослого.

А. Кардинер вказав на те, що у кожній культурі існує єдиний домінуючий тип особистості, який формується за допомогою цієї культури. Такий тип особистості він назвав базовим чи основним.

Базова особистість - це схильності, уявлення, способи зв'язку з іншими людьми, тобто все те, що робить людину сприйнятливою до певної культури і забезпечує її адаптацію до фундаментальних реальностей життя в певній культурі.

На зміну теорії базової особистості прийшла теорія модальної особистості. Поняття "модальної особистості" визначає найпоширеніший тип особистості у культурі (мода - це статистична величина, що вказує на найбільшу частоту повторювань у групі значень - Авт.). Таким чином, використання поняття модальна особистість не передбачає того, щоб усі члени спільності мали одну і ту ж саму особистісну структуру.

Модальна особистість наділена такими рисами, які найчастіше зустрічаються і зберігаються у дорослих членів цього суспільства.

У XIX ст. паралельно здійснювалися емпіричні дослідження в загальній психології. До найбільш відомих належать порівняльно-культурні дослідження Л. Леві-Брюля та К. Леві-Строса.

Л. Леві-Брюлем було обгрунтовано концепцію, яка протиставляла мислення первісної людини логічному мисленню європейців, акцентуючи увагу на відмінностях між культурами. Науковець вивчав мисленнєву установку, уяву, склад розуму та в цілому пізнавальну діяльність, використовуючи поняття "колективне уявлення", введене Е. Дюркгеймом.

Л. Леві-Брюль виокремив три основні особливості колективних уявлень: 1) емоційна інтенсивність; 2) нечутливість до логічних суперечностей (нероздільними є сон і реальність, предмет і зображення, тінь і людина, ім'я і людина й т. ін.); 3) непроникливість для об'єктивного досвіду (невдалий обряд, продемонстрований для доказу неправильності суджень і поглядів, не знищує віри в нього).

Вчений зробив висновок про те, що колективні уявлення передаються від покоління до покоління і "нав'язують" себе особистості. Тобто, вони є не предметом роздуму, а предметом віри. Л. Леві-Брюль, вивчивши і систематизувавши емпіричний матеріал, вважав, що для людей з архаїчних культур не існує двох світів: фізичного і духовного. Для них існує лише містично-реальний світ, до якого вони причетні. В цих людей відсутня потреба в пізнанні оточуючого світу, а їх єдине прагнення полягає у тому, щоб жити в тісній єдності з таким світом.

К, Леві-Строса цікавили загальнолюдські риси та їхні вияви у конкретних окремих народів. Він вивчав фольклор, міфологію, особливості національної кухні тощо. За зовнішніми розбіжностями він відшуковував універсальні структури, які виступають основою будь-якого явища культури. К. Леві-Строс вважав потребу "жадоба об'єктивного пізнання" універсальною для первісних народів. Наприклад, первісні народи вражають багатством і точністю ботанічних знань. Своїми висновками він спростував ідеї Л. Леві-Брюля. Пояснюючи форми несвідомих структур мислення, дослідник зазначив, що їх основою виступають бінарні опозиції чи двійкові антоніми (наприклад, вогонь - вода, життя - смерть, свій - чужий, праве - ліве тощо), які впливають на логічні операції та поведінку людей. Існування бінарних опозицій є свідченням наявності відчуття внутрішньої конфліктності світу, що виступає основою для його категоризації.

Згідно з концепцією К. Леві-Строса, функція мислення на будь-яких етапах історії людства полягає у категоризації світу за допомогою бінарних опозицій. "Неприручена" думка первісних народів є такою ж логічною, як і в сучасних людей.

Схожі статті




Етнопсихологія - Савицька О. В. - Тема 3. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень

Предыдущая | Следующая