Етнопсихологія - Савицька О. В. - 3. Види і стадії етнічних конфліктів

Види етнічних конфліктів виокремлюють за такими критеріями: інтенсивність прояву, масштаби прояву і мета боротьби між конфліктуючими сторонами.

До основних видів етнічних конфліктів відносяться:

O за інтенсивністю проявів:

- швидкоплинні;

- ті, що протікають в'яло.

O за масштабами прояву:

- локальні;

- регіональні;

- глобальні.

O за цілями, які ставлять перед собою конфліктуючі сторони у боротьбі:

- соціально-економічні (висуваються вимоги громадської рівності);

- культурно-мовні (висувається вимога збереження чи відродження функцій мови і культури етнічних спільностей);

- політичні (етнічні меншини добиваються політичних прав - автономії);

- територіальні (на основі зміни кордонів, приєднання до інших держав).

Зауважимо, що за певних умов одні види конфліктів можуть переходити в інші.

Майже скрізь існують суперечності між етнічними спільнотами, тобто міжетнічна напруженість. Ця напруженість є найбільш вираженою у поліетнічних спільнотах.

Окрім відкритих є приховані міжнаціональні конфлікти, які ще не переросли у відкрите протистояння. Так, між домінантною етнічною спільнотою і етнічною меншістю конфліктні дії можуть протікати як у відкритій, так і у прихованій формі чи у формі соціальної конкуренції (тліючий конфлікт).

Конфліктні дії виникають за тих умов, якщо протидіючі сторони усвідомили несумісність своїх інтересів і мають відповідну мотивацію, тобто конфлікт знаходиться на стадії усвідомлення та емоційного дозрівання.

Якщо об'єктивна конфліктна ситуація усвідомлена, то навіть випадкові події з притаманною їм емоційністю, а інколи ірраціональністю, можуть призвести до конфліктної взаємодії. На цій стадії міжетнічний конфлікт має тенденцію до ескалації (саморозростання) - від масових дій громадської непокори до кровавих сутичок, чи навіть до етнополітичних воєн.

Виокремлюють такі стадії етнічних конфліктів:

- передкризова;

- власне кризових проявів (пік кризи);

- посткризового періоду.

Тривалість кожної стадії може відрізнятися, що зумовлюється специфікою даної кризової ситуації. На другій стадії можуть використовуватися такі тактики: мітинги, маніфестації, акції "громадської непокори", нерідко із зіткненнями і військовими конфліктами.

Конфлікти найчастіше виникають у зв'язку з суперечностями в таких видах відносин, як: політичні та соціально-політичні; економічні й соціально-економічні; територіальні; міжетнічні; мовні; релігійні.

4. Чинники та шляхи врегулювання етнічних конфліктів

Соціально-психологічні чинники етнічних конфліктів зумовлюють формування та функціонування суспільної думки з питань щодо національних і міжнаціональних цінностей і виявляються у вигляді національної та етнічної дискримінації.

До основних психологічних чинників етнічних конфліктів належать:

- етнічна та національна упередженість;

- націоналістичні настрої.

Етнічна та національна упередженість - це установка упередженого чи ворожого ставлення до представників певних етнічних груп, будь-яких фактів дійсності, що пов'язані з їх діяльністю, поведінкою, соціальним станом, без достатніх для цього підстав і знань. Значущими умовами розвитку етнічної та національної упередженості виступають соціально-економічні умови нерівності щодо різних спільностей, які разом співіснують. Економічний чинник призводить до появи ксенофобії як форми національної упередженості. Ксенофобія - це неприязнь до іноземців в цілому. Ксенофобія найчастіше зустрічається у тих етнічних групах, в яких існує конкуренція на ринку праці.

Націоналістичні настрої є окремим видом предметно-оріентованих суспільних настроїв, яким притаманні емоційний характер, імпульсивність і динамічність. Націоналістичні настрої з'являються у результаті дії механізму переміщення, за допомогою якого певні емоційні реакції людей (гнів чи ворожість) спрямовуються на який-небудь об'єкт (людину, політичну партію, ідеї, уявлення, ідеологію, річ або тварину), який не має жодного відношення до дійсних чинників цих емоцій.

Спрямованість настроїв на етнічну спільність - свою чи чужу, що супроводжується відповідним комплексом почуттів, стереотипів і установок, призводить до появи націоналістичних чи патріотичних настроїв.

Шляхи врегулювання конфліктів. У багатонаціональних країнах (наприклад, США) існують служби, які орієнтовані на розв'язання етнічних конфліктів.

Виділяють три основних шляхи розв'язання етнічних конфліктів:

1) застосування правових механізмів (за допомогою зміни законодавства, зміни соціальної структури);

2) переговори - основна форма участі психологів у конфліктологічній службі - посередництво під час проведення переговорів з суб'єктами конфліктів;

3) інформаційний шлях, який передбачає:

А) взаємний обмін інформацією між групами за дотримання умов, які сприятимуть зміні ситуації. Психологи повинні брати участь у виборі способів подачі інформації у ЗМІ при висвітленні гострих конфліктів;

Б) підвищення психологічної компетентності представників конфліктуючих груп за допомогою ознайомлення з соціально-психологічною інформацією, що сприяє появі таких уявлень про процеси, які зумовлюють вплив на міжетнічні відносини; психологічне розуміння конфлікту;

В) передача інформації про схоже та відмінне між різними культурами та їх представниками;

Г) цілеспрямований показ фільмів з позитивним героєм-представником конфліктуючої сторони (темношкірий поліцейський і т. ін,).

Схожі статті




Етнопсихологія - Савицька О. В. - 3. Види і стадії етнічних конфліктів

Предыдущая | Следующая