Естетика - Мовчан В. С. - 13.6. Діалектика форми і змісту в мистецтві
Теорія художньої форми спирається на загально філософське осмислені цього поняття. Окреслимо деякі найсуттєвіші його аспекти. Формотворенні покладене у фундамент життя. Усі речі та явища світу мають визначень доцільні у собі форми існування. Основою життєвості природи є естетичні визначеність її предметних форм. Уперше поняття "форма" запроваджує в давньогрецькій філософії, набуваючи естетичного забарвлення в атом стичних ідеях досократиків (Геракліт, Демокріт, Левкіпп). Предметний сприймається як наслідок формуючої сили ідеї, що надає матерії визначеної у собі, оформленого буття. Дійсність як така, зазначає О. Лосєв, тлумачиться атомістами як "деяка художня тканина, що виникає на основі певного пер" плетення атомів" [10, с. 152]. У натурфілософії атомістів знаходимо початок ідеї самоорганізації систем матеріального світу (Демокріт). Усесвіт поста естетично визначеним цілим. У філософії Платона світ форм - це світ ідеї Матерія - нульове ніщо. У взаємодії матерії і форми народжується розмаїття чуттєво явлених речей. Формі при цьому належить провідна роль. Предмети втілення ідеї - лише "копія" справжнього світу. Арістотель визначає форм як поняття, тотожне "ідеї" Платона, вирізняючи три рівні форм (сутностей нижчі (предмети чуттєвого світу); вищі ("чисті форми"), поняття, тотожні "ідеї" у Платона; найвища ("перводвигун") - поза матеріальна, джерело всього Космосу. Ідеї Платона та Арістотеля стали вихідними у подальшій розроби естетичної теорії художньої форми, діалектичного зв'язку змісту і форми.
Закони самоорганізації матерії, що чинні в об'єктивному світі, виступають законом свідомої діяльності людини. Формотворення є діяльністю надання визначеної у собі життєвості об'єктам, що уособлюють потребу та творче уміння людини. Особливим видом формування є художня творчість. Це діяльність творення доцільної, визначеної у собі форми, що відображає внутрішнє життя об'єкта. Самоцінне значення такої діяльності - у самоцінності буття прекрасних об'єктів, що уособлюють ідею досконалості.
У художньому формуванні розрізняють поняття "матеріал мистецтва і "матерія образу". Матеріал мистецтва, або зображальний матеріал, - ц матеріальні засоби творення образу (близьке до поняття "матерія", "ніщо" З Арістотелем). Залежно від виду мистецтва, це звуки, фарби, слова тощо. Матерія образу - це предмет втілення, тобто зміст зображеного (ідеї). Прообразом його є реальний світ. Розкриваючи взаємозв'язок природи об'єкт: зображення (ідея) та зображального матеріалу (матерія), Ф. Шіллер пише "...Матеріал (природа зображального) мусить розчинитися у формі (зображуваного), тіло - в ідеї, дійсність - у видимості" [20, с. 56].
У справжньому творі матеріал ніде не промовляє від себе. Він цілком підпорядкований ідеї (тобто узгоджений з природою об'єкта зображення) Лише за такої умови твір буде справді художнім. Ідея у названому значення постає організуючим началом художньої діяльності, позаяк є умовою цілісності твору. Логіка цілісності зумовлена якостями об'єкта зображення. Цікаве обгрунтування цієї думки знаходимо у "Нотатках щодо вправляння пензлем" уже згадуваного китайського художника Цзин Хао.
Випадкове сполучення рис в об'єкті руйнує цілісність твору, уподібнює його монстру, що відштовхує своєю потворністю. Приклад твору-монстра наводить Еліан (II ст.) у "Барвистих оповідях". Геніальний грецький скульптор Поліклет вирізьбив дві статуї на один і той самий сюжет: одну - за смаками натовпу (враховуючи побажання кожного), а іншу - за заковами мистецтва. Виставлені на суд глядачів, вони отримали різну оцінку: одна - схвалення, а інша - загальні насмішки. Тоді скульптор сказав: "Статуя, з якої ви кепкуєте, створена вами, а та, якою захоплюєтесь, - мною". Отже, натовп у своїх порадах виходив із правди факту - з натуралізму форми, а митець - із законів художнього цілого. Цікаво, що Л. Виготський центральною проблемою психології мистецтва вважає "здолання матеріалу художньою формою" [б, с. 17]. Йдеться про підпорядкування матеріалу мистецтва законам творчості, а змісту твору - законам форми. Тут ми вступаємо у сферу усвідомлення вирішальної ролі формуючої здатності творчого мислення та уяви. Справа в тому, що художня форма не тотожна об'єктивній визначеності предметних форм дійсності. Художність мистецтва не має нічого спільного з відображенням так званої правди факту. Образ - лише ідеальна модель буття предметності, наданої їй митцем. Г. Гегель щодо цього наголошує: "Предмети зачаровують нас не тому, що вони такі природні, а тому, що вони так природно зроблені (курсив авт. - В. М.)" [7, т. 1, с. 173].
Художня форма доречна, якщо створює органічну цілісність життєвості предмета зображення. Тому правомірно говорити про форму в мистецтві у двох вимірах: зовнішню і внутрішню. Зовнішня - це художня форма, що визначилася й усталилась як специфічний спосіб буття ідеальної реальності у формах цілісності у певному матеріалі мистецтва (залежно від його виду). Внутрішня - це форма саме даного твору, зумовлена його об'єктивною логікою. Ознакою її краси Ф. Шіллер бачить те, що вона "сама себе пояснює", не вдаючись до понять [20, с. 39-40]. Цікаво у цьому зв'язку вибудувати асоціацію, посилаючись на М. Бердяєва, який наголошує, що тіло людини є перш за все форма, а не матерія: "Парадоксально можна було б сказати, що тіло є дух... Форма тіла належить особі й успадковує вічність (курсив авт. - В. М.)" [2, с. 161]. Отже, людське тіло - спосіб вияву внутрішньої життєвості духу. Властива тілу вертикальна постава, ритм і пластичність рухів, що організовані принципом міри, одухотворений вираз обличчя - зовнішня форма - джерело випромінення духовної (внутрішньої) сутності. Остання визначена у собі і як видова специфіка життя (вид "Людина розумна"), і як індивідуальна його неповторність (Особа).
Внутрішня форма тотожна поняттю "зміст" і застосовується для зручності естетичного аналізу художнього твору. Ця відповідність відображена у мові. У грецькій мові поняття "зміст" означає "утримую разом". Аналогічно в українській "зміст" - це суміщення, об'єднання; у російській "содержание" - взаємне утримування компонентів, на відміну від поняття "содержимое тобто заповнення певної форми деяким чужим його природі змістом (скажімо глечик, наповнений водою).
Змістовне наповнення образу є творенням його меж. Звідси слово "обра означає "обріз", відмежування даного явища від інших. Зміст - це уіціл нення вміщеного, надання йому визначеності, оформленості. Саме названі принцип самоорганізації твору логікою взаємних зв'язків і є фактичним змістом твору (С. Ейзенштейн). Художній зміст - цілісність, сформовано з первинного матеріалу дійсності, що організований логікою художнього цілого залежно від виду мистецтва, його художньої мови, конкретних способів втілення, індивідуальністю митця. Тому поняття цілісність тотожне у мистецтві поняттю досконалість.
У художньому творі виділяються два рівні змісту. Перший зумовлений специфікою мистецтва, а саме: воно є духовною діяльністю творення досконалої життєвості у художніх образах. Другий - рівень конкретної твору, що вкладається у поняття "сюжет", "фабула". У німецькій мої щодо змісту мистецтва вживається два поняття. Перше - "духовний зміст (Gehalt) - для означення мистецтва як специфічного виду духовної діяльності Друге - позначує зміст у звичному розумінні: наповненість сюжетних ліній перебіг подій тощо (Inhalt) [4, с. 278]. Духовний зміст постає організуючої силою всього творчого процесу (загальні закони художнього формування) "Внутрішній зміст" конкретного твору є індивідуально-неповторним виявом всезагального. У такому їх зв'язку знову виникає момент взаємопереход; форми і змісту. Г. Гегель характеризує його так: "Змістом мистецтва є ідея а його формою - чуттєве, образне втілення" [7, т. 1, с. 75]. Йдеться не про будь який їхній зв'язок, а про "вільне, примирене ціле". Узгодженість внутрішньо сутності (ідея) з формою явлення - це закон, що його "річ сама собі дикту і якому одночасно підпорядковується" [20, с. 47]. Усталеність художніх форм як наслідок їх історичного само становлення - засіб закріплення змісту.
Відтак, художня форма є активним засобом організації людських переживань при сприйманні художніх творів. Визначеність художньої форми наданої оформленості почуттям, укладаючи їх у цілісність, узгоджену з логікою роз гортання життєвості образної тканини твору в її межах. Скажімо, поети чий і твір ми переживаємо інакше, ніж прозовий, музичний - інакше, ніж живописний тощо. Більш того, у межах конкретного виду мистецтва, наприклад музики, співпереживання, організоване "легким" жанром (естрадна пісня і "серйозним" (ораторія), якісно різняться за масштабом, глибиною та характером вияву.
Отже, художня форма - це духовний феномен, що збирає й організує в цілісність чуттєво-образну тканину художньої мови твору. Художній зміст - щ ідеальний образ дійсності у специфічному - ідеальному способі втілення у межах твору як внутрішньо організованої форми. Гармонійність взаємодії форми та змісту є умовою існування художності як сутнісної визначеності мистецтва.
Список літератури
1. Аверинцев С. Софія-Логос: Словник. - К.: Дух і літера, 2004.
2. Бердяев Н. Самопознание. - М.: ДЭМ, 1990.
3. Бычков В. Эстетика поздней античности. - М.: Наука, 1981.
4. Вейдле В. Умирание искусства // Самосознание европейской культуры XX века. - М.: Политиздат, 1991.
5. Выготский Л. Психология искусства. - М.: Искусство, 1965.
6. Гачев Г. Жизнь художественного сознания: В 2 ч. - М.: Искусство, 1972. - Ч. 1.
7. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. - М.: Искусство, 1969-1971.
8. Кант И. Критика способности суждения // Основы метафизики нравственности. - М.: Мысль, 1990.
9. Леонардо да Винчи. Избранные произведения. - Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2000.
10. Лосев А. Античная философия истории. - М.: Наука, 1977.
11. Лосев А. Дерзание духа. - М.: Политиздат, 1988.
12. Лосев А. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. - М.: Политиздат, 1991.
13. Лосев А. Проблема символа и реалистическое искусство. - М.: Искусство, 1976.
14. Лотман Ю. Символ в системе культуры // Тр. по знаковым системам: Уч. зап. Тартуск. ун-та. - 1987. - Вып. 754.
15. Мастера искусства об искусстве: В 7 т. - М.: Искусство, 1965. - Т. 1.
16. Потебня А. Эстетика и поэтика. - М.: Искусство, 1976.
17. Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. - К.: Наук, думка, 1973. - Т. 2.
18. Флоренский П. У водоразделов мысли. - М.: Правда, 1990. - Т. 2.
19. Шеллинг Ф. Философия искусства. - М.: Мысль, 1966.
20. Шіллер Ф. Естетика. - К.: Мистецтво, 1974.
21. Юнг К. Избранное. - Мн.: Попурри, 1998.
Запитання для самоперевірки
1. Розкрийте зміст поняття "твір мистецтва як художнє ціле".
2. Визначте критерії цінності художнього твору.
3. Визначте поняття "самоорганізація" щодо художнього твору.
4. Поясніть, чому художня реальність є дійсною лише як світ краси.
5. Поясніть зміст понять "предмет мистецтва" - "матеріал мистецтва, розкрийте їх зв'язок.
6. Розкрийте зв'язок понять "художня реальність" - "одухотворена реальність".
7. Поясніть вплив матеріалу художнього формування на художні якості твору.
8. Визначте основний предмет мистецтва: обгрунтуйте думку.
9. Розкрийте відмінності понять "образ" і "художній образ".
10. Охарактеризуйте особливості художньо-образної мови мистецтва
11. Розкрийте багатство структурних рівнів художнього образу.
12. Розкрийте основні етапи становлення художньої образності мистецтва.
13. Визначте зв'язок образної мови мистецтва і його видової специфіки
14. Розкрийте зміст понять "символ" та "художній символ".
15. Охарактеризуйте теорію символу в естетиці Г. Гегеля.
16. Розкрийте зміст понять "типізована образність" - "індивідуалізована образність", доведіть їх зв'язок.
17. Доведіть, що художня форма не тотожна предметним формам дійсності.
18. Розкрийте зміст понять "внутрішня форма" - "зовнішня форма у творі мистецтва.
19. Визначте й охарактеризуйте два рівні змісту художнього твору.
Схожі статті
-
Естетика - Мовчан В. С. - 13.2. Предмет і матеріал мистецтва
Предмет мистецтва складається в поступі історії й відображає рівень опанування людством стосунків з природою, всередині людських об'єднань, погляди на...
-
Категорія "прекрасне" відображає закони гармонійної взаємодії якостей в об'єкті та здатність духовних структур суб'єкта до гармонійної взаємодії з ними....
-
Естетика - Мовчан В. С. - 13.3. Природа та сутність художнього образу
Поняття образ - засаднича категорія буття: будь-яке відображення є образ, тобто ідеальна сутність. Це утвір свідомості, що існує як суб'єктивна...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 13.1. Твір мистецтва як художнє ціле
13.1. Твір мистецтва як художнє ціле Сучасна естетична теорія виділяє декілька рівнів естетичного аналізу мистецтва: воно осмислюється як специфічний вид...
-
Естетика - Мовчан В. С. - Тема 13. ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА МОВА МИСТЕЦТВА
13.1. Твір мистецтва як художнє ціле Сучасна естетична теорія виділяє декілька рівнів естетичного аналізу мистецтва: воно осмислюється як специфічний вид...
-
Естетика - Мовчан В. С. - Тема 10. ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ: ЗАКОНОМІРНОСТІ СТАНОВЛЕННЯ, ФОРМИ ВИЯВЛЕННЯ
10.1. Естетична структура свідомості У попередній лекції ми з'ясували, що всі предмети природного світу мають форму й упорядковані структури. Ми...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 12.6. Мистецтво - специфічний вид духовного досвіду
Особливості мистецтва, що вирізняють його з-поміж інших форм свідомості - це цілісне буття духовного досвіду в діалектиці особливого і всезагального,...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 12.1. Естетичні принципи аналізу мистецтва
12.1. Естетичні принципи аналізу мистецтва Мистецтво склалося у духовному досвіді людства як один зі специфічних його видів. Йому властиве цілісне,...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 13.5. Типізована та індивідуалізована образність мистецтва
Правомірно виділяти два типи образності: типізовану та індивідуалізовану, залежно від змісту досвіду, який вони уособлюють. Перший - це образна система,...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 13.4. Символічний характер художньої образності
Символ - універсальна категорія естетики, співвіднесена з категоріями "образ" та "знак". З одного боку, символ є образом, узятим в аспекті своєї...
-
12.1. Естетичні принципи аналізу мистецтва Мистецтво склалося у духовному досвіді людства як один зі специфічних його видів. Йому властиве цілісне,...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 8.6. Естетика радянського періоду
Важливими для естетичної теорії XX ст. були здобутки радянської естетики, що, розвиваючись у межах класичної філософської естетики, внесла вагомий...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 12.3. Закономірності мистецтва як духовної діяльності
Для розкриття якісної своєрідності художньо-образного мислення, що характерне для мистецтва, звернемося до порівняння його з міфологічною образністю....
-
Естетика - Мовчан В. С. - 10.5. Естетичний ідеал: сутність, своєрідність форм виявлення
До форм естетичної свідомості, поряд з естетичним почуттям та естетичним смаком, належить естетичний ідеал як необхідна складова духовного досвіду з...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 7.7. Естетика Г. Гегеля
Завершальною ланкою в творенні системи філософського знання в межах німецької класичної філософії є естетика Георга Гегеля (1770-1831). Естетика у...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 3.6. Естетика Арістотеля
Творчість Арістотеля (384-322 до н. е.) належить до періоду пізньої класики. Він був систематизатором знань доби античності в галузі природознавства,...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 3.5. Естетика Платона
Творчість Платона (427-347 до н. е.) відкриває нову епоху в історії античної естетики та філософії загалом - період високої класики. Основні праці...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 4.1. Духовні передумови естетики Середньовіччя
4.1. Духовні передумови естетики Середньовіччя В основу середньовічної естетики (і культури загалом) покладено особистісний абсолют, на відміну від...
-
Естетика - Мовчан В. С. - Тема 4. ЕСТЕТИКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
4.1. Духовні передумови естетики Середньовіччя В основу середньовічної естетики (і культури загалом) покладено особистісний абсолют, на відміну від...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 12.5. Мистецтво - форма суспільної свідомості
Мистецтво як форма свідомості характеризується потребою закріпити небай-дужість ставлення людства до світу невідчужено від предметів небайдужості. У...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 8.5. Естетика XX ст.: загальні закономірності
В естетиці XX ст. зберігаються напрями досліджень, котрі визначилися як основні у XIX ст.: філософський, психологічний, соціологічний, мистецтвознавчий....
-
Естетика - Мовчан В. С. - 8.2. Естетика класичного реалізму
Аналіз проблем естетики Новітнього часу доцільно розпочати з естетики класичного реалізму, безпосередньо пов'язаної з усією попередньою класичною...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 3.8. Естетика неоплатонізму
Неоплатонізм (III-IV ст. н. е.) - це останній етап розвитку грецької філософії та естетики, що став своєрідним підсумком усіх попередніх її етапів. Від...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 7.2. Естетика І. Канта
Філософія І. Канта (1724-1804) започаткувала німецьку класичну філософію - новий етап у розвитку філософського знання. В основі "перевороту", здійсненого...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 11.1. Специфіка категоріального знання в естетиці
11.1. Специфіка категоріального знання в естетиці Категорії естетики - найзагальніші поняття естетичної теорії, що відображають закономірності освоєння...
-
Естетика - Мовчан В. С. - Тема 11. ЕСТЕТИЧНЕ ПІЗНАННЯ. КАТЕГОРІЇ ЕСТЕТИЧНОГО ВІДНОШЕННЯ
11.1. Специфіка категоріального знання в естетиці Категорії естетики - найзагальніші поняття естетичної теорії, що відображають закономірності освоєння...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 6.3. Естетика класицизму
У мистецтві й естетиці класицизму (XVII ст.), що складалися на грунті ідей французького абсолютизму, центром постала активна діяльна особистість - герой....
-
Естетика - Мовчан В. С. - 4.4. Західноєвропейська естетика пізнього Середньовіччя
Пізнє Середньовіччя - ХІІІ-XIV ст. - це час творення закінчених схоластичних систем з урахуванням наукових знань за умови їх несуперечності релігійним...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 9.6. Метакатегоріальний статус поняття "естетичне"
Усепроникний характер і духовно-формуюча сутність естетичного як особливого типу відношення визначають особливе місце феномену в системі естетичного...
-
Естетика - Мовчан В. С. - 1.4. Естетика - філософська теорія виховання
Естетика є найефективнішою теорією виховання, оскільки вона оперта на свободу творчої взаємодії суб'єкта з предметом небайдужості. Це зумовлено самою...
Естетика - Мовчан В. С. - 13.6. Діалектика форми і змісту в мистецтві