Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Моделі соціального партнерства
На практиці виділяють дві Моделі соціального партнерства.
Трипартизм - це модель соціального партнерства, яка припускає трибічну співпрацю між працівниками, роботодавцями та державою па регіональному, загальнодержавному та територіальному рівнях.
Біпартизм - це двостороння модель соціального партнерства, що використовується переважно на галузевому рівні та на рівні підприємств.
Найважливішими елементами механізму соціального партнерства є:
- постійний переговорний процес між представниками інститутів соціального партнерства;
- постійно працюючі органи трибічної комісії з урегулювання соціально-трудових відносин;
- система контролю за виконанням прийнятих договорів та угод;
- робота експертів партнерських відносин, що аналізують стан та перспективи системи соціального партнерства;
- доведення ідей соціального партнерства до широких верств населення.
За механізмом правового регулювання договірного процесу в світі склалося три основні моделі соціального партнерства (табл. 4.1).
Таблиця 4.1. Моделі соціального партнерства
Моделі соціального партнерства |
Країни |
Характерні особливості моделей |
1 |
2 |
3 |
Перша модель |
Країни Північної Європи: Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція |
Високий рівень централізації договірного процесу. Діє принцип трипартизму МОП, згідно з яким усі рішення щодо соціально-трудових відносин (СТВ) приймаються за активної ролі владних структур та за участі всіх соціальних партнерів. Діяльність сторін СТВ докладно регламентована законодавством, чітко визначені повноваження та розроблені процедури вирішення трудових спорів (конфліктів). Організаційний рівень СТВ дуже високий. Угоди, що укладаються між соціальними партнерами, є основою для всіх галузей і підприємств. Завдяки взаємодії та соціальному діалогу, на загальнонаціональному рівні майже завжди досягається компроміс і соціальна злагода. Частка працівників, об'єднаних у профспілки, у скандинавських країнах досягає 90 % |
Друга модель |
Країни Центральної Європи (Австрія, Італія, Німеччина, Франція, Швейцарія), Велика Британія, Ірландія |
На національному рівні не створюються постійно діючі органи соціального партнерства. Уряди країн регулярно проводять консультації з національними об'єднаннями профспілок і роботодавців. Спільні рішення на національному рівні майже не приймаються, але іноді укладаються загальнонаціональні угоди і найважливіших питань СТВ. Основний рівень соціального партнерства - регіональний та галузевий. Саме на цих рівнях приймаються основні угоди. Частка працівників, об'єднаних у профспілки, коливається в межах від 30 до 60 % |
Закінчення табл. 4.1
1 |
2 |
3 |
Третя модель |
Іспанія, Португалія, Греція, США, Японія |
Переговорний процес відбувається на мікроекономічному рівні. Роль профспілкового руху незначна. Вважається, що у постіндустріальному суспільстві відмирає захисна функція профспілок. У практиці СТВ широко використовується система індивідуальних трудових контрактів, при порушенні яких працівник сам може відстояти свої права через суд. Частка працівників, об'єднаних у профспілки, досягає 30 % |
Відповідно до досліджень Організації економічного співробітництва та розвитку не можна віддати перевагу жодній моделі, оскільки кожна з них має сильні та слабкі сторони. Немає моделі, яка б безперечно гарантувала низький рівень інфляції, конкурентоспроможність підприємств, низький рівень безробіття, високу соціальну захищеність та злагоду в суспільстві. Дослідження свідчать, що соціально-трудові відносини мають бути гнучкими, швидко пристосовуватись до необхідних змін.
Соціальне партнерство здійснюється у таких формах:
- колективні переговори з підготовки проектів колективних договорів;
- забезпечення гарантій трудових прав працівників та вдосконалення трудового законодавства;
- участь працівників та їх представників в управлінні підприємством;
- участь працівників та роботодавців у розв'язанні трудових суперечностей.
Забезпечувати належний рівень існування системи соціального партнерства покликане колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин, яке реалізується на різних рівнях управління (табл. 4.2).
Укладення угод па різних рівнях передбачає подальший розвиток соціального діалогу, досягнення стабільності та злагоди в суспільстві. У квітні 2008 р. укладена Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими
Таблиця 4.2. Рівні колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин
Рівні колективно-договірного регулювання |
Види угод |
Представники сторін соціального партнерства |
Національний рівень |
Генеральна угода |
- професійні спілки та їх об'єднання з всеукраїнським статусом в особі уповноважених ними органів; - об'єднання організацій роботодавців із всеукраїнським статусом в особі уповноважених ними органів; - Кабінет Міністрів України |
Галузевий (міжгалузевий) рівень |
Галузева (тарифна) угода |
- професійні спілки та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідної галузі (кількох галузей); - організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідної галузі (кількох галузей); - міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади |
Територіальний рівень |
Територіальна угода |
- професійні спілки та їх об'єднай ня в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць; - організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць; " місцеві органи державної виконавчої влади |
Виробничий рівень |
Колективний договір |
- один або кілька профспілкових або інших уповноважених на представництво трудовим колективом органів; - роботодавець або уповноважений ним орган |
Об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 рр., яка передбачала спрямовування скоординованих зусиль на радикальне прискорення людського розвитку та виконання першочергових завдань у соціально-економічній і трудовій сфері, підвищення рівня зайнятості населення та належне матеріальне забезпечення працівників. Зміст Генеральної угоди передбачає:
- гарантії праці й забезпечення продуктивної зайнятості;
- мінімальні соціальні гарантії оплати праці й доходів усіх груп і верств населення, які забезпечують достатній рівень життя;
- розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;
- соціальне страхування;
- трудові відносини, режим роботи і відпочинку;
- умови охорони праці й навколишнього природного середовища;
- задоволення духовних потреб населення;
- умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.
Щодо положень угод, які діють безпосередньо на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, вони є обов'язковими для застосування під час укладання угод іншого рівня та колективних договорів як мінімальні гарантії.
Угода - це правовий акт, який регулює соціально-трудові відносини між працівниками та роботодавцями, що укладається на державному рівні території та галузі. Угода набирає чинності з дня підписання і діє до укладення нової або її перегляду.
З метою координації діяльності, пов'язаної з колективно-договірним регулюванням соціально-економічних і трудових відносин, та вдосконалення соціального діалогу на виробничому рівні (підприємств та організацій) укладаються колективні договори.
Колективний договір - це правовий акт, що регулює соціально-трудові відносини та укладається працівниками організації, підприємства, філії з роботодавцями. Згідно із Законом України "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях,
Незалежно від форм власності й господарювання, котрі використовують найману працю і володіють правами юридичної особи.
У статті 13 цього Закону визначено основні складові колективного договору у що розкривають його зміст:
- зміни в організації виробництва і праці;
- забезпечення продуктивної зайнятості;
- нормування і оплата праці, визначення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
- участь трудового колективу в формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено Статутом);
- запровадження режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
- визначення умов і охорони праці;
- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
- гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;
- обумовлені способи регулювання фондів оплати праці та визначення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Таким чином, відносини у сфері соціального партнерства фактично регулюються за допомогою безлічі суперечливих підзаконних нормативно-правових актів. Загальна стратегія розвитку соціального партнерства має базуватися на принципах добровільності, рівноправності сторін, урахування інтересів учасників переговорів, економічної зацікавленості сторін соціального партнерства в участі у договірних відносинах, обов'язкового виконання домовленостей і відповідальності за порушення угод. Повинні одержати законодавче обгрунтування норми, спрямовані на посилення сприяння держави в розвитку соціального партнерства, формування його багаторівневої системи як необхідної умови демократизації соціально-трудових відносин.
Як засвідчує зарубіжний досвід розвитку соціального партнерства, в індустріально розвинутих країнах соціальне партнерство набуває різних форм.
В Австрії, Швеції, Японії, Німеччині, Швейцарії та Нідерландах застосовується корпоративна система соціального партнерства, яка передбачає використання спеціальних органів, процедур та механізмів у відносинах.
У Великій Британії, Сполучених Штатах Америки та Канаді, де спеціальні інститути соціального партнерства відсутні, діє так звана плюралістична система соціального партнерства, за якою узгодження суперечливих інтересів здійснюється на рівні всього суспільства, за допомогою звичайного політичного процесу, а також розвитку співпраці працівників і роботодавців на рівні окремих компаній.
В Україні та Росії застосовується трипартистська система соціального партнерства, яка передбачає певні механізми, що забезпечують реалізацію угод.
Світовий досвід підтверджує, що жодна країна з розвинутою ринковою економікою не обходиться без активного втручання держави у процеси регулювання соціально-трудової сфери, хоча сфера, методи та масштаби державного впливу є різними.
У багатьох західних країнах (ФРН, Франція, Бельгія, Італія) за сприяння державних органів розроблені довідково-методичні матеріали з питань тарифікації робіт та персоналу, нормування праці, регламентації трудової діяльності.
У США, де профспілки традиційно вбачають основним завданням захист інтересів працівників свого підприємства, соціальний діалог з роботодавцями дедалі більше стосується субконтрактних відносин, способів їх обмежень з метою збереження робочих місць для кадрового "ядра підприємства.
У Мексиці, Аргентині, Бразилії, Чилі профспілкові об'єднання намагаються всіляко впливати на створення нових робочих місць.
Узагальнюючи практику функціонування об'єднань роботодавців у зарубіжних країнах, можна виокремити такі завдання роботодавців:
- забезпечення представництва та захисту спільних інтересів і прав роботодавців у соціально-трудових відносинах;
- участь у проведенні переговорів і укладенні угод;
- координація дій у виконанні зобов'язань, узятих згідно з укладеними угодами;
- сприяння залагодженню колективних трудових спорів і запобіганню страйкам;
- координація діяльності щодо виконання науково-технічних і соціально-економічних програм;
- налагодження постійних контактів із засобами масової інформації та громадськістю;
- розвиток співробітництва з іноземними та міжнародними організаціями роботодавців, об'єднаннями, спілками тощо.
Схожі статті
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Соціальне партнерство
Методичні вказівки до вивчення теми При вивченні цієї теми студентам варто звернути увагу на те, що сталий розвиток економіки і суспільства, формування...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Тема 4.СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО
Методичні вказівки до вивчення теми При вивченні цієї теми студентам варто звернути увагу на те, що сталий розвиток економіки і суспільства, формування...
-
Фахівці розрізняють такі Методи регулювання соціально-трудових відносин (рис. 3.7): Нормативно-правові - є результатом нормотворчої діяльності держави...
-
Методичні вказівки до вивчення теми Соціально-трудові відносини Вивчення теми "Соціально-трудові відносини як система" передбачає ознайомлення із...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Трудовий потенціал
В історії економічної думки на початку 60-х років XX ст. однією з найвизначніших подій було створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Соціально-трудові відносини
Методичні вказівки до вивчення теми Соціально-трудові відносини Вивчення теми "Соціально-трудові відносини як система" передбачає ознайомлення із...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Людський капітал
В історії економічної думки на початку 60-х років XX ст. однією з найвизначніших подій було створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Трудові ресурси
Природний рух населення - це результат процесів народжуваності та смертності людей. У природному русі населення розрізняють такі типи його відтворення: -...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Природний рух населення
Природний рух населення - це результат процесів народжуваності та смертності людей. У природному русі населення розрізняють такі типи його відтворення: -...
-
Тема 1. Об'єкт, предмет і завдання дисципліни Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства Тема 3. Соціально-трудові відносини як система...
-
Тема 1. Об'єкт, предмет і завдання дисципліни Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства Тема 3. Соціально-трудові відносини як система...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - ПЕРЕДМОВА
В умовах ринкових перетворень усе більш очевидною стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес. Без комплексного теоретичного підходу до...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Баланс трудових ресурсів
Важливим інструментом управління трудовими ресурсами є система балансів трудових ресурсів, які можуть укладатися па рівні держави, регіону чи...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Тестові завдання для самоперевірки
Блок А. Контрольні питання одиничного вибору відповідей 1. Вивчення курсу "Економіка праці та соціально-трудові відносини" базується на: А) вмінні...
-
Методичні вказівки до вивчення теми Суб'єктом будь-яких суспільних процесів, що відбуваються в країні, та основним чинником виробничих відносин є...
-
Соціально-трудові відносини функціонують на чотирьох рівнях: - індивідуальний (працівник - роботодавець, працівник - працівник, роботодавець -...
-
Розвиток національної економіки, зорієнтований на інноваційні фактори економічного зростання і підвищення рівня та якості життя населення, забезпечення...
-
На трудові ресурси істотно впливає своєчасне виявлення тенденцій демографічного розвитку суспільства. Без обліку демографічної ситуації можуть виникнути...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Акулов М. Г. - 2. Освітній аспект трудових ресурсів
На трудові ресурси істотно впливає своєчасне виявлення тенденцій демографічного розвитку суспільства. Без обліку демографічної ситуації можуть виникнути...
-
На трудові ресурси істотно впливає своєчасне виявлення тенденцій демографічного розвитку суспільства. Без обліку демографічної ситуації можуть виникнути...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B. M. - 1.2. Мета та завдання дисципліни
Розвиток національної економіки, зорієнтований на інноваційні фактори економічного зростання і підвищення рівня та якості життя населення, забезпечення...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B. M. - 1.1. Теоретичні основи дисципліни
Розвиток національної економіки, зорієнтований на інноваційні фактори економічного зростання і підвищення рівня та якості життя населення, забезпечення...
-
Розвиток національної економіки, зорієнтований на інноваційні фактори економічного зростання і підвищення рівня та якості життя населення, забезпечення...
-
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B. M. - ВСТУП
Розвиток національної економіки, зорієнтований на інноваційні фактори економічного зростання і підвищення рівня та якості життя населення, забезпечення...
-
3.1. Сутність соціально-трудових відносин На ринку робочої сили люди вступають у певні соціальні відносини, тобто починають взаємодіяти один з одним....
-
3.1. Сутність соціально-трудових відносин На ринку робочої сили люди вступають у певні соціальні відносини, тобто починають взаємодіяти один з одним....
-
Структура курсу "Економіка праці та соціально-трудові відносини" і цього підручника обумовлена загальною логікою дослідження теоретичних і практичних...
-
3.1. Формування та розвиток системи соціально-трудових відносин. 3.2. Суб'єкти соціально-трудових відносин. 3.3. Рівні, типи та принципи функціонування...
-
Предмет дисципліни як такий ніколи не змінювався і був єдиним для всього різноманіття шкіл і теорій. Предмет економіки праці і соціально-трудових...
-
Праця - це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є...
Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О. І. - Моделі соціального партнерства