Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Відмінність між фрідманівською і кейнсіанською теоріями

Декілька відмінностей існує між теорією попиту на гроші Фрідмана і кейнсіанською теорією. Одна з них полягає в тому, що включення багатьох активів як альтернативи грошам означає - і Фрідман це усвідомлював,- що не лише сама процентна ставка важлива для функціонування економіки. Кейнс, з іншого боку, згрупував фінансові активи, що відмінні від грошей,- облігації,- бо він усвідомив, що доходи на ці активи змінюються водночас. Якщо це так, то сподіваний доход на облігації буде добрим показником сподіваного доходу на інші фінансові активи, і не існуватиме потреби включати їх окремо у функцію попиту на гроші.

На противагу Кейнсу, Фрідман розглядав гроші і товари як замінники, тобто люди вибирають між ними, коли вирішують, скільки грошей нагромаджувати. Ось чому Фрідман вніс сподіваний доход на товари стосовно грошей як член у своє рівняння попиту на гроші. Припущення, що гроші і товари є замінниками, означає, що зміни в кількості грошей можуть прямо впливати на сукупні видатки.

Крім того, Фрідман наголошував на двох питаннях, досліджуючи свою функцію попиту на гроші, яка відрізняється від теорії ліквідності Кейнса. По-перше, Фрідман не розглядав сподіваний доход на гроші як постійний, як це робив Кейнс. Коли процентні ставки в економіці зростають, то банки заробляють більші прибутки на надані позички і хочуть залучити більше вкладів, щоб збільшити обсяг їхніх нових, більш прибуткових позичок клієнтам. Якщо не існує жодних обмежень на оплату процентів по депозитах, то банки заохочують вклади, виплачуючи вищі процентні ставки по них. Оскільки ця галузь конкурентна, то сподіваний доход на гроші, що нагромаджується як банківські депозити, зростає за вищих процентних ставок на облігації і надання позичок. Банки конкурують між собою за вклади доти, доки немає надлишкових прибутків, і, діючи таким чином, вони згладжують різницю між процентом, що дає надання позички, і процентом, що виплачується по депозитах. Чистим результатом цієї конкуренції у банківській галузі є те, що різниця (гь - гт) залишається відносно стабільною, коли процентна ставка, і, зростає К

Що, коли існують обмеження на величину процента, який виплачується банками на їхні депозити? Чи сподіваний доход на гроші буде постійним? Коли процентні ставки зростають, то чи гь - гт зростатиме також? Фрідман гадав, що ні Він доводив, що хоча можна обмежити банкам грошові виплати на їхні депозити, вони все ще можуть конкурувати один з одним по якісних параметрах. Банки можуть, наприклад, забезпечити більше послуг вкладнику шляхом забезпечення більшого числа касирів, автоматичної оплати рахунків для вкладника, забезпечення більшої кількості автоматів з готівкою у доступніших і зручніших місцях тощо. Наслідком цих поліпшень у грошових послугах стане те, що сподіваний доход від нагромадження депозитів зростає. Отже, незважаючи на обмеження у виплаті процентів по вкладах, все ще можна виявити, що зростання ринкових процентних ставок підвищуватиме сподіваний доход на гроші таким чином, що різниця тъ - гт залишатиметься відносно стабільною

На відміну від теорії Кейнса, яка стверджує, що процентні ставки є важливим детермінантом попиту на гроші, з теорії Фрідмана випливає, що зміни у процентних ставках повинні справляти невеликий вплив на попит на гроші.

Отже, функція попиту на гроші Фрідмана, по суті, це функція, в якій постійний доход є основним детермінантом попиту на гроші, і рівняння попиту на гроші можна записати так:

У підході Фрідмана попит на гроші нечутливий до процентних ставок не тому, що він розглядав попит на гроші як нечутливий до змін у стимулах для нагромадження інших активів стосовно грошей, а радше тому, що зміни в процентних ставках повинні несуттєво впливати на ці визначальні члени у функції попиту на гроші Ці члени залишаються відносно стабільнішими, бо будь-яке зростання в сподіваних доходах на інші активи як результат зростання процентних ставок має урівноважуватися зростанням сподіваного доходу на гроші.

Інший момент, на якому наголошував Фрідман,- це стабільність функції попиту на гроші На противагу Кейнсу, Фрідман твердив, що випадкові коливання у попиті на гроші є малими і що попит на гроші може точно прогнозуватися через функцію попиту на гроші. Коли поєднати його підхід з тим, що попит на гроші нечутливий до змін у процентних ставках, то це означає, що швидкість обігу грошей можна прогнозувати з високою точністю. Ми можемо побачити це,

Записавши, що швидкість обігу визначається рівнянням попиту на гроші (23.7):

Оскільки взаємозв'язок між У та Ур звичайно повністю прогнозований, стабільна функція попиту на гроші (тобто функція попиту на гроші, що не зазнає виразних змін і тому прогнозує попит на гроші точно) означає, що швидкість обігу грошей також прогнозується. Якщо ми можемо прогнозувати, яка буде швидкість обігу грошей у наступному періоді, то зміна у кількості грошей викликатиме прогнозовані зміни у сукупних видатках. Навіть коли швидкість обігу грошей, за припущенням, не постійна, то пропозиція грошей продовжує залишатися основним визначником номінального доходу, як у кількісній теорії грошей. Отже, теорія грошей Фрідмана є, по суті, новою версією кількісної теорії, поза як вона веде до того ж висновку про важливість грошей для сукупних видатків.

Ви можете згадати, що кейнсіанська функція переваги ліквідності (за якою процентні ставки є важливим детермінантом попиту на гроші) здатна пояснити проциклічну динаміку швидкості обігу грошей, що підтверджується фактичними даними. Чи може формулювання попиту на гроші, за Фрідманом, також пояснити це проциклічне явище швидкості обігу грошей?

Провідною ниткою для відповіді на це питання є радше наявність постійного доходу, а не виміряний доход у функції попиту на гроші. Що відбудеться з постійним доходом у фазі піднесення ділового циклу? Оскільки значна частина збільшення доходу буде тимчасовою, постійний доход зростає значно менше, ніж доход. Функція попиту на гроші, за Фрідманом, тоді означає, що попит на гроші зростає тільки малою мірою стосовно зростання виміряного доходу, і, як показує рівняння (23.8), швидкість зростає. Так само у фазі спаду попит на гроші падає менше, ніж доход, бо падіння постійного доходу є меншим стосовно доходу, і швидкість обігу зменшується. У цей спосіб маємо проциклічну динаміку швидкості обігу грошей.

Схожі статті




Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Відмінність між фрідманівською і кейнсіанською теоріями

Предыдущая | Следующая