Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Сучасна кількісна теорія грошей фрідмана

У 1956 р. Мілтон Фрідман розвинув теорію попиту на гроші у відомій статті "Кількісна теорія грошей: нове формулювання"1. Хоча Фрідман часто посилається на Ірвінга Фішера і кількісну теорію, його аналіз попиту на гроші фактично ближчий до Кейнса і кембріджського підходу, ніж до підходу Фішера.

Як і його попередники, Фрідман поставив запитання, чому люди нагромаджують гроші. Замість аналізу специфічних мотивів для нагромадження грошей, як це зробив Кейнс, Фрідман просто твердив, що на попит на гроші повинні впливати ті ж чинники, що впливають на попит на будь-який актив. Фрідман згодом розвинув теорію попиту на гроші як на активи.

Теорія попиту на активи (розділ 5) свідчить, що попит на гроші повинен бути функцією ресурсів, які доступні для індивідів (тобто їхнього багатства), і сподіваних доходів на інші активи порівняно із сподіваним доходом на гроші. Як і Кейнс, Фрідман визнавав, що люди хочуть нагромаджувати певну кількість реальних грошових залишків (кількість грошей у реальному вираженні). Виходячи з цього міркування, Фрідман вивів таке формулювання попиту на гроші:

В якому знаки під рівнянням показують, чи попит на гроші прямо ("+"), чи обернено ("-") пов'язаний з тими компонентами попиту на гроші, що безпосередньо подані вище, і де

Мгі/Р = попит на реальні грошові залишки;

Ур = за Фрідманом, міра для багатства, що відома як постійний доход (поточна дисконтована вартість всього сподіваного майбутнього доходу, але значно простіше описаного, як сподіваний довгостроковий середній доход); гт = сподіваний доход на гроші; гь - сподіваний доход на облігації; ге = сподіваний доход на звичайні акції; тге = сподіваний темп інфляції.

Погляньмо детальніше на змінні у фрідманівській функції попиту на гроші і встановимо, що вони означають для попиту на гроші

Оскільки попит на певний актив безпосередньо пов'язаний із багатством, попит на гроші також безпосередньо пов'язаний із поняттям багатства, за Фрідманом - постійним доходом (позначений як "+" нижче під доходом). На відміну від нашого звичного поняття доходу, постійний доход, який можна розглядати як сподіваний середній доход у довгостроковому періоді, зазнає значно менших короткострокових коливань, бо чимало змін доходу тимчасові Наприклад, у фазі циклічного піднесення доход швидко зростає, але, оскільки частина цього збільшення короткочасна, середній довгостроковий доход майже не зміниться. У фазі спаду значне зменшення доходу тимчасове, і середній тривалий доход (отже - постійний доход) падає менше, ніж доход. Значення застосування Фрідманом поняття постійного доходу як визначника попиту на гроші полягає в тому, що попит на гроші не дуже коливатиметься зі зміною фази ділового циклу.

Індивід може, окрім грошей, нагромаджувати багатство у декількох формах. Фрідман розподілив їх на три види активів: облігації, звичайні акції і товари. Мотиви для нагромадження цих активів ще більшою мірою, ніж грошей, визначаються відношенням сподіваного доходу на кожний з цих активів до сподіваного доходу на гроші (останні три компоненти у функції попиту на гроші). Знак "мінус" внизу під кожним компонентом означає, що коли значення компонента зростає, то попит на гроші зменшується.

На сподіваний доход на гроші (гт), який з'являється у всіх трьох членах, впливають два чинники:

1, Послуги, що забезпечуються банками по вкладах, такі, як доставка квитанцій у формі погашених чеків або автоматична оплата рахунків, тощо, включені у пропозицію грошей. Коли ці послуги збільшуються, то сподіваний доход від нагромадження грошей зростає.

2. Оплата процентів на грошові залишки, нау-рахунки та інші депозити, що включаються у пропозицію грошей, нині дають процент. Коли цей процент зростає, то сподіваний доход на гроші зростає.

Члени гь - гт і ге - гт являють собою сподівані доходи на облігації і звичайні акції у відношенні до грошей. Коли ці доходи зростають, то відносний сподіваний доход на гроші зменшується, і попит на гроші зменшується. Останній член рівняння (7Г* - гт) являє собою сподіваний доход на товари стосовно грошей. Сподіваний доход від володіння товарами є сподівана норма доходу від приросту капіталу, що має місце, коли ціни товарів зростають і, отже, дорівнюють сподіваному темпу інфляції (ттс). Якщо сподіваний темп інфляції становитиме, наприклад, 10%, тоді прогнозують, що товарні ціни зростатимуть зі швидкістю 10 %, і сподіваний доход становитиме 10%. Коли 77* - гт зростає, то сподіваний доход на товари стосовно грошей зростає, а попит на гроші зменшується

Схожі статті




Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Сучасна кількісна теорія грошей фрідмана

Предыдущая | Следующая