Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Перегляд монетаристських доказів

Монетаристський статистичний доказ досліджує взаємозв'язок між грішми і сукупним обсягом виробництва або сукупними видатками через проведення формальних статистичних перевірок. Знову-таки в 1963 р. (очевидно, врожайний для монетаристів рік), Мілтон Фрідман і його співавтор Давид Мейзельман опублікували статтю, в якій пропонувалася перевірка монетаристської та кейнсіанської моделей У кейнсіанській системі інвестиції та урядові видатки виступають джерелами коливань сукупного попиту, тому Фрідман та Мейзельман побудували "кейнсіанську" автономну змінну видатків (А), що дорівнює інвестиційним та урядовим видаткам. Вони характеризували кейнсіанську модель таким чином, що А повинна перебувати у тісному взаємозв'язку з сукупними видатками (У), в той час як пропозиція грошей (М) - ні В монетаристській моделі пропозиція грошей є джерелом коливань сукупних видатків, і М повинна перебувати в тісному взаємозв'язку з У, в той час як А - не повинна.

Логічним способом дізнатися, яка модель краща, це виявити, що має тісніший зв'язок з У: М чи А. Коли Фрідман і Мейзельман проводили це дослідження для багатьох різних періодів на основі даних по США, то виявили, що монетаристська модель виграє2. Вони дійшли висновку, що аналіз монетаристов дає кращий опис того, як визначаються сукупні видатки, ніж кейнсіанський аналіз.

Однак проти доказу Фрідмана - Мейзельмана було зроблено декілька заперечень:

1. Типова критика скороченого формального доказу вже аналізувалася: може мати місце зворотний причинний зв'язок або третій чинник може керувати обома рядами.

2. Дослідження не може бути переконливим, бо кейнсіанській моделі було дано надто спрощену характеристику. Кейнсіанські структурні моделі часто містять сотні змінних, тому кейнсіанська модель з одним

Рівнянням, яку перевіряли Фрідман і Мейзельман, можливо, не відображала впливів автономних видатків. Крім того, кейнсіанські моделі містять впливи інших змінних. Ігнорування цих змінних призводить до перебільшення впливів монетарної політики, а також до недооцінки впливів автономних видатків.

3. Фрідман і Мейзельман могли побудувати міру автономних видатків, А, невдало, аби кейнсіанська модель не функціонувала добре. Наприклад, замовлення на оборонне устаткування впливають на сукупні видатки до того, як з'являться у вигляді видатків у змінній автономних видатків, застосованій Фрідманом і Мейзельманом. Сумлінніша побудова змінної автономних видатків повинна взяти до уваги розміщення замовлень на оборонне устаткування. Коли змінна автономних видатків була побудована критиками дослідження Фрідмана - Мейзельмана точніше, то виявилися протилежні результати: кейнсіанська модель вигравала 1. Свіжіші, недавні дослідження щодо правомірності різних способів визначення автономних видатків не віддають чіткої переваги ні кейнсіанській, ні монетаристській моделі 2.

Історичний доказ

Історичний доказ монетаристів, запропонований у праці Фрідмана і Шварц "Монетарна історія Сполучених Штатів: 1867-1960", був дуже вагомим для підтримки монетаристської позиції. Ви мали нагоду пересвідчитися, що ця праця була надзвичайно важливою для критичного розгляду ранньої кейнсіанської думки. В ній доводиться, що "велика депресія" не була періодом політики "дешевих грошей". Депресію радше можна було б приписати на рахунок різкого зменшення пропозиції грошей з 1930-го по 1933 рік, що було наслідком банківської паніки. Крім того, "Монетарна історія Сполучених Штатів: 1867- 1960" переконливо показує, що темп зростання грошей керує діловим циклом, бо цей темп зменшується перед кожним спадом. Цей часовий доказ є, звичайно, об'єктом критичного розгляду, що зазначалося раніше.

Однак історичний доказ містить один аспект, що робить його відмінним від інших монетаристських доказів, аналізованих дотепер. Мало місце декілька епізодів, у яких зміна пропозиції грошей була екзогенною подією. Ці епізоди практично можуть розглядатися як контрольовані експерименти, тому принцип post hoc, ergo propter hoc є, очевидно, обгрунтованим. Якщо в цих епізодах невдовзі за гаданням темпу зростання пропозиції грошей починається падіння обсягу виробництва, то подано значно вагоміший доказ того, що зростання кількості грошей є рушійною силою, яка лежить в основі ділового циклу.

Одним із найкращих прикладів такого епізоду є збільшення резервних вимог у 1936-1937 рр. (аналізувалося у розділі 20), що призвело до різкого падіння пропозиції грошей і їхнього темпу зростання Підвищення резервних вимог було здійснено через те, що Федеральна резервна система намагалася посилити контроль над монетарною політикою. Цей крок, звичайно, не було зроблено як реакцію на стан економіки. Ми, отже, можемо виключити зворотний причинний зв'язок від обсягу виробництва до пропозиції грошей. Також важко припустити, що третій чинник міг керувати діями ФРС по збільшенню резервних вимог, що могло також прямо вплинути на обсяг виробництва. Таким чином, зменшення пропозиції грошей у цьому епізоді можна класифікувати як екзогенну подію з характеристиками контрольованого експерименту. Незабаром після цього "контрольованого експерименту" настав дуже глибокий спад 1937-1938 рр. Висновок: у цьому епізоді зміна пропозиції грошей через підвищення ФРС резервних вимог спричинила прихід фази спаду ділового циклу.

"Монетарна історія Сполучених Штатів: 1867-1960" також засвідчує інші історичні епізоди, такі, як банківська паніка 1907 р. та інших років, коли падіння темпу зростання кількості грошей знову було екзогенною подією. Той факт, що рецесія часто-густо вочевидь наступала після екзогенного падіння темпу зростання грошей, є дуже вагомим доказом того, що зміни в темпі зростання пропозиції грошей справді впливають на сукупний обсяг виробництва.

Перегляд монетаристських доказів

Куди приводить нас аналіз доказів монетаристів? Ми бачили, що внаслідок зворотного зв'язку або можливої наявності третього чинника існує ряд серйозних сумнівів щодо висновків, які зроблені на основі лише часового та статистичного доказів. Проте ряд історичних свідчень, в яких екзогенне зменшення темпу зростання кількості грошей супроводжувалося фазою спаду ділового циклу, справді забезпечує потужну підтримку позиції монетаристів. Коли історичний доказ поєднується з часовим і статистичним доказами, то висновок, що гроші справді мають значення, видається обгрунтованим.

Можна зрозуміти, чому поява монетаристських доказів приголомшила професійних економістів. Протягом тривалого часу більшість з них вважали, що гроші взагалі не мають значення. Монетаристи продемонстрували, що ця рання кейнсіанська позиція була вочевидь неправильною, і її багато в чому було переглянуто. Усвідомлення помилковості позиції щодо не важливості грошей не обов'язково означає, що слід повністю сприйняти позицію, нібито значення мають лише гроші. Багато прихильників кейнсіанського напрямку змістило свої погляди у бік монетаристського підходу, але повністю його не сприйняли. Замість цього вони зайняли проміжну позицію, яка сумісна з кейнсіанським аналізом сукупної пропозиції і сукупного попиту, описаним у розділі 26. Ці економісти вважають, що гроші є вкрай важливими, але що фіскальна політика, а також чистий експорт, як і "життєсприйняття", також впливають на коливання сукупного попиту.

Після успішної монетаристської атаки проти раннього кейнсіанського підходу економічні дослідження пішли по двох напрямках. Один з них поглиблював аналіз на основі кейнсіанських структурних моделей. З монетаристських доказів було винесено два важливі уроки. Перший полягав у необхідності бути уважнішими у визначенні того, як змінні фіскальної політики впливають на економічну активність в кейнсіанській теоретичній системі. Прикладом є використання замовлень на оборонне устаткування Саме величина цих замовлень, а не дані про оборонні видатки, визначає вплив фіскальної політики на сукупний попит. Інший урок полягає в тому, що існують, очевидно, ще якісь аспекти впливу грошей на сукупний попит, аніж просто впливи процентних ставок на інвестиції.

Схожі статті




Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Перегляд монетаристських доказів

Предыдущая | Следующая